Ухвала

від 03.08.2016 по справі 2а-2779/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/27285/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Острович С.Е., Цвіркун Ю.І.,

при секретарі Шевчук П.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Плішка Д.В.,

Генеральної прокуратури України - Атаманюк І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015

у справі № 2а-2779/11/2670

за позовом прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції

до товариства з обмеженою відповідальністю "Латіф" (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року прокурор в інтересах держави в особі Інспекції звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з Товариства податкову заборгованість у сумі 3 015 312,62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2011 позов задоволено з тих мотивів, що в силу невиконання платником податкового обов'язку зі сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідна сума податкового боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 зазначену постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; з відповідача стягнуто податковий борг у сумі 2 001 528,62 грн.; в решті позову відмовлено з посиланням на скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2010 № 0003102311/3 у судовому порядку, що виключає наявність у платника податкового боргу за цим актом індивідуальної дії.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить частково скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю задовольнити позов прокурора Солом'янського району міста Києва. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що на час подання цього позову податкове зобов'язання, визначене Товариству за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2010 № 0003102311/3, набуло статусу узгодженого, а тому підлягало обов'язковому погашенню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог Інспекції з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковий борг у сумі 1 013 784 грн. виник у податковому обліку Товариства в зв'язку з несплатою ним податкового зобов'язання з ПДВ, нарахованого контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2010 № 0003102311/3.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження платником у судовому порядку (згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2012 у справі № 2а-12712/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у платника обов'язку сплатити грошове зобов'язання є, зокрема, податкове повідомлення-рішення податкового органу про визначення такого зобов'язання.

А відтак скасування в судовому порядку відповідного податкового повідомлення-рішення виключає існування у відповідача податкового обов'язку зі сплати донарахованої суми податку до бюджету.

В частині задоволення позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не оскаржується, а тому у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для надання правового аналізу висновкам апеляційного суду в цій частині.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваної постанови, касаційним судом не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 2а-2779/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:С.Е. Острович Ю.І. Цвіркун