Рішення

від 09.08.2016 по справі 908/1611/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/50/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016 Справа № 908/1611/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Рачук О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 23 від 11.01.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, НОМЕР_1 від 20.09.1997 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Запоріжгаз ЗбутВ» , м. Запоріжжя,

До: Широківського комунального дошкільного навчального закладу В«Золотий ключикВ» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Запорізька область, Запорізький район, с. Широке,

про стягнення в сумі 368803,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю В«Запоріжгаз ЗбутВ» з позовом про стягнення з Широківського комунального дошкільного навчального закладу В«Золотий ключикВ» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області суми заборгованості за договором №11410ZOFBIAB016 від 29.01.2016 р. в сумі 368 803,79 грн., в т.ч.: 324146,40 грн. основного боргу, 29213,16 грн. пені, 13329,03 грн. інфляційних втрат та 2115,19 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов договору природній газ за період: січень - квітень 2016 р., включно, відповідачем не оплачений в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 324 146,40 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/50/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Широківський комунальний дошкільний навчальний заклад В«Золотий ключикВ» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області - відповідач у справі - у письмовому клопотанні від 11.07.2016 р. пояснює, що впродовж 2014 - 2015 років з котельної, балансоутримувачем якої була Широківська сільська рада, відповідно до рішення Широківської сільської ради від 29.10.2014 р. № 61 опалювалися бюджетні установи Широківської сільської ради в залежності від опалювальної площі об'єкту у відсотковому відношенні: Широківська ОСОБА_3 ст. - 72,4%, Широківська КДНЗ - 17%, Широківський ФАП - 2,6%, Широківський БК - 6,1%, Широківська бібліотека - 1,4%, Кабінет соціального фахівця (оренда) - 0,5%, при цьому, договори на постачання природного газу в зазначений період укладалися лише з сільською радою. У зв'язку із змінами до Бюджетного кодексу України з 01.01.2016 р. наведені бюджетні установи фінансуються з районного бюджету та Державного бюджету України. Разом з тим, вище перераховані бюджетні установи не заперечують про факт опалювання своїх приміщень за рахунок котельні дитячого садку та не заперечують оплату своїх кошторисів за його користування, про що свідчать надані до матеріалів справи їх листи. Направлені Широківською сільською радою до ПАТ «Запоріжгаз» листи щодо дозволу на розподіл плати за газ у відсотковому відношення за принципом 2014-2015 років залишилися без відповіді. Посилаючись на те, що вирішення даної справи може суттєво вплинути на права та обов'язки наведених бюджетних установ, відповідач просить залучити до участі у справі співвідповідачів: Комунальний заклад «Запорізький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької районної ради, Комунальний заклад «Районний центр культури і дозвілля» Запорізької районної ради Запорізької області, Широківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Запорізького району Запорізької області.

В судовому засіданні 12.07.2016 р. , на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 09.08.2016 р. Розгляд клопотання відповідача відкладено до наступного судового засідання.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить стягнути з відповідача суму 324146,40 грн. основного боргу, 29213,16 грн. пені, 13329,03 грн. інфляційних втрат та 2115,19 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив частково, просить суд застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України у зв'язку з відсутністю умислу несвоєчасної оплати за отриманий газ.

Розглянувши клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі в якості відповідачів бюджетні установи - Комунальний заклад «Запорізький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Запорізької районної ради, Комунальний заклад «Районний центр культури і дозвілля» Запорізької районної ради Запорізької області, Широківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Запорізького району Запорізької області, суд залишає його без задоволення, як необґрунтоване. По-перше, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості на підставі укладеного між ТОВ «Запоріжгаз Збут» та відповідачем договору, сторонами якого наведені бюджетні установи не являються. Крім того, вказані відповідачем у своєму клопотанні обставини не можуть змінювати умови цього договору, проте, відповідач не позбавлений права на внесення змін до договору шляхом направлення на адресу позивача обґрунтованої пропозиції у встановленому законом порядку, а в разі відмови, у судовому порядку.

В судовому засіданні 09.08.2016 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне .

29.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (Постачальником, позивачем у справі) та Широківським комунальним дошкільним навчальним закладом «Золотий ключик» Широківської міської ради Запорізького району Запорізької області (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410ZOFBIAB016 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору сторони узгодили плановий обсяг газу - до 14,665 тис. куб. м. та планові обсяги постачання по місяцях.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що ціна газу становить 6730,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1346,00, всього з ПДВ - 8076,00 грн.

Згідно з п. 3.6. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей) загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за Договором, та становить 118439,00 грн. (з ПДВ).

За умовами п. 4.2.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей), у разі, якщо Споживач є бюджетною установою - державним або комунальним підприємством, установою, організацією, то оплату вартості послуг з постачання газу здійснюється місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 р. до 31 грудня 2016 р., а в частині а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодної зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити Додаток 3 Договору щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (п. 11.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виконано свої зобов'язання щодо постачання природного газу відповідачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором, що підтверджено відповідними актами щодо обсягів споживання газу, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств:

- від 31.01.2016 р. - 18079 куб. м.,

- від 28.02.2016 р. - 10704 куб. м.,

- від 31.03.2016 р. - 10149 куб. м.,

- від 30.04.2016 р. - 1205 куб.м.

При цьому, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання щодо оплати вартості газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором не виконав.

У зв'язку з зазначеним обставинами, на час судового розгляду справи, у Широківського комунального дошкільного навчального закладу «Золотий ключик» Широківської міської ради Запорізького району Запорізької області утворилася перед ТОВ В«Запоріжгаз ЗбутВ» заборгованість за Договором у розмірі 324 146,40 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, а обов'язком відповідача - оплата вартості наданих йому послуг в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.2.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей) сторонами узгоджено, що у разі, якщо Споживач є бюджетною установою - державним або комунальним підприємством, установою, організацією, то оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється місячним платежем на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 5.4.2 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених цим Договором.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати природного газу, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк і в повному обсязі не виконав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Запоріжгаз Збут» в частині стягнення з Широківського комунального дошкільного навчального закладу «Золотий ключик» 51 747,21 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «Запоріжгаз Збут» в частині стягнення з Широківського комунального дошкільного навчального закладу «Золотий ключик» 324 146,40 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого газу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 29213,16 грн. пені, 13329,03 грн. інфляційних втрат та 2115,19 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 6.2.2. Договору, у разі порушення у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» надані позивачем розрахунки пені та 3% річних (за період з 11.02.2016 р. по 25.05.2016 р.), приймаючи до уваги строк виникнення зобов'язань по оплаті платежів окремо за кожним місяцем, суд дійшов висновку, що з урахуванням суми заборгованості за кожний місяць та періоду прострочення (з 11 числа місяця, наступного за звітним), сума пені, що підлягає стягненню, становить 29161,62 грн., а розмір 3% річних - 2109,40 грн., і в цих сумах вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню. В решті заявлених вимог щодо стягнення пені (51,54 грн.) та 3% річних (5,79 грн.) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , суд зауважує, що позивачем при розрахунку суми інфляційних втрат невірно визначено суми простроченої заборгованості за вказаними ним періодами та не враховано визначений Договором строк оплати отриманого газу - до 10 числа місяця, наступного за звітним.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань

При здійсненні розрахунку позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. В«Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» , п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. В«Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» та п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 17.12.2013 р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» . Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Також сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляції, а дефляція).

Су відзначає, що зважаючи на порядок формування індексу інфляції (впродовж усього календарного місяця та за цілий місяць) період нарахування має визначатися цілими місяцями, починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).

Отже, виходячи з узгодженого Договором строку оплати, простроченим платежем у березні 2016 р. є сума 146 006,00 грн., у квітні 2016 р. - 232 451,50 грн., у травні 2016 р. - 314414,82 грн., розмір інфляційних втрат за ці місяці складає - 1460,06 грн., 8135,80 грн., 314,41 грн., відповідно, всього - 9910,27 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню, з відповідача стягується загальна сума 9910,27 грн. інфляційних нарахувань за період лютий - травень 2016 р., в іншій частині відмовляється.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 29161,62 грн., 3% річних у розмірі 2109,40 грн. та 9910,27грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, щодо стягнення суми пені в розмірі 29 161,62 грн. суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 60% виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В якості причини прострочення платежів відповідач вказує на те, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Враховуючи несвоєчасність фінансування, відповідач не мав змоги своєчасно оплатити отримані від позивача обсяги газу.

Враховуючи, що неможливість належного виконання зобов'язань відповідача перед позивачем викликано об'єктивними причинами, суд вважає за можливе застосувати приписи ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені на 60%, тобто до 17 496,97 грн.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів.

Таким чином, з підстав зазначених вище, позовні вимоги задовольняються судом частково - в частині стягнення з відповідача 324 146,40 грн. основного боргу, 17 496,97 грн. пені, 9 910,27 грн. інфляційних втрат та 2 109,40 грн. - 3% річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє, як заявлених необґрунтовано.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (без урахування зменшення неустойки).

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Запоріжгаз ЗбутВ» до Широківського комунального дошкільного навчального закладу В«Золотий ключикВ» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ради задовольнити частково.

Стягнути з Широківського комунального дошкільного навчального закладу В«Золотий ключикВ» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70413, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Широке, вул. Тельманівська, 2-А, код ЄДРПОУ 35879414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Запоріжгаз ЗбутВ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 39587271) 324 146 (триста двадцять чотири тисячі сто сорок шість) грн. 21 коп. основного боргу, 17 496 (сімнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 97 коп. пені, 2 109 (дві тисячі сто дев'ять) грн. 40 коп. - 3% річних, 9 910 (дев'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 27 коп. інфляційних втрат та 5 479 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 92 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.08.2016 р.

Суддя О.А. Топчий