Ухвала

від 04.08.2016 по справі 820/2309/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            04 серпня 2016 року                                             м. Київ                                                         К/800/21127/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд) на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за позовом Фонду до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОЛ ТРАСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,   в с т а н о в и в: 1 серпня 2016 року  представник Фонду звернувся з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, якими в задоволенні позову відмовлено. Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову. Вказується на те, що відповідач не виконав встановлений законодавством обов'язок щодо працевлаштування інвалідів.           Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.           Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.           За змістом цієї норми, касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними. Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на відповідача покладено обов'язок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не зобов'язання займатись пошуком інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідачем подавалась звітність щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН за березень - грудень 2015 року відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316, що підтверджується копіями відповідних звітів. Також матеріали справи містять лист від 04.04.2016 р. №ХМЦЗ-03-4356-26/15 за підписом директора Харківського міського центру зайнятості, відповідно до якого судом встановлено, що відповідачем вчасно направлялись звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів протягом 2015 року.   З огляду на це, суди дійшли  висновку, що оскільки відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.           Вказані висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 2 квітня 2013 року (справа № 21-95а13). З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОЛ ТРАСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Ухвала оскарженню не підлягає.                Суддя                                                                                                             М.М. Олексієнко