Рішення

від 16.08.2016 по справі 912/2016/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 рокуСправа № 912/2016/16

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2016/16

за позовом: Дочірнього підприємства "Красносільське молоко", Чернігівська область, Борзнянський район, с. Краснопільське

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрзін", Кіровоградська область, м. Новомиргород

про стягнення 402 691,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

Дочірнє підприємство "Красносільське молоко" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 13.05.2016 р. № 28 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юрзін" 220 000,00 грн. основного боргу, 141 193,17 грн.пені, 9 651,24 грн. 3% річних, 31 847,20 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 27-10/2015 Пш від 27.10.2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку (з урахуванням уточнення прохальної частини позовної заяви від 03.06.2016 р. № 41).

Представник позивача участь в судовому засіданні 16.08.2016 р. не приймав, подав до суду уточнений розрахунок суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

На день розгляду справи ухвала суду від 02.08.2016 р. про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу відповідача, що вказана у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2016 р.) повернута до суду органом поштового зв"язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Пунктом 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2. вказаної постанови, у випадку нез"явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2015 року між дочірнім підприємством "Красносільське молоко" (далі - позивач або Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юрзін" (далі - Відповідач або Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 27-10/2015 Пш (далі -. Договір, а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1.1. договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, перелік якої визначений в специфікації № 1, що є невід"ємною частиною цього договору, надалі іменована як "товар" у кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2, 2.3 Договору загальна кількість товару, ціна та загальна вартість товару вказана в специфікації № 1, що є невід"ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили строк поставки товару не пізніше 04.11.2015 р.

Моментом поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на складі поставки з наданням покупцю оригіналів наступних документів: видаткової накладної на товар, податкової накладної на товар, товарно - транспортної накладної, рахунку-фактури, карти якості товару (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем в формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати. Загальна вартість товару підлягає сплаті у строк до 29.10.2015 р.

Договір підписано повноважними представниками позивача та відповідача, скріплено печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628 та 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірвані сторонами та не визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до умов специфікації № 1 Постачальник зобов"язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити зерно пшениці 2 класу в кількості 1 000 тонн за ціною 3 300 грн. з ПДВ за одну тону, загальна вартість товару за специфікацією № 1 складає 3 300 000,00 грн. з ПДВ. (а.с. 11).

27.10.2015 р. позивач та відповідач уклали специфікацію № 2 до договору, згідно з умовами зазначеної специфікації Постачальник зобов"язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити зерно пшениці 3 класу в кількості 220 тон за ціною 3 200 грн. за одну тону з ПДВ та зерно пшениці 3 класу в кількості 300 тон за ціною 3 300 грн. за одну тону з ПДВ, загальна вартість товару за специфікацією № 2 складає 1 694 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи під час приймання - передачі товару позичальник та покупець оформлювали видаткові накладні, а саме: № 57 від 28.10.2015 р., № 58 від 29.10.2015 р., № 59 від 30.10.2015 р., № 60 від 31.10.2015 р., № 61 від 01.11.2015 р., № 62 від 02.10.2015 р., № 63 від 03.11.2015 р., № 64 від 04.11.2015 р., № 65 від 06.11.2015 р., № 66 від 07.11.2015 р. на загальну вартість товару 6 385 855,20 грн. (а.с. 13-17).

При цьому, у вищезазначених видаткових накладних зазначено, що поставка товару здійснювалася на підставі та відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 27-10/2015 Пш від 27.10.2015 р.

Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме вище зазначеними видатковими накладними та товарно - транспортними накладними, на яких міститься підпис представника відповідача, довіреностями на отримання товару (а.с. 94-141, 148-149).

Позивач вказує, що відповідачем лише частково (на умовах передплати) оплачена заборгованість за поставлену продукцію.

