Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15 серпня 2016 р. № 820/3840/16
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ" до Східної об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "РТК СТИЛ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об"єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000042205 від 29.01.2016 року, прийняте відносно нього.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Малахова Ю.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Шляхта В.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що фахівцями Індустріальної об"єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «РТК СТИЛ» (податковий номер 38383560) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лако Сервіс» за червень 2015 року, з ТОВ «ТД «Брістон» за липень 2015 року, з ТОВ «Альф Трейд» за липень 2015 року, з ТОВ «Рум Плюс» за квітень 2015 року, за результатами якої було складено акт від 15.12.2015 року №1505/20-36-22-05-07/38383560, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження до сплати в бюджет податок на додану вартість на загальну суму 129 273 грн., у тому числі за квітень 2015 року на суму 55 578 грн., за червень 2015 року на суму 36 543 грн., за липень 2015 року на суму 37 152 грн.
За наслідками вказаного акту перевірки 29.01.2016 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042205 на загальну суму грошового зобов'язання 193 909,50 грн.
Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.
Так, за період, що перевірявся, ТОВ «РТК СТИЛ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Лако Сервіс», ТОВ «ТД «Брістон», ТОВ «Альфа Трейд», ТОВ «Рум Плюс», що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами, а саме:
1. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Лако Сервіс» у червні 2015 року.
ТОВ «Лако Сервіс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписало наступні рахунки на оплату продукції:
- № 100650 від 10.06.2015 року на суму 51 193, 79 грн.;
- № 220650 від 22.06.2015 року на суму 40 435,28 грн.;
- № 300650 від 30.06.2015 року на суму 127 627, 75 грн. (тобто вищевказаними рахунками на оплату Постачальник та Покупець узгодили умови поставки товару (самовивоз), номенклатуру товару, його кількість та ціну).
На виконання вищевказаних рахунків на оплату ТОВ «Лако Сервіс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписані наступні податкові накладні:
- № 610001 від 10.06.2015 року на загальну суму 51 193, 79 грн. у т.ч. ПДВ - 8 532, 30 грн.;
- № 622013 від 22.06.2015 року на загальну суму 40 435, 28 грн. у т.ч. ПДВ - 6 739, 21 грн.;
- № 63006 від 30.06.2015 року на загальну суму 127 627, 75 грн. у т.ч. ПДВ - 21 271, 29 грн.
В підтвердження факту отримання товару між ТОВ «Лако Сервіс» та ТОВ «РТК СТИЛ» підписані наступні видаткові накладні: № 100650 від 10.06.2015 року, № 220650 від 22.06.2015 року, № 300615 від 30.06.2015 року.
Так, транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «РТК СТИЛ» як це й було зазначено у рахунках на оплату товару та вказаний факт підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 10.06.2015 року № Р100650 , від 22.06.2015 року № Р220650, № Р300615 від 30.06.2015 року.
Оплата за поставлений товар ТОВ «РТК СТИЛ» була здійснена у повному обсязі, що підтверджується даними платіжних доручень.
2. Щодо взаємовідносин з ТОВ «РУМ ПЛЮС» у квітні 2015 року.
ТОВ «Рум Плюс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписало наступні рахунки на оплату продукції:
- № 72 від 08.04.2015 року на суму 20 065, 41 грн.;
- №79 від 17.04.2015 року на суму 55 936,83 грн.;
- № 82 від 24.04.2015 року на суму 44 615,55 грн.;
- № 83 від 30.04.2015 року на суму 212 850, 00 грн. (тобто вищевказаними рахунками на оплату Постачальник та Покупець узгодили умови поставки товару (самовивоз), номенклатуру товару, його кількість та ціну).
На виконання вищевказаних рахунків на оплату ТОВ «Рум Плюс» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписані наступні податкові накладні:
- № 408015 від 08.04.2015 року на загальну суму 20 065, 42 грн. у т.ч. ПДВ - 3 344, 24
грн.;
- № 417009 від 17.04.2015 року на загальну суму 55 936, 82 грн. у т.ч. ПДВ - 9 322, 80
грн.;
- № 424027 від 24.04.2015 року на загальну суму 44 615, 56 грн. у т.ч. ПДВ - 7 435, 93
грн.;
- № 430097 від 30.04.2016 року на загальну суму 212 850, 00 грн. у т.ч. ПДВ -
35 475,00 грн.
