Рішення

від 18.08.2016 по справі 906/598/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" серпня 2016 р. Справа № 906/598/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 25.05.2016

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Факел" (м. Фастів Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (м. Коростень Житомирської області)

про стягнення 220647,10 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 220647,10 грн заборгованості за договором поставки №134-13 від 03.06.2013, з яких: 110400,00 грн - сума основного боргу; 2472,96 - пеня за прострочення зобов'язання за період з 10.09.2013 по 21.12.2013; 99680,16 грн - інфляційні втрати за період з жовтня 2013 по травень 2016; 8093,98 грн - 3 % річних за період з 01.01.2014 по 10.06.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати товару.

15.08.2016 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої ПАТ "Факел" просить стягнути з відповідача 110400,00 грн основного боргу, 23537,28 грн пені за прострочення зобов'язання за період з 10.09.2013 по 10.08.2016; 99053,46 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по липень 2016; 9672,85 грн 3 % річних за період з 10.09.2013 по 10.08.2016.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд приймає зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в межах заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконано. 14.07.2016 на адресу суду повернулась ухвала, яка надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична адреса відповідача відповідає адресі зазначеній у позовній заяві (а.с. 39-41).

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами (відповідно до ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Факел" (постачальник/ позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 134-13 (а.с. 10-12).

Відповідно п.1.1, 2.1, 3.2 договору, постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі. Назва, асортимент, кількість продукції, її ціна вказані у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Розрахунок за продукцію проводиться покупцем на умовах, визначених у специфікації, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1 договору).

03.06.2013 сторонами було підписано специфікацію № 1 на поставку продукції на загальну суму 520000,00 грн. Умови оплати: 40% передплати протягом 5 днів з дати підписання договору, 10% - протягом 30 днів з дати підписання договору, 50% - після повідомлення про готовність продукції перед відвантаженням. Термін поставки продукції 60 днів з дня передплати в розмірі 40% від загальної суми (а.с. 13).

14.08.2013 сторони уклали додаткову угоду № 1, згідно якої пункт 2 специфікації № 1 викладено в наступній редакції: Умови оплати: 40% передплати протягом 5 днів з дати підписання договору, 40% - протягом 5 днів з дати отримання покупцем повідомлення про готовність продукції до відвантаження, решта 20% - протягом 20 календарних днів з дати відвантаження (а.с.14).

Так, на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 552000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ФЛ-0000171 від 20.08.2013, довіреністю № 24 від 20.08.2013 (а.с. 15-16).

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, станом на 10.06.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 110400,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 51).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 110400,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.8 зазначеного Закону - головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, проте в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України - є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2016 на суму 110400,00 грн (а.с. 51), здійснив погашення заборгованості згідно договору та специфікації в сумі 441600,00 грн (а.с.56, 58).

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 110400,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

За порушення умов договору, позивачем за період з 10.09.2013 по 10.08.2016 нараховано пеню в сумі 23537,28 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.7.2 договору, за затримку в оплаті продукції згідно п. 4.1 цього договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,02% від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір пені становить 23537,28 грн та, відповідно, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.09.2013 по 10.08.2016 в сумі 9672,85 грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по липень 2016 в сумі 99053,46 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунком. Також, невірно нараховані інфляційні втрати.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає м і с я ц ь.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 72974,40 грн, а саме: за жовтень 2013 в сумі 441,60 грн; за листопад 2013 в сумі 220,80 грн; за грудень 2013 в сумі 552,00 грн; за січень 2014 в сумі 220,80 грн; за лютий 2014 в сумі 662,40 грн; за березень 2014 в сумі 2428,80 грн; за квітень 2014 в сумі 3643,20 грн; за травень 2014 в сумі 4195,20 грн; за червень 2014 в сумі 1104,00 грн; за липень 2014 в сумі 441,60 грн; за серпень 2014 в сумі 883,20 грн; за вересень 2014 в сумі 3201,60 грн; за жовтень 2014 в сумі 2649,60 грн; за листопад 2014 в сумі 2097,60 грн; за грудень 2014 в сумі 3312,00 грн; за січень 2015 в сумі 3422,40 грн; за лютий 2015 в сумі 5851,20 грн; за березень 2015 в сумі 11923,20 грн; за квітень 2015 в сумі 15456,00 грн; за травень 2015 в сумі 2428,80 грн; за червень 2015 в сумі 441,60 грн; за липень 2015 в сумі -1104,00 грн; за серпень 2015 в сумі -883,20 грн; за вересень 2015 в сумі 2539,20 грн; за жовтень 2015 в сумі -1435,20 грн; за листопад 2015 в сумі 2208,00 грн; за грудень 2015 в сумі 772,80 грн; за січень 2016 в сумі 993,60 грн; за лютий 2016 в сумі -441,60 грн; за березень 2016 в сумі 1104,00 грн; за квітень 2016 в сумі 3864,00 грн; за травень 2016 в сумі 110,40 грн; за червень 2016 в сумі -220,80 грн; за липень 2016 в сумі -110,40 грн.

Також, відповідно розрахунку, проведеного судом, загальний розмір річних, який підлягає стягненню, становить 9667,33 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 5,52 грн 3% річних та 26079,06 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 110400,00 грн боргу; 23537,28 грн пені; 9667,33 грн 3% річних; 72974,40 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул.Грушевського, 15, оф. 38, код 33655246) на користь Публічного акціонерного товариства "Факел" (08500, Київська область, м. Фастів, Промвузол, код 04601469):

- 110 400,00 грн боргу;

- 23537,28 грн пені;

- 9667,33 грн 3% річних;

- 72974,40 грн інфляційних втрат;

- 3248,69 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.08.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек.з повід.)