Так, часткова оплата вартості товару по Договору відбулася шляхом перерахування грошових коштів на підставі таких первинних документів: платіжне доручення № 37 від 28.10.2015 р. на суму 150 000,00 грн., № 38 від 28.10.2015 р. на суму 250 000,00 грн., № 39 від 29.10.2015 р. на суму 400 000,00 грн., № 1 від 29.10.2015 р. на суму 560 000,00 грн., № 5 від 30.10.2015 р. на суму 850 000,00 грн., № 6 від 02.11.2015 р. на суму 200 000,00 грн., № 40 від 02.11.2015 р. на суму 500 000,00 грн., № 9 від 02.11.2015 р. на суму 290 000,00 грн., № 42 від 03.11.2015 р. на суму 100 000,00 грн., № 43 від 03.11.2015 р. на суму 50 000,00 грн., № 10 від 04.11.2015 р. на суму 800 000,00 грн., № 44 від 04.11.2015 р. на суму 200 000,00 грн., № 13 від 05.11.2015 р. на суму 145 000,00 грн., № 45 від 05.11.2015 р. на суму 5 000,00 грн., № 15 від 19.11.23015 р. на суму 300 000,00 грн., № 16 від 09.11.2015 р. на суму 300 000,00 грн., № 44 від 19.11.2015 р. на суму 300 000,00 грн., № 46 від 23.11.2015 р. на суму 300 000,00 грн., № 65 від 25.11.2015 р. на суму 100 000,00 грн., № 50 від 01.12.2015 р. на суму 150 000,00 грн., № 52 від 02.12.2015 р. на суму 135 855,20 грн., № 10 від 03.02.2016 р. на суму 50 000,00 грн., № 18 від 09.02.2016 р. на суму 30 000,00 грн., загальна сума оплат складає 6 165 855,20 грн. (а.с. 18-40).

Позивач посилається на неоплату відповідачем у повному обсязі поставленого товару за договором поставки сільськогосподарської продукції від 27.10.2015 р. 27-10/2015 Пш, що і є причиною виникнення спору.

Отже, станом на 06.05.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 220 000,00 грн. (6 385 855,20 грн. - 6 165 855,20 грн. = 220 000,00 грн.).

Стосовно настання строку оплати товару суд звертає увагу на наступне. Фактичні дії сторін свідчать про погоджену сторонами зміну умов договору стосовно необхідності здійснення 100% передоплати за поставлену продукцію. При чому така зміна відбулася не в односторонньому порядку позивачем (поставка товару без передоплати), а саме за участю відповідача (прийняття товару без передоплати), адже відповідач міг відмовитися від прийняття товару, поставленого без передоплати.

Таким чином, оскільки сторони фактичними своїми діями змінили умови договору щодо необхідності передоплати у розмірі 100% вартості товару, необхідно керуватися загальними правилами, передбаченими статтею 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського гуду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Тобто, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України віжд 19.08.2014 р. по справі № 925/1332/13.

У той же час у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні (постанова Верховного Суду України від 07.10.2014 по справі №904/4451/13).

Таким чином, якщо позивач поставив продукцію не отримавши при цьому попередньої оплати, має право вимагати від відповідача оплатити отриману ним продукцію.

З огляду на викладене, строк виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором № 27-10/2015 ПШ від 27.10.2015 року є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 220 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до пункту 7.2 Договору порушення строків оплати товару, вказаних в пункті 4.1 Договору, має своїм наслідком обов"язок Покупця сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати по день фактичної сплати вартості товару в повному обсязі включно.

За порушення термінів оплати за договором позивачем нарахована пеня у сумі 141 193,17 грн. за період з 29.10.2015 р. по 29.04.2016 р. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 41- 48).

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені, суд дійшов висновку, що позивачем при нарахуванні пені було допущено деякі помилки, а саме: при нарахуванні пені позивачем невірно визначено період прострочення.

Перерахувавши заявлену до стягнення пеню суд зазначає наступне.

