Рішення

від 27.07.2016 по справі 911/1828/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 911/1828/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернігів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 29 758,71 гривень

За участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ» про стягнення заборгованості у розмірі 29 758,71 гривень, з яких 22 600,00 гривень - сума основного боргу, 4 223,40 гривень - пеня, 722,58 гривень - 3% річних, 2 212,73 гривень - інфляційні втрати, посилаючись на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №048/03/15 на транспортне обслуговування від 04.03.2015 та договором уступки вимоги (цесії) від 01.12.2015

Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 12.04.2016, 11.05.2016 направлялись позивачу та відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець-експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансінформ» (замовник-експедитор) був укладений договір №048/03/15 на транспортне обслуговування. За даним договором виконавець-експедитор організовує перевезення вантажів, наданих замовником-експедитором, а замовник-експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги виконавця-експедитора в порядку і на умовах, викладених в даному договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих замовником-експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг виконавця-експедитора - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються замовником-експедитором виконавцю-експедитору перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками виконавця-експедитора і замовника-експедитора. Сторони визначають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку (розділ 1 договору).

Вартість послуг виконавця-експедитора за даним договором встановлюється в українських гривнях. Вартість послуг виконавця-експедитора, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказується в заявках. Загальна сума, що підлягає оплаті виконавцю-експедитору обумовлюється сторонами на кожен рейс в заявках. Така сума включає в себе винагороду (плату) виконавця-експедитора і суму компенсації його витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування: перевізників, вантажників тощо, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконання цього договору (п.п. 3.1.-3.3. договору).

Оплата вартості послуг виконавця-експедитора, що надаються ним за даним договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок виконавця-експедитора, якщо інше не обумовлене в заявці. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку виконавця-експедитора, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. Банківські витрати по переведенню коштів виконавцю-експедитору відносяться на рахунок замовника-експедитора, якщо інше не передбачено в заявці (п.п. 4.1.-4.3. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 (п. 9.1. договору).

04.03.2015 між сторонами було підписано заявку №510054/15 на перевезення вантажу, згідно умов якої, сума плати за перевезення складає 23 600,00 гривень, строк оплати - 10 днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов договору Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснила перевезення вантажу за маршрутом м. Чернівці (Україна) - м. Москва (Росія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №000937, копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором на транспортне обслуговування щодо повної оплати наданих послуг, оплативши послуги частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 22 600,00 гривень.

01.12.2015 між фізичною особо-підприємець ОСОБА_1 (цесіонрій) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (цедент) укладено договір уступки вимоги (цесії).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває правом вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором №048/03/15 на транспортне обслуговування від 04.03.2015, укладеними у відповідності з конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів на умовах Міжнародної товаротранспортної накладної типу CMR А№000937, між цедетном і товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансінфорс» (п. 1 договору цесії).

За умовами п. 2 договору цесії цесіонарій набуває право вимоги від боржника належного виконання наступних зобов'язань: оплата послуги міжнародного перевезення вантажу, здійсненого на умовах договору №048/03/15 на транспортне обслуговування з його невід'ємною частиною заявкою №510054/15 з використанням Міжнародної товаротранспортної накладної CMR А№000937; пені, передбаченої договором №048/03/15 на транспортне обслуговування; інфляційних збитків та річних відсотків, що нараховуються через неналежне виконання договору №048/03/15 на транспортне обслуговування з його невід'ємною частиною заявкою №510054/15.

Відповідно до п.3 договору цесії право цесії засновано на наступних документах: договір №048/03/15 на транспортне обслуговування від 04.03.2015; заявці №510054/15 від 04.03.2015; міжнародній товаротранспортній накладній типу СMR А№000937; чеку Укрпошти №1403201242682 від 11.04.2015 та відповідному повідомленні про вручення з цими ж датою та номером; інших документів, які оформлялися в межах договору №048/03/15 на транспортне обслуговування від 04.03.2015 з його невід'ємною частиною заявкою №510054/15, однак, на момент укладення цього договору не мають для його сторін істотного значення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13 договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внаслідок укладення договору уступки вимоги (цесії) від 01.12.2015 та на підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті за надані послуги за договором №048/03/15 на транспортне обслуговування від 04.03.2015.

За умовами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач, відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про уступку права вимоги, надіславши 14.05.2016 на адресу відповідача вимогу від 12.05.2016 про сплату коштів згідно договору уступки вимоги, в якій вимагав відповідача здійснити оплату за договором №048/03/15 від 04.03.2015 на транспортне обслуговування у сумі 22 600,00 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22600 гривень, 4 223,40 гривень - пені, 722,58 гривень - 3% річних, 2 212,73 гривень - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір №048/03/15 від 04.03.2015 за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 22 600,00 гривень і право вимоги позивача до відповідача на цю суму підтверджується належними доказами (договором уступки вимоги (цесії) від 01.12.2015, штампом одержувача у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної A№000937, направленням оригіналів документів відповідно до п. 4.2. договору №048/03/15 на транспортне обслуговування, відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 22 600,00 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, а, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано за період з 09.05.2015 по 31.05.2016 три відсотки річних в розмірі 722,58 гривень та за період з травня 2015 року по квітень 2016 року збитки від інфляції в розмірі 2 212,73 гривень.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 223,40 гривень пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4. договору у випадку прострочення оплати рахунків виконавця-експедитора, замовник-експедитор виплачує виконавцю-експедитору пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 4 178,20 гривень за період з 09.05.2015 по 06.11.2015.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг в позові слід відмовити.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3 000,00 гривень.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір

доручення №б/н від 16.05.2016, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №507 про надання послуг у сфері права від 16.05.2008, ордер на надання правової допомоги серія ТР №021520 від 16.05.2008, квитанцію до прибуткового касового ордера №03-05 від 24.05.2016 на 3 000,00 гривень та акт приймання-передачі наданих послуг №5/05 від 24.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013).

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_3 3 000,00 гривень за договором доручення №б/н від 16.05.2016, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №03-05.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача відносяться до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, отже вказані витрати підлягають стягненню з Відповідача повністю, у розмірі 3 000,00 гривень.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 375,91 гривень пропорційно розміру задоволених вимог та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 гривень підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСІНФОРМ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Радистів, буд. 3, код 38107664) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14032, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 22 600 (двадцять дві тисячі шістсот) гривен. 00 коп. основного боргу,

722 (сімсот двадцять два) гривень 58 коп. 3% річних, 4 178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) гривень 20 коп. пені, 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 73 коп. інфляційних втрат, 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) гривень 91 коп. судового збору, 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 01.08.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник