Ухвала

від 15.08.2016 по справі 132/534/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/534/16-ц Провадження № 22-ц/772/2177/2016Головуючий в суді першої інстанції Павленко І. В. Категорія 23Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів: Колос С.С., Марчук В.С., секретар - Агеєва Г.В., за участі представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружелюбівське» про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельні ділянки та стягнення заборгованості, -

встановила:

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив: розірвати договір оренди землі, укладений 07.10.2014 року; зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки, площею 2,8061 га та площею 2,7610 га; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди в розмірі 4443,77 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належать земельні ділянки, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, площею 2,8061 га та площею 2,7610 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З 2008 року вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у ПОСП «Дружелюбівське», проте, в 2014 році позивач не бажав підписувати новий договір оренди.

Як виявилось пізніше, під час отримання орендної плати влітку 2014 року, позивач помилково розписався у договорі оренди землі від 07.10.2014 року.

В порушення умов цього договору відповідач не сплатив позивачу орендну плату за період з 07.10.2014 року по 31.12.2014 року та за весь 2015 рік.

Оскільки позивач систематично не сплачував орендну плату, позивач змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Скаргу мотивовано тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, зокрема суд визнав систематичну несплату оренди, але через її несутєвість відмовив у позові; суд проігнорував доводи позивача про те, що виплата орендної плати була здійснена після подачі позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що на час слухання справи позивач отримав орендну плату в повному обсязі, а несплата орендної плати саме в грудні місяці відповідного року, не є істотним порушенням умов договору( в розумінні ст.. 651 ЦК України). Крім того в діях орендаря відсутні ознаки систематичної несплати орендної плати відповідачем, і мало місце прострочення кредитора, внаслідок чого боржник звільняється від відповідальності.

Колегія суддів із висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7610 га., розташована на території Дружелюбівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Згідно іншого державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8061 га., розташована там же.

07.10.2014 року між ПОСП «Дружелюбівське» та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі.

В судовому засіданні представник позивача визнав факт підписання цього договору його довірителем - ОСОБА_3

Предметом даного договору є оренда вищевказаних земельних ділянок строком на п'ять років.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).

Згідно п. 1 спірного договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено строком на 5 років (п. 8 договору).

Пунктом 10 даного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і складає 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 12 того ж договору орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року.

Як встановлено судом, і проти цього не заперечує позивач, останній 28 лютого 2016 року отримав орендну плату за даним договором за 2014 та 2015 роки.

Основною підставою позову та мотивами апеляційної скарги є систематичність у невиплаті орендної плати, яка проявилась у несплаті орендної плати за два останніх місяці року за 2014 рік та за весь 2015 рік. Дана позиція позивача є принциповою.

Однак, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, так як, відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише при умові саме істотного порушення умов договору другою стороною.

Хоча статтями 32 та 141 ЗК України передбачена можливість розірвати договір оренди в судовому порядку у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, однак, ці умови не можуть бути застосовані в даному випадку, в зв'язку з відсутністю саме істотного порушення умов договору, так як відповідач вчиняв дії для виплати орендної плати позивачу, який безпідставно від отримання коштів тривалий час відмовлявся.

Колегія суддів бере до уваги той факт, що орендні відносини між позивачем та відповідачем існували до 2014 року (коли був укладений новий договір), і жодних нарікань з боку позивача по спірним питанням не виникало.

Бажання у відповідача сплатити позивачу орендну плату підтверджується Актами складеними працівниками ПОСП «Дружелюбівське» про відмову в отриманні коштів за оренду землі.

Згідно акту про встановлення факту відмови у отриманні орендної плати за землю від 17 листопада 2015 року, ОСОБА_3 відмовився отримувати орендну плату за 2014 та за 2015 рік.

Твердження представника позивача , що працівники, які склали відповідні акти не були наділенні правами на це, спростовується наявністю Наказу № 66 Директора ПОСП «Дружелюбівське» «про створення комісії з виплати орендної плати» від 16 листопада 2015 року.

Колегія суддів вважає, що члени комісії, які склали вказані Акти діяли на свій розсуд і правомірно, і не могли вчинити інакше як вважали за потрібне. Твердження апелянта, що підприємство могло виконати свій обов'язок по оплаті оренди шляхом перерахування коштів на ім'я позивача, є непереконливим, оскільки оплата таким чином не передбачена договором, а працівники підприємства діяли на свій розсуд.

Також не заслуговують на увагу, пояснення представника апелянта про те, що відповідач, сплативши орендну плату разом з інфляційними втратами, фактично визнав прострочення виконання зобов'язання, так як це твердження є припущенням представника позивача, оскільки, як пояснив відповідач, він вчинив так, з метою уникнути конфлікту з позивачем, з яким в них вже були дані правовідносини, і щоб жодним чином не образити позивача, який є чоловіком похилого віку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, а мотиви апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 19 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: