Рішення

від 10.08.2016 по справі 911/1976/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа № 911/1976/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Проінфо», Київська обл., с. Українка

про стягнення 17580,18 гривень

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_2, директор;

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Проінфо» (надалі відовідач) про стягнення 17580,18 гривень, з яких 11500 гривень - основний борг, 5288,60 гривень пеня, 432,86 гривень - інфляційних втрат, 358,72 гривень - 3% річних.

Також в тексті позовної заяви позивачем сформульовано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача у межах суми стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про правове обслуговування від 20.08.2015.

Позивач в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав докази сплати суми основного боргу у повному розмірі, з яких 8000 гривень сплачено до подання позивачем позову, а 3500 гривень вже після.

В судовому засіданні 10.08.2016 представник відповідача просив долучити копію рахунку № 20/08 від 20.08.2015 на суму 11500 гривень, згідно якого він проводив оплату за надані послуги, а також пояснив, що інших правовідносин окрім тих, що обумовлені договором від 20.08.2015, на підставі якого було виставлено рахунок № 20/08 від 20.08.2015, який повністю оплачений, між сторонами не існувало.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2015 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Проінфо» укладено договір про правове обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого виконавець (позивач) надає клієнтові (відповідачу) юридичне обслуговування на умовах даного договору, а клієнт зобов'язується їх прийняти й оплатити.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг виконавця складає 11500 гривень і підлягає оплаті протягом одного місяця з моменту укладання цього договору.

Згідно п. 4.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє до закінчення всіх робіт, пов'язаних з дорученням клієнта.

20.08.2015 позивачем виставлено рахунок на суму 11500 гривень.

На виконання умов зазначеного договору позивач посилається на надання ним послуг, зокрема здійснення представництва інтересів відповідача у справі № 911/3334/15.

Відповідач факту надання зазначених послуг не заперечував але зазначив, що більшу частину боргу він сплатив ще до звернення позивача до суду на підтвердження чого надав відповідні докази, а решту заборгованості сплатив після звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та вимагає примусового стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11500 гривень, що мала бути сплачена відповідачем до 20.09.2015.

Проте, відповідачем через канцелярію суду надано докази сплати на користь позивача 06.10.2015 - 3000 гривень, 06.11.2015 - 3000 гривень, 21.01.2016 - 2000 гривень, 04.07.2016 - 3000 гривень, 08.07.2016 - 500 гривень, а всього 11500 гривень, отже хоча оплата і здійснена з порушенням сторків, визначених п. 3.1. договору але станом на час розгляду справи заборгованості за основною сумою боргу не має.

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом 16.06.2016 (вхідний номер 2039/16 від 16.06.2016).

Як вбачається з матеріалів справи станом на час звернення позивача до суду із цим позовом предмет спору щодо позовних вимог у розмірі 8000 гривень - суми основного боргу був відсутній, оскільки борг в цій частині був погашений відповідачем до звернення позивача до суду, докази чого наявні в матеріалах справи.

Залишок боргу у розмірі 3500 гривень було сплачено відповідачем вже після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За змістом п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про безпідставне звернення позивача до суду із позовом в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 8000 гривень, через припинення зобов'язань відповідача в цій частині шляхом виконання, що мало місце до звернення позивача до суду, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 8000 гривень основного боргу.

З огляду на викладене вище, провадження у справі в частині вимог про стягнення 3500 гривень суми основного боргу підлягає припинення згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на сплату відповідачем суми боргу в цій частині вже після порушення провадження у справі.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини справи, підставним, певною мірою, є звернення позивача до суду із позовом в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідно до розрахунку позивача за період прострочення з 21.09.2015 по 28.03.2016 нараховані на суми боргу у розмірі 11500 гривень (без врахування поступового погашення відповідачем зазначеної суми боргу) інфляційні втрати складають 432,86 гривень, 3% річних 358,72 гривень та 5288,60 гривень пені

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних із дотриманням періоду нарахування, визначеного позивачем але із врахуванням поступового виконання відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині, а саме позовні вимог про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 110,36 гривень, а в частині 3% річних - у розмірі 89,76 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зі змісту договору про правове обслуговування від 20.08.2015 вбачається, що сторонами не передбачено право позивача на нарахування пені та не визначено її розмір, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 5288,6 гривень.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині, в якій провадження у справі припинено судовий збір покладається на відповідача.

Заява позивача, що викладена в прохальній частині позову щодо вжиття заходів забезпечення позову судом розгляду по суті не підлягає через те, що позивачем не сплачено судовий збір за її розгляд.

Керуючись ст.ст. 33 ,4 3 , 44 , 49 , 66, 75 , 77 , 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3500 гривень.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Проінфо» (08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул.. Юності, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 36348424) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму інфляції у розмірі 110,36 гривень, суму 3% річних у розмірі 89,76 гривень, а також судовий збір у розмірі 290,03 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.08.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник