Постанова

від 17.08.2016 по справі 13/5005/8624/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 13/5005/8624/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - Борецького Б.О.,

ТОВ "Форвард Дніпро" - Гордінської Н.П.,

ТОВ "Метпром" - не з'явився,

ТОВ "Контакт" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Дніпро"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2016

та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Дніпро"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012

у справі № 13/5005/8624/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Дніпро"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпром";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2013, позов ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено частково. У рахунок часткового (в сумі 10 005 452,00 грн.) погашення заборгованості ТОВ "Метпром" перед ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернуто стягнення на нерухоме майно ТОВ "Форвард Дніпро", а саме: нежитлові приміщення в житловому будинку літ. А-5, 6, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 113, реєстровий номер об'єкта у реєстрі прав власності 6477712 , вартістю 10 005 452,00 грн., які складаються з: а-1 - прибудова на першому поверсі приміщення № 92 поз. 1-15 загальною площею 321,8 м 2 , у підвалі приміщення VII поз. 1-23 загальною площею 268,5 м 2 , сходова клітина поз. І-1 площею 3,8 м 2 , ганки а, а2, що виступає предметом іпотеки за договором іпотеки № 060807-I, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрованим в реєстрі за № 3089, шляхом набуття у власність ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зазначеного майна. Визнано за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" право власності на вказане нерухоме майно. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013 вказані судові рішення залишено без змін.

20.11.2015 ТОВ "Форвард Дніпро" подало господарському суду Дніпропетровської області заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 (колегія суддів у складі: суддя Воронько В.Д. - головуючий, судді Фещенко Ю.В., Мельниченко І.Ф.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 (колегія суддів у складі: суддя Березкіна О.В. - головуючий, судді Дармін М.О., Чус О.В.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 залишено без змін. У задоволенні заяви ТОВ "Форвард Дніпро" про забезпечення позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Форвард Дніпро" просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 05.04.2016. Заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами задовольнити. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги ТОВ "Форвард Дніпро" стверджує про порушення господарськими судами приписів ст. 112 ГПК України, ст.ст. 182, 316, 317, 319, 334 ЦК України, вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. Так, на думку скаржника, окружним адміністративним судом встановлено протиправність дій БТІ щодо державної реєстрації права власності на майно за ТОВ "Контакт" та скасовано відповідний запис в Реєстрі прав власності, тому ТОВ "Контакт" не набуло права власності на нерухоме майно і як наслідок не могло бути іпотекодавцем цього майна. За таких обставин позивач (ПАТ "Банк Кредит Дніпро") не може бути іпотекодержателем нежитлових приміщень, а відтак у нього відсутнє право на звернення до господарського суду з даним позовом.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2016, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в даному випадку нововиявлених обставин.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Звертаючись до господарського суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами, ТОВ "Форвард Дніпро" як на нововиявлену обставину послалося на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.06.2015 у справі № К/800/48551/14, якою поновлено дію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 у справі № 804/2371/13-а.

Вказаною постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 визнано протиправними дії КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради по внесенню 03.08.2004 до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Контакт" на нерухоме майно - частку першого поверху приміщення № 92, частку підвалу приміщення VІІ в будинку № 113 по проспекту Карла Маркса у м. Дніпропетровську, яке розташоване у житловому будинку літ. А-5, 6, та складається з: а-1 - прибудова, частка І поверху приміщення № 92 поз. 1-15 загальна площа, 321,8 м 2 , частка підвалу приміщення VІІ поз. 1-23 загальна площа 268,5 м 2 , сходова клітина І поз. 1, площею 3,8 м 2 , ґанки а-а 2; скасовано запис КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ТОВ "Контакт" на вказане нерухоме майно; зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Контакт" на це ж нерухоме майно.

Саме зазначені обставини, встановлені постановою адміністративного суду, відповідач вважає нововиявленими, оскільки суд встановив незаконність реєстрації за ТОВ "Контакт" права власності на нерухоме майно і, як наслідок, відсутність у ТОВ "Контакт" права передавати це майно в іпотеку банку за договором від 06.08.2007. Ці обставини, на думку відповідача є істотними і виключають задоволення позовних вимог банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 ст. 112 ГПК України регламентовано перелік підстав такого перегляду, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами (ст.ст. 34, 36 ГПК України).

Також в п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, ст. 38 ГПК.

Крім того, істотність нововиявлених обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) є обов'язковою умовою.

Розглянувши заяву про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами, господарські суди попередніх інстанцій встановили наступне:

- нерухоме майно, що є предметом даного спору, було придбано ТОВ "Контакт" у ТОВ "Едем-Юг" за договором купівлі-продажу від 29.07.2004, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований, є чинним і на час розгляду справи, оскільки його дійсність підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 у справі № К30/6-09, якою скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2009 про визнання цього договору недійсним та відмовлено в позові;

- у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 у справі № 804/2371/13-а були встановлені обставини про те, що "при огляді інвентаризаційної справи судом встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи № 7006 є договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 29.07.2004, укладений позивачем та ТОВ "Контакт", Витяг № 4331528 від 03.08.2004 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому зазначено дату прийняття рішення про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт" 03.08.2004 та реєстраційний номер 6477712. Однак, в судовому засіданні до матеріалів адміністративної справи було долучено оригінал листа ТОВ "Контакт" від 23.01.2013 № 5, в якому зазначено, що товариство ніколи не зверталось до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради із заявою про здійснення державної реєстрації на нерухоме майно". Крім цього, в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2009 у справі № К30/6-09, яке вступило в законну силу 23.01.2009, визнано недійсним укладений 29.07.2004 ТОВ "Едем-Юг" та ТОВ "Контакт" договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення VII в будинку № 113 по проспекту К.Маркса у м. Дніпропетровську. На підставі викладеного, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність дій БТІ по внесенню до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Контакт" на спірне майно;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області, на яке посилається Дніпропетровський окружний адміністративний суд, у подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011.

Виходячи з наведених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у будь якому випадку врахування господарським судом під час вирішення даного спору того факту, що дії БТІ по внесенню до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ТОВ "Контакт" на спірне майно були протиправними не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення.

Надаючи оцінку такому висновку у порядку касаційного перегляду у даній справі Вищий господарський суд України виходить зокрема з такого:

Відповідно до ст. 334 ЦК України, редакція якої не змінювалася ні в 2004 році (на день придбання ТОВ "Контакт" нерухомого майна від ТОВ "Єдем-Юг") ні в 2007 році (на день передачі цього ж нерухомого майна в іпотеку позивачу), право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації .

Згідно з ст. 657 ЦК України в редакції станом на 29.07.2004 договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації .

Станом на 29.07.2004 питання стосовно державної реєстрації правочинів були врегульовані Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.05.2004 (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 1 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Згідно з п. 2 Тимчасового порядку визначено, що державний реєстр правочинів - єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу; реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку передбачено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням .

Господарські суди попередніх інстанцій врахували вказані вимоги закону, які були чинними під час укладання договору купівлі-продажу від 29.07.2004 і правомірно зазначили про те, що ТОВ "Контакт" набуло право власності на нерухоме майно з моменту внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів , а прийняття окружним адміністративним судом постанови про скасування запису про реєстрацію права власності у зв'язку з порушенням БТІ порядку такої реєстрації за ТОВ "Контакт" не призвело до припинення права власності ТОВ "Контакт" на це майно.

При цьому, господарські суди правильно зазначили про те, що при передачі нерухомого майна в іпотеку банку за договором від 06.08.2007 ТОВ "Контакт" діяло добровільно, свідомо, мало необхідний обсяг повноважень та документів для укладення договору, в тому числі і щодо права власності на майно. В пункті 1.3 договору іпотеки від 06.08.2007 вказано, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі права власності згідно з договором купівлі-продажу від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Каліновичем С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1429.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення .

(Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Враховуючи викладене, а також враховуючи встановлені господарськими судами обставини щодо дійсності як договору купівлі-продажу від 29.07.2004 так і договору іпотеки від 06.08.2007 на даний час, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарських судів про те, що обставини, встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 не є істотними та не можуть вважатись нововиявленими, оскільки не спростовують фактів, покладених в основу судового рішення від 25.12.2012.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що на час виникнення спірних правовідносин питання стосовно державної реєстрації права власності діяло Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, відповідно до п. 1.4 якого державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням , існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно , що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що як зазначалося вище, порушення БТІ під час вчинення дій щодо внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно вказаного положення, не спростовує факт набуття ТОВ "Контакт" права власності на підставі укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 29.07.2004.

На підставі наведеного вище, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 111 7 ГПК України, та виходячи з того, що судами попередніх інстанцій під час перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 не допущено порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі № 13/5005/8624/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді:Т. Барицька Н. Губенко