В підтвердження факту отримання товару, між ТОВ «Рум Плюс» та ТОВ «РТК СТИЛ» підписані наступні видаткові накладні: № 1-04 від 08.04.2015 року, № 2-04 від 17.04.2015 року, № 3-04 від 24.04.2015 року, № 4-04 від 30.04.2015 року.
Як свідчать докази у справі, транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «РТК СТИЛ», як це й було зазначено у рахунках на оплату товару та вказаний факт підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: від 08.04.2015 року № Р1-04 , від 17.04.2015 року № Р2-04, від 24.04.2016 року № РЗ-04, від 30.04.2015 року № Р4-04.
Оплата за поставлений товар ТОВ «РТК СТИЛ» була здійснена у повному обсязі, що підтверджується даними платіжних доручень.
3. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Альфа Трейд» у липні 2015 року.
ТОВ «Альфа Трейд» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписало рахунок на оплату продукції № 2707-50 від 27.07.2015 року на суму 712 500, 00 грн. (вищевказаним рахунком на оплату Постачальник та Покупець узгодили умови поставки товару (самовивоз), номенклатуру товару, його кількість та ціну).
На виконання вищевказаного рахунку на оплату ТОВ «Альфа Трейд» в адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписана податкова накладна № 727001 від 27.07.2015 року на загальну суму 712 500, 00 грн. у т.ч. ПДВ - 118 750,00 грн.
В підтвердження факту отримання товару між ТОВ «Альфа Трейд» та ТОВ «РТК СТИЛ» підписана видаткова накладна № 2707/50-1 від 27.07.2015 року.
Суд зазначає, що транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «РТК СТИЛ» як це й було зазначено у рахунку на оплату товару та вказаний факт підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.07.2015 року № Р2707/50-1.
Оплата за поставлений товар ТОВ «РТК СТИЛ» була здійснена у ^повному обсязі, що підтверджується даними банківських виписок.
4. Щодо взаємовідносин з ТОВ « ТД Брістон» у липні 2015 року.
01.07.2015 року між ТОВ «ТД «Брістон» (Агент) та ТОВ «РТК СТИЛ» (Принципал) укладений агентський договір про надання послуг № 010715 П, згідно п. 1 якого визначено, що у відповідності до умов цього договору Агент зобов'язується за дорученням Принципала за винагороду здійснювати за рахунок Принципала юридичну (або фактичну) дію, укладати угоди з третіми особами з придбання та/або реалізації металопродукції.
На виконання п. З вищевказаного договору ТОВ «РТК СТИЛ» надало ТОВ «ТД Брістон» доручення, в якому зазначило всі необхідні критерії щодо умов угод, які повинні бути укладені останнім від імені ТОВ «РТК СТИЛ», асортименту, типу та об'єму товару, що необхідно придбати або реалізувати.
Разом з цим, ТОВ «ТД Брістон» за результатами виконання умов вказаного правочину та, враховуючи п. З агентського договору, склало звіт про проведену роботу від 31.07.2015 року, в якому чітко визначило кількість укладених угод з реалізації товарів з зазначенням ціни.
В підтвердження виконання умов агентського договору від 01.07.2015 року сторонами правочину підписаний акт надання послуг № 310715 від 31.07.2015 року, в якому зазначено про надання агентських послуг на загальну суму 222 912,97 грн.
Разом з цим, ТОВ «ТД Брістон» на адресу ТОВ «РТК СТИЛ» виписана податкова накладна № 727024 від 31.07.2015 року на загальну суму 222 912,97 грн. у т.ч. ПДВ - 37 152,16 грн.
Оплата за надані послуги ТОВ «РТК СТИЛ» здійснена у повному обсязі, що підтверджується даними платіжних доручень.
При вирішенні даного спору, суд враховує наступні обставини та нормативні положення.
Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України)
та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПКУ - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Суд звертає увагу, що про фактичне виконання фінансово-господарських операцій ТОВ «РТК СТИЛ» з ТОВ «Лако Сервіс», ТОВ «ТД «Брістон», ТОВ «Альф Трейд», ТОВ «Рум Плюс» свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" та п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".
Разом з цим, статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Так, слід зауважити, що на сторінці 4 акту перевірки контролюючим органом чітко зауважено, що при проведенні перевірки використані первинні документи ТОВ «РТК СТИЛ» (з зазначенням їх переліку), при цьому жодних зауважень щодо порядку їх складення та оформлення в акті перевірки взагалі не міститься.
Щодо посилання контролюючого органу на той факт, що в ході проведення перевірки не надано документів, підтверджуючих відрядження директора до Дніпропетровської області, з цього приводу слід зауважити на наступному.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку платника податків під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з певним контрагентом, надавати контролюючому органу документи, підтверджуючи відрядження працівника підприємства, який отримував придбаний товар у іншому місті, оскільки належним чином оформлені документи, що підтверджують відрядження такого працівника є виключно підставою для відшкодування останньому витрат, понесених у зв'язку із відрядженням та жодним чином не стосуються предмету вказаної перевірки, що оформлена актом від 15.12.2015 року, оскільки вказана перевірка стосується виключно взаємовідносин ТОВ «РТК СТИЛ» з його контрагентами щодо правомірності позивачем формування податкового кредиту.
Щодо посилання Східної ОДПІ на відсутність подорожніх листів на придбаний товар, то суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до п. 44.1 Податкового Кодексу України, у переліку підтверджуючих документів, встановлених цим пунктом ( п. 44.1 - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством , на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів нарахування податків або податкових зобов'язань), подорожні листи - відсутні.
Відсутність лише подорожніх листів не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, що свідчать про поставку товару та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства, транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., якими визначеної такий документ як товарно-транспортна накладна, не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Суд зазначає, що фінансово-господарські відносини ТОВ «РТК СТИЛ» з контрагентами - ТОВ «Лако Сервіс», ТОВ «Альфа Трейд», ТОВ «Рум Плюс» та ТОВ «ТД «Брістон» у періоді, що перевірявся, були безпосередньо пов'язані із здійсненням позивачем власної господарської діяльності і даний факт підтверджується контролюючим органом самостійно, зазначаючи у п. 2.7 акту перевірки серед видів діяльності позивача - «оптова торгівля металами та металевими рудами».
Крім того, контролюючим органом самостійно також в акті перевірки на сторінці 4 зазначено, що позивачем для здійснення власної фінансово-господарської діяльності укладений договір оренди майнового комплексу від 01.04.2013 року (саме цим договором визначено, що позивач орендує для ведення власної діяльності складські приміщення за адресою м. Харків, вулиця Плиткова, 12) та договір оренди транспортного засобу від 01.04.2013 року (саме транспортним засобом, що орендується, здійснювалося переміщення придбаного товару зі складів Постачальників на склад позивача).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слід зауважити, що ТОВ «РТК СТИЛ» отримало в розпорядження від контрагентів-постачальників первинні документи, визначені законом як підстави для збільшення в тому числі податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, позивач, отримуючи товар від своїх контрагентів діяв виключно у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Щодо посилання Східної ОДПІ на відсутність у контрагентів ТОВ «РТК СТИЛ» можливостей для здійснення фінансово-господарської діяльності (відсутність трудових ресурсів, відсутність складських приміщень, не звітування , відсутність за податковою адресою, інше), слід зауважити на наступному.
Дані перевірок контрагентів ТОВ «РТК СТИЛ» іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а ні дані актів перевірок чи податкова інформація інших податкових органів.
Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до, бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.
Виходячи з наведеного, суд вважає безпідставним висновок податкового органу щодо порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції на іншого, оскільки за загальним правилом, це не впливає на права та обов'язки такого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Разом з цим, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2908,56 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042205 від 29.01.2016 року, прийняте Індустріальною об"єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо товариства з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ".
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РТК СТИЛ" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ: 38383560) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2908,66 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 66 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 17.08.2016 року.
Суддя Самойлова В.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.08.2016 |
Оприлюднено | 23.08.2016 |
Номер документу | 59757295 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Самойлова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні