Рішення

від 15.08.2016 по справі 922/1677/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2016 р.Справа № 922/1677/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Регіональної філії "Південна залізниця" Виробничий підрозділ "Харківська вагонна дільниця", м. Київ про стягнення грошових коштів в розмірі 248175,37 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 20.04.2016 р.,

представник відповідача - ОСОБА_2, дов. від 27.05.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Південна залізниця" виробничий підрозділ "Харківська вагонна дільниця" про стягнення заборгованості за договорами № 13003/ВЧ-1 від 07.06.2013р. на послуги з ремонту обладнання прального комбінату та № П/Л131701/НЮ від 22.10.2013р. щодо надання послуг з технічного обслуговування обладнання прального комбінату відокремленого підрозділу "Харківська вагонна дільниця" ДП "Південна залізниця", укладеними між сторонами даного спору, в розмірі 458701,61 грн., з яких: 248175,37 грн. - основний борг, 192040,51 грн. - інфляційні втрати, 18485,73 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2016р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2016р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку, до 15.08.2016р. Розгляд справи відкладено на 15.08.2016р. об 11:00 год.

09.08.2016р. представником позивача, через канцелярію суду, надано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 26224).

У судовому засіданні 15.08.2016р. представник позивача просив суд залишити без розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядати позовні вимоги позивача, заявлені станом на дату попереднього судового засідання.

У судовому засіданні 15.08.2016р. представник відповідача проти позову заперечував частково, в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат та надав до суду свій розрахунок заборгованості за спірними договорами (вх. № 26945), який судом досліджено та долучено до матеріалів справи. Також, відповідач, в наданих до господарського суду письмових поясненнях (вх. № 24841), зазначив про сплату відповідачем суми основної заборгованості за договорами № 13003/ВЧ-1 від 07.06.2013р. на послуги з ремонту обладнання прального комбінату та № П/Л131701/НЮ від 22.10.2013р. щодо надання послуг з технічного обслуговування обладнання прального комбінату, в розмірі 248175,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1041 від 27.07.2016р.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що на момент розгляду справи відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в частині сплати суми основної заборгованості, суд вважає що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 15.08.2016р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_3 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, за результатами відкритих торгів між Державним підприємством "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Харківська вагонна дільниця" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад" (позивач, підрядник) укладено договір № 13003/ВЧ-1 від 07.06.2013р. на послуги з ремонту обладнання прального комбінату, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання прального комбінату на відокремленому підрозділі "Харківська дільниця №1" ДП "Південна залізниця", згідно технічного завдання (Додаток №1 до Договору) (надалі - Договір № 13003/ВЧ-1).

Ціна договору становить 623989,50 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 103998,25 грн., згідно кошторису вартості послуг з ремонту (Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, замовник здійснює оплату фактично наданих послуг з ремонту обладнання прального комбінату протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання прального комбінату та надання відповідного рахунку, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати ремонт обладнання прального комбінату в обсягах, згідно технічного завдання, в строки, встановлені договором та відповідно до вимог, викладених у п. 2.1. Договору.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору, замовник зобов'язується прийняти послуги з ремонту обладнання прального комбінату від підрядника, відповідно до умов Договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, за результатами відкритих торгів між Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад" (позивач, виконавець) укладено договір № П/Л131701/НЮ від 22.10.2013р. щодо надання послуг з технічного обслуговування обладнання прального комбінату відокремленого підрозділу "Харківська дільниця №1" ДП "Південна залізниця", відповідно до умов якого підрядник зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування обладнання прального комбінату (надалі - Договір № П/Л131701/НЮ).

Вартість послуг визначається згідно калькуляції вартості послуг (Додаток №3 до Договору) та становить 364555,88 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 60759,31 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, замовник здійснює оплату шляхом оплати після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг після підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін актів здачі-приймання наданих послуг, не пізніше 45 банківських днів з дати їх підписання.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору, замовник зобов'язується прийняти послуги з ремонту обладнання прального комбінату від підрядника, відповідно до умов Договору.

Пунктом 6.3.2. сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, за Договором № 13003/ВЧ-1, були виконані роботи на загальну суму 356195,98 грн., що підтверджується актами здачі-приймання за період з 15.07.2013р. по 30.12.2013р., підписаними сторонами та затвердженими печатками сторін.

Натомість, в порушення умов Договору № 13003/ВЧ-1, відповідач частково розрахувався за виконані роботи в сумі 268825,90 грн.

Таким чином, на дату звернення до господарського суду, заборгованість відповідача за Договором № 13003/ВЧ-1 складала 87370,08 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, за Договором № № П/Л131701/НЮ, були надані відповідачу послуги на загальну суму 160805,29 грн., що підтверджується актами здачі-приймання за період з 29.11.2013р. по 25.12.2013р., підписаними сторонами та затвердженими печатками сторін.

Натомість, в порушення умов Договору № 13003/ВЧ-1, відповідач не сплати за надані за Договором № П/Л131701/НЮ послуги в сумі 268825,90 грн.

Таким чином, на дату звернення до господарського суду, загальна заборгованість відповідача за спірними Договорами складала 248175,37 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, станом на 09.06.2016р.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області із вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 248175,37 грн., 192040,51 грн. - інфляційних втрат, 18485,73 грн. - 3% річних (згідно заяви про збільшення суми позовних вимог, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 20.07.2016р.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, за результатами відкритих торгів між Державним підприємством "Південна залізниця" відокремлений підрозділ "Харківська вагонна дільниця" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад" (позивач, підрядник) укладено Договір № 13003/ВЧ-1 від 07.06.2013р. на послуги з ремонту обладнання прального комбінату, та Договір № П/Л131701/НЮ від 22.10.2013р. щодо надання послуг з технічного обслуговування обладнання прального комбінату.

Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, управління і розпорядження його майном.

Згідно до статті 2 зазначеного Закону України товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою КМ України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття.

До переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», зокрема, увійшло Державне підприємство «Південна залізниця».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2016р., Регіональна філія «Південна залізниця» - є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без статусу юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи, за Договором № 13003/ВЧ-1, були виконані роботи на загальну суму 356195,98 грн., що підтверджується актами здачі-приймання за період з 15.07.2013р. по 30.12.2013р., підписаними сторонами та затвердженими печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, за Договором № П/Л131701/НЮ, були надані відповідачу послуги на загальну суму 160805,29 грн., що підтверджується актами здачі-приймання за період з 29.11.2013р. по 25.12.2013р., підписаними сторонами та затвердженими печатками сторін.

Натомість, в порушення умов укладених між сторонами Договорів № 13003/ВЧ-1 та № П/Л131701/НЮ відповідач не сплатив за надані послуги в повному обсязі та, на дату звернення позивача до господарського суду, мав загальну заборгованість за спірними Договорами в розмірі 248175,37 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, станом на 09.06.2016р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за Договорами № 13003/ВЧ-1 та № П/Л131701/НЮ.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Правомірність нарахування відповідачу суми заборгованості в розмірі 248175,37грн. підтверджується також сплатою відповідачем даної суми заборгованості 27.07.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем виконав із порушенням встановленого Договорами строку виконання, у зв'язку із чим позивачем нарахована відповідачу 192040,51 грн. - інфляційних втрат, 18485,73 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Дослідивши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наданих до суду сторонами, зробивши перерахунок зазначених нарахувань, суд приймає контррозрахунок відповідача, як нормативно обґрунтований та стягує на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних за Договором № П/Л131701/НЮ в розмірі 120153,44 грн. та 7077,13 грн. відповідно. Та за Договором № 13003/ВЧ-1 інфляційні втрати та 3% річних в розмірі 69022,36 грн. та 12192,28 грн. відповідно.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню загальна сума інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 208445,21 грн., в частині стягнення 2081,03 грн., суд відмовляє, як в безпідставно нарахованих.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позов ТОВ "Науково-технічна компанія "Екофізприлад" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Враховуючи, що відповідач задовольнив позовні вимоги в частині сплати суми основної заборгованості в розмірі 248175,37 грн. під час звернення позивача з даним позовом до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" регіональна філія "Південна залізниця" виробничого підрозділу "Харківська вагонна дільниця" (61052, м. Харків, вул. Конарєва (Червоноармійська), 7, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Екофізприлад" (61171, м. Харків, вул. Амосова (Корчагінців), 1, кв. 278, код ЄДРПОУ 33478373) суму заборгованості в розмірі 208445,21 грн., судові витрати в розмірі 6849,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 248175,37 грн. заборгованості - провадження у справі припинити.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 16.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1677/16