Рішення

від 10.08.2016 по справі 910/9510/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/9510/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-

інвестиційна компанія»

про стягнення 163 574, 19 грн. грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Чередніченко М.М. - по дов. №б/н від 28.04.2016р.

Від відповідача Павлунько В.М. - по дов. №07/12 від 07.12.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційна компанія"

163 574, 19 грн., із яких: 83 289,08 грн. заборгованість по лізинговим платежам, 4 177, 87 грн. -3% річних, 49 582, 80 грн. - інфляційні, 8 431, 80 грн. - сума коштів за послуги адміністрування та обслуговування контракту, 12 092, 64 грн. - сума несплачених штрафів за направлення повідомлення - нагадування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9510/16, розгляд справи призначено на 15.06.2016р.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 26.05.2016 не виконано. 13.06.2016р через загальний відділ діловодство господарського суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не має можливості забезпечити явку представника в судове засідання у зв"язку перебуванням директора у відпустці з 14.06.2016р. по 30.06.2016р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, суд вважає відклав розгляд справи на 11.07.2016.

Представнк позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 11.07.2016 оголошувалась перерва на 25.07.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2016 подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, клопотанням представника позивача про продовження строків розгляду спору, керуючись ст.ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив в судовому засіданні перерву до 10.08.2016р.

Представник позивача позовні вимоги в судових засіданнях підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору про фінансовий лізинг

№ 00003368 від 08.08.2011 неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого за період з січня 2014 року по березень 2015 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83 289, 08 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 12 092,64 грн., 3% річних у загальному розмірі 4 177,87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 49 582,80 грн. за період з 16.01.2014 по 13.05.2016. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 8 431,80 грн. , як заборгованість з оплати наданих позивачем послуг по адмініструванню та обслуговуванню контракту, а також 6000 грн. 00 коп. понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг.

Представник відповідача в судових засіданнях та наданому суду письмовому відзиві проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що об'єкт лізингу за Договором фінансового лізингу № 00003368від 08.08.2011 був реалізований позивачем третім особам, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для стягнення з нього заборгованості зі сплати лізингових платежів відсутні. При цьому, відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю підстав для стягнення з нього суми основного боргу, також відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем жодним чином не обґрунтовано заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту у розмірі 8 431,80 грн.

Також, у письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів надсилання відповідачу вимог про сплату заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за надсилання вимог про сплату заборгованості є безпідставними.

Крім того, у письмових запереченнях на позовну заяву, відповідач заперечив щодо стягнення з нього понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг, оскільки такі витрати не є збитками та не входять до складу судових витрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" (лізингоодержувач) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено Договір фінансового лізингу № 00003388, відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.6 ITDI, шасі № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_4.

Відповідно до розділу Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 "Умови лізингу" вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 24900 дол США; авансовий платіж - еквівалент 7 4700,00 дол США; обсяг фінансування - 17430,00 дол США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу - 60 місяців; щомісячний платіж - еквівалент 498,26 дол США; адміністративний платіж - еквівалент 186,74 дол США. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені у гривні і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до п. 6.3 та 2) відповідно до п. 6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в дол. США) лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватися лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

Відповідно до розділу Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 "Придбання об'єкта лізингу" лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.

Згідно з п. 3.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, який був обраний у відповідності до специфікації лізингоодержувачем та у повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

Відповідно до п. 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.

Відповідно до п. 3.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту.

Згідно з п. 3.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Відповідно до п. 4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено у цьому контракті).

Відповідно до п. 4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Відповідно до п. 12.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Згідно з п. 12.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) строк лізингу починається з дати підписання акта прийому-передачі лізингоодержувачем об'єкту лізингу.

Згідно з п. 20.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) усі зміни, доповнення, відмови або положення цього контракту стають обов'язковими для виконання будь-якою стороною виключно у випадку їх оформлення у письмовій формі та письмового підтвердження належним чином уповноваженими представниками.

Додатком до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 (Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони погодили строки та суми сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг № 00003363 від 08.08.2011.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі ; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 5.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі. Будь-які дефекти об'єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Об'єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Судом встановлено, що за актом прийому-передачі від 22.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.6 ITDI, шасі № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (копія вказаного акту долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе : суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу, проценти, комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом).

Згідно з п. 6.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого НБУ або українським комерційним банком (Райффайзен Банк Аваль або іншого банку), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші виплати, передбачені цим контрактом, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українській гривні за обмінним курсом вказаного вище банку (чинного станом на дату виставлення рахунку).

Відповідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Судом встановлено, що відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 за період з січня 2014 року по березень 2015 року (період позовних вимог, заявлених у позові) відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у загальному розмірі 83 289,08 грн. (гривневий еквівалент лізингових платежів визначений позивачем відповідно до п. 6.3 Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків-фактур за період з січня 2014 року по березень 2015 року на загальну суму 83 289,08 грн., які були виставлені відповідачу для здійснення оплат за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Судом встановлено, що лізинговий платіж за Договором про фінансовий лізинг № 00003363 від 08.03.2011 включає в себе відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та проценти і комісію (відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та виставлених позивачем рахунків-фактур).

Зокрема, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунку-фактури за спірний період в який включеня платежі у вигляді відшкодування частини вартості об'єкта лізингу і проценти та комісії.

Таким чином, за період з січня 2014 року по березень 2015 року відповідач зобов'язаний був за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 відшкодувати позивачу частину вартості об'єкту лізингу у загальному розмірі 34 973,13 грн. та сплатити позивачу проценти і комісію у загальному розмірі 48 315,95 грн. , що разом становить 83 289,08 грн.

Як вбачається з Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 10.03.2011, відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 15 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплачувати позивачу лізингові платежі (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу і проценти та комісії за користування об'єктом лізингу) не пізніше 15 числа відповідного поточного місяця, зазначеного у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Однак, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 в частині своєчасної сплати чергових лізингових платежів за період з січня 2014 року по березень 2015 року.

При цьому, відповідно до п. 6.11 Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, будуть розподілятися наступним чином: а) витрати на відновлення становища будуть першочергово покриватися, штрафні санкції за прострочення, потім лізингові платежі та страхові комісії, а також інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна; б) якщо лізингоодержувач має декілька об'єктів лізингу платежі будуть розподілятися з урахуванням найбільш давнього платіжного зобов'язання, що виникає у зв'язку з експлуатацією всіх об'єктів лізингу. Лізингоодержувач не може змінювати цю послідовність в тому числі шляхом встановлення призначення платежу. Якщо лізингоодержувач має непогашені зобов'язання станом на дату оплати за декількома лізинговими договорами з компанією Порше Лізинг України, остання може на свій розсуд визначити послідовність платежів за такими договорами, при цьому для кожного окремого договору застосовується порядок, зазначений у реченні 1 пункту 6.11.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу, проценти, комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом).

При цьому, відповідно до п. 8.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011), якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, Порше Лізинг Україна надсилає в таких же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на вісім робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, контракт підлягає розірванню за пунктом 12.6.1. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надсилання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Таким чином, факт направлення позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти як продовження строку виконання відповідачем зобов'язання зі сплати чергових лізингових платежів, про що також зазначає позивачем у позовній заяві .

Відповідно до п. 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) усі повідомлення, що мають бути надані за цим контрактом, оформлюються у письмовій формі та доставляються особисто, при цьому вони вважаються такими, що були надані, після доставки за відповідною адресою або шляхом відсилання поштовим відправленням першого класу з попередньою оплатою, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене через два робочі дні з дати поштового відправлення, або шляхом надіслання по факсу, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене, після відправки.

Суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи копії певних рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, в яких адресатом зазначений відповідач. При цьому, на вказаних рекомендованих повідомленнях містяться підписи уповноваженої особи відповідача на отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що певна поштова кореспонденція, яка була надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія".

Разом з тим, на рекомендованих повідомленнях, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не зазначено, яка саме поштова кореспонденція була надіслана відповідачу (отримана відповідачем).

Таким чином, позивачем надано суду належні докази, що він направив відповідачу певні документи (вимоги та нагадування), перелік яких зазначений у вказаному описі вкладення у цінний лист, однак серед переліку надісланих позивачем документів відсутні ті вимоги (перша, друга, третя), які долучені позивачем до позовної заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами (зокрема, не надано копій відповідних описів вкладення у цінний лист, інших доказів) факту направлення відповідачу та отримання відповідачем саме тих нагадувань про несплату, які долучені позивачем до позовної заяви.

Крім того, відсутність на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (копії яких долучено до матеріалів даної справи) відомостей, що саме надсилається у поштових відправленнях , суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень свідчать про отримання відповідачем нагадувань про несплату (вимог) (у випадку, якщо були надіслані саме повідомлення про несплату) за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що саме факт надсилання позивачем вимог про сплату лізингових платежів слід розуміти як продовження строку виконання відповідачем зобов'язання зі сплати чергових лізингових платежів, про що також зазначає позивачем у позовній заяві.

Однак, з огляду на те, що суд позбавлений можливості достовірно встановити, яка саме поштова кореспонденція була відправлена відповідачу (з огляду на ненадання позивачем суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу саме тих повідомлень про несплату, копії яких долучено до позовної заяви), зокрема, встановити дату та факт направлення відповідачу (отримання відповідачем) саме тих нагадувань про несплату (перші, другі, треті), копії яких долучено позивачем до позовної заяви, суд також, відповідно, не вбачає за можливе встановити, чи був продовжений строк виконання відповідачем свого зобов'язання зі сплати лізингових платежів за період з січня 2014 року по березень 2015 року (відповідно до п. 8.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту направлення відповідачу нагадувань про несплату (перше, друге, третє) за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, а отже не доведено, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання зі сплати лізингових платежів за спірний період було продовжено (відповідно до п. 8.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі на підставі виставлених позивачем за період з січня 2014 року по березень 2015року - в строк до 15.03.2015 (включно).

Як встановлено судом, відповідач частково виконав свій обов'язок зі сплати чергових лізингових платежів, що відображено у долученому позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів за користування об'єктом лізингу з січня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 83 289,08 грн. (відшкодування вартості об'єкта лізингу - 34 973,13 грн. та проценти і комісії за користування об'єктом лізингу - 48 315,95), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 у загальному розмірі 83289,08 грн. (за період з січня 2014 року по березень 2015 року).

Згідно з п. 8.3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011), якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Як встановлено судом, відповідач прострочив сплату чергових лізингових платежів за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 більше ніж на тридцять календарних днів, у зв'язку з чим, відповідно до положень п.п 8.3.2 та 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) у позивача виникло право розірвати Договір про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Відповідно до п. 12.7 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) день, що вважатиметься датою припинення дії контракту, визначається Порше Лізинг Україна. У день припинення дії контракту Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення про припинення дії та, за можливості, зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії.

Відповідно до п. 12.8 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їх сплати.

Згідно з п. 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) у разі припинення лізингу відповідно до п. 12, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Згідно з п. 13.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) після вилучення (повернення) об'єкта лізингу сторони підписують акт конфіскації об'єкта лізингу, в якому зазначають фактичні показники пробігу об'єкта лізингу, всі дефекти та вартість їх усунення.

Позивачем долучено до позовної заяви копію вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих № 00003368 від 04.03.2015), в якій позивач повідомляє відповідача, що відмовляється від Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, та вимагає повернення об'єкта лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставлення вказаної вимоги.

Відповідно до п. 12.13 у випадках, передбачених п.п 12.6 та 12.12 контракт припиняється на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

У позовній заяві позивач зазначив, що вказана вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих № 00003368 від 04.03.2015) була направлена позивачем 04.03.2015 .

Факт отримання повідомлення про розірвання Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 відповідачем не заперечувався у судових засіданнях.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що навіть у випадку направлення позивачем повідомлення про відмову від Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 19.03.2015 , враховуючи умови п. 12.13 договору (контракт припиняється на 10-й робочий день з дня надсилання письмового повідомлення), у будь-якому випадку факт складення сторонами акту прийому-передачі об'єкта лізингу (про повернення об'єкту лізингу лізингодавцю) 17.03.2015 (раніше дати направлення повідомлення про відмову від договору), свідчить про припинення правовідносин сторін за Договором про фінансивий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 та розірвання вказаного договору з 17.03.2015 .

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору купівлі - продажу від 20.04.2015р. та акт прийому - передачі акту прийому-передачі, складеного 21.04.2015 , з якого вбачається, що а позивач передав об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.6 ITDI, шасі № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2, новому власнику.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд зазначає, що відносини, що виникають за договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Судом встановлено, що лізингоодержувач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія", не виконувало зобов'язань зі сплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 за період з січня 2014 року по березень 2015 року, у зв'язку з чим лізингодавець направив лізингоодержувачу вимогу про повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих № 00003368 від 08.08.2015).

Судом встановлено, що на дату розірвання (дострокового припинення) Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 та повернення об'єкту лізингу позивачу відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали оплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з 15.01.2014 по 15.03.2015 у загальному розмірі 83 289,08 грн. (відшкодування вартості об'єкта лізингу - 34 973,13 грн. та проценти і комісії за користування об'єктом лізингу - 48 315,95).

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є невід'ємною частиною цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе : суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу, проценти, комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом).

Суд зазначає, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №3-31гс13.

Враховуючи наведене та те, що право власності на об'єкт лізингу (транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.6 ITDI, шасі № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2) від позивача до відповідача не перейшло, та об'єкт лізингу був повернутий лізингодавцю, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування частини вартості предмета лізингу , є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" частини основного боргу в розмірі 34 973,13 грн. за період з січня 2014 року по березень 2015 року, що є відшкодуванням частини вартості предмету лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на розірвання сторонами Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, повернення відповідачем об'єкту лізингу - транспортного засобу VW Caddy Kombi 1.6 ITDI, шасі № НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_2, позивачу, у зв'язку з чим право власності на вказаний об'єкт лізингу до відповідача не перейшло, відповідач має право з моменту повернення об'єкта лізингу на повернення грошових коштів, сплачених відповідачем в рахунок відшкодування вартості об'єкта лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, як таких, що перебувають безпідставно у лізингоодержувача з моменту розірвання договору та повернення об'єкта лізингу.

Крім того, як встановлено судом, за період з січня 2014 року по березень 2015 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу проценти та комісії за користуванням об'єкту лізингу (складова частина лізингового платежу) у загальному розмірі 48 315,95 грн.

Тобто, лізингодавець має право на стягнення частини лізингових платежів, яка є платою саме за користування об'єктом лізингу, до моменту повернення об'єкту лізингу лізингодавцю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" суми основного боргу у розмірі 83 289,08 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 48 315,95 грн.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача щодо відсутності у нього заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 у зв'язку з реалізацією позивачем (передання третім особам) об'єкту лізингу після його повернення відповідачем позивачу, оскільки факт реалізації об'єкту лізингу позивачем третім особам (після припинення дії Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 та повернення об'єкту лізингу відповідачем) не впливає на обов'язок лізингоодержувача виконати ті зобов'язання, які виникли у період дії Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, зокрема, обов'язок сплатити заборгованість зі сплати процентів та комісій за користування об'єктом лізингу, яка виникла у період дії договору лізингу.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф за надіслані позивачем вимоги щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 12 092,64 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Згідно з п. 8.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна, еквівалент 15 дол США за першу вимогу, еквівалент 20 дол США за другу вимогу, еквівалент 25 дол США за третю вимогу.

Як встановлено судом, позивачем долучено до позовної заяви копії вимог (нагадування про несплату).

При цьому, штраф, по суті, виставлений не за сам факт надсилання вимог, оскільки це не є цивільним (господарським) правопорушенням, а за наявність прострочення виконання грошового зобов'язання за такий період.

Однак, як вже встановлено судом, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту направлення відповідачу вказаних нагадувань про несплату (перше, друге, третє) за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачу штрафу за надсилання вимоги щодо сплати еквівалент 15 дол США за першу вимогу, еквівалент 20 дол США за другу вимогу, еквівалент 25 дол США за третю вимогу (відповідно до п. 8.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011).

Крім того, договором передбачено право лізингодавця направляти не більше трьох вимог по кожному простроченому платежу (перша вимога, друга вимога, третя вимога), тоді як позивачем долучено до позовної заяви копії вимог (нагадувань про несплату) щодо кожного платежу у більшій кількості. Наприклад, за прострочення сплати лізингових платежів за січень 2014 року позивачем долучено до позовної заяви перші нагадування про несплату у кількості 2 штук, другі нагадування про несплату у кількості 2 штук та треті нагадування про несплату у кількості 21 штук. При цьому, за кожну з таких вимог позивачем нараховано штраф, що суперечить положенням укладеного між сторонами договору.

Таким чином, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" штрафу у розмірі 12 092,64 грн. у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 4 177,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, Договір про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 є розірваним та 17.03.2015 відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу (викупна вартість) , а тому з 17.03.2015 (фактична дата повернення відповідачем об'єкту лізингу) позивач має право нараховувати 3% річних лише на частину лізингового платежу (проценти та комісії).

При цьому, суд зазначає, що позивач має право нараховувати 3% річні за прострочення сплати відповідачем частин викупної вартості об'єкта лізингу (відшкодування вартості об'єкта лізингу) з моменту виникнення прострочення (щодо кожного платежу) та до 17.03.2015 (дата припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу та повернення відповідачем позивач об'єкту лізингу), оскільки з 17.03.2015 припинився як обов'язок зі сплати відповідачем викупної вартості об'єкту лізингу, так і прострочення зі сплати викупної вартості об'єкта лізингу. Тобто, до розірвання договору лізингу (до 17.03.2015) у відповідача був обов'язок сплачувати лізингові платежі в частині викупної вартості та відповідно позивач мав право нараховувати 3% річних за прострочення сплати таких платежів з огляду на користування відповідачем грошовими коштами, належними до сплати позивачу, у цей період, однак з 17.03.2015 з огляду на повернення обєкту лізингу лізингодавцю у лізингоодержувача припинився обов'язок зі сплати викупної вартості та відповідно у позивача відсутнє право на нарахування 3% річних після 17.03.2015 щодо викупних платежів, які підлягали сплаті до моменту розірвання договору. Водночас, обов'язок відповідача зі сплати 3% річних за користування відповідачем належними позивачу грошовими коштами - з оплати лізингових платежів в частині викупної вартості, які були нараховані до 17.03.2015, не припинився.

З урахуванням викладеного судом здійсненно розрахунок 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" 3% річних у розмірі 4 177,87 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2423,15 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 49 582,80 грн.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як встановлено судом, Договір про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 є розірваним та 17.03.2015 відповідач повернув позивачу об'єкт лізингу, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу (викупна вартість) , а тому з 17.03.2015 (фактична дата повернення відповідачем об'єкту лізингу) позивач має право нараховувати інфляційні втрати лише на частину лізингового платежу (проценти та комісії).

При цьому, суд зазначає, що позивач має право нараховувати інфляційні втрати за прострочення сплати відповідачем частин викупної вартості об'єкта лізингу (відшкодування вартості об'єкта лізингу) з моменту виникнення прострочення (щодо кожного платежу) та до 17.03.2015 (дата припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу та повернення відповідачем позивач об'єкту лізингу), оскільки з 17.03.2015 припинився як обов'язок зі сплати відповідачем викупної вартості об'єкту лізингу, так і прострочення зі сплати викупної вартості об'єкта лізингу. Тобто, до розірвання договору лізингу (до 17.03.2015) у відповідача був обов'язок сплачувати лізингові платежі в частині викупної вартості та відповідно позивач мав право нараховувати збитки від інфляції за прострочення сплати таких платежів з огляду на користування відповідачем грошовими коштами, належними до сплати позивачу, у цей період, однак з 17.03.2015 з огляду на повернення об'єкту лізингу лізингодавцю у лізингоодержувача припинився обов'язок зі сплати викупної вартості та відповідно у позивача відсутнє право на нарахування інфляційних втрат після 17.03.2015 щодо викупних платежів, які підлягали сплаті до моменту розірвання договору. Водночас, обов'язок відповідача з відшкодування інфляційних втрат за період користування відповідачем належними позивачу грошовими коштами - з оплати лізингових платежів в частині викупної вартості, які були нараховані до 17.03.2015, не припинився.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 28 758, 02 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" інфляційних втрат у розмірі 49 582,80 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 28 758,02 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 8 431,80 грн. за послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту.

Так, обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з відповідача 8431,80 грн. позивач посилається на абз. 2 п. 6.1 Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 лізингоодержувач також платить Порше Лізинг адміністративні платежі, як це передбачено договором про фінансовий лізинг. Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів: податком з власників транспортних засобів; будь-які інші податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Однак, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 8 431,80 грн., зокрема, не вказано, за що були нараховані вказані грошові кошти (підстави їх нарахування), їх детального розрахунку.

Так само, у розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, позивачем не наведено розрахунку витрат по адмініструванню та обслуговуванню контракту, не зазначено, за які саме конкретні адміністративні послуги чи послуги з обслуговування контракту відповідач повинен сплатити вартість у розмірі 8 431,80 грн.

З огляду на викладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" грошових коштів за адміністрування та обслуговування контракту у розмірі 8 431,80 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 6000 грн. 00 коп. витрат на оплату юридичних послуг як понесених позивачем витрат, які позивач повинен був зробити для відновлення свого порушеного права, тобто збитків.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Обгрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 6000 грн. 00 коп. позивач вказує на те, що вказані грошові кошти були понесені ним у якості оплати юридичних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД Консалтинг" щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011 у примусовому порядку (шляхом подання позову до суду).

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання юридичних послуг від 26.05.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД Консалтинг", копію заявки на надання юридичних послуг № 36 від 10.05.2016 до вказаного договору (про надання юридичних послуг щодо стягнення заборгованості за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011), копію рахунку на оплату № 150526 36 1 від 10.05.2016 на суму 6000 грн. 00 коп., копію акту № 1 про надані послуги до заявки № 36 від 10.05.2016, копію банківської виписки з рахунку позивача про сплату грошових коштів у розмірі 6000 грн. 00 коп. відповідно до рахунку № 150526 36 1 від 10.05.2016.

Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Згідно з п. 8.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Відповідно до п. 12.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011) у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.

Однак, суд наголошує на тому, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками , оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг № 00003368 від 08.08.2011.

Відповідна правова позиція викладена в Оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

При цьому, суд зазначає, що у випадку звернення лізингодавця з позовом до лізингоодержувача та відмови суду у задоволенні позовних вимог, в тому числі у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, сам факт надання юридичних послуг лізингодавцю не може бути підставою для стягнення таких витрат на юридичну допомогу з лізингоодержувача.

Тому, незважаючи на те, що сторони передбачили у договорі конкретні види збитків, це не позбавляє позивача обов'язку довести наявність таких збитків у кожному конкретному випадку (всі елементи збитків).

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" понесених позивачем витрат за юридичні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД Консалтинг" у розмірі 6000 грн. 00 коп.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Однак, позивачем не надано суду доказів того, що понесені ним витрати були здійснені за отримання саме адвокатських послуг (адвоката, адвокатського об'єднання, фірми, тощо); тобто, у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат позивача у якості судових витрат відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, буд. 4-А, кв. 76; ідентифікаційний код: 31170771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В; ідентифікаційний код: 35571472) суму основного боргу у розмірі 48 315 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 2 423 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 28 758 грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 117 грн. 38 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 16.08.2016 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.