Пеня нарахована за зобов"язаннями 2015 р. повинна рахуватися таким чином:

-29.10.2015 - 29.10.2015 на борг 5 025 855,20 грн., за 1 день, пеня 6058,57 грн.;

-30.10.2015 - 01.11.2015 на 4 175 855,20 грн., за 3 дні, пеня 15 101,72 грн.;

-02.11.2015 - 02.11.2015 на 3 185 855,20 грн., за 1 день, пеня 3 840,48 грн.;

-03.11.2015 - 03.11.2015 на 3 035 855,20 грн., за 1 день, пеня 3 659,66 грн.;

-04.11.2015 - 04.11.2015 на 2 035 855,20 грн., за 1 день, пеня 2 454,18 грн.;

-05.11.2015 - 08.11.2015 на 1 885 855,20 грн., за 4 дні, пеня 9 093,44 грн.;

-09.11.2015 - 18.11.2015 на 1 285 855,20 грн., за 10 днів, пеня 15 500,72 грн.;

-19.11.2015 - 22.11.2015 на 985 855,20 грн., за 4 дні, пеня 4 753,71 грн.;

-23.11.2015 - 24.11.2015 на 685 855,20 грн., за 2 дні, пеня 1653,57 грн.;

-25.11.2015 - 30.11.2015 на 585 855,20 грн., за 6 днів, пеня 4 237,42 грн.;

-01.12.2015 - 01.12.2015 на 435 855,20 грн., за 1 день, пеня 525,41 грн.;

-02.12.2015 - 02.02.2016 на 300 000,00 грн., за 63 дні, пеня 22 778,62 грн.;

-03.02.2016 - 08.02.2016 на 250 000,00 грн., за 1 день, пеня 1 803,28 грн.;

-09.02.2016 - 29.04.2016 на 220 000 грн., за 86 днів, пеня 21 134,43 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає задоволенню складає 112 595,21 грн. В решті вимог щодо пені слід відмовити.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення термінів оплати за договором позивачем нараховано 3% річних у сумі 9 651,24 грн. та 31 847,20 грн. інфляційних втрат за період з 29.10.2015 р. по 29.04.2016 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення.

Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Нараховані 3% річних за зобов"язаннями 2015 р. повинні рахуватися таким чином:

-29.10.2015 - 29.10.2015 на борг 5 025 855,20 грн., за 1 день, 3% 413,08 грн.;

-30.10.2015 - 01.11.2015 на 4 175 855,20 грн., за 3 дні, 3% 1029,66 грн.;

-02.11.2015 - 02.11.2015 на 3 185 855,20 грн., за 1 день, 3% 261,85 грн.;

-03.11.2015 - 03.11.2015 на 3 035 855,20 грн., за 1 день, 3% 249,52 грн.;

-04.11.2015 - 04.11.2015 на 2 035 855,20 грн., за 1 день, 3% 167,33 грн.;

-05.11.2015 - 08.11.2015 на 1 885 855,20 грн., за 4 дні, 3% 620,01 грн.;

-09.11.2015 - 18.11.2015 на 1 285 855,20 грн., за 10 днів, 3% 1056,87 грн.;

-19.11.2015 - 22.11.2015 на 985 855,20 грн., за 4 дні, 3% 324,12 грн.;

-23.11.2015 - 24.11.2015 на 685 855,20 грн., за 2 дні, 3% 112,74 грн.;

-25.11.2015 - 30.11.2015 на 585 855,20 грн., за 6 днів, 3% 288,91 грн.;

-01.12.2015 - 01.12.2015 на 435 855,20 грн., за 1 день, 3% 35,82 грн.;

-02.12.2015 - 02.02.2016 на 300 000,00 грн., за 63 дні, 3% 1553,42 грн.;

-03.02.2016 - 08.02.2016 на 250 000,00 грн., за 1 день, 3% 123,29 грн.;

-09.02.2016 - 29.04.2016 на 220 000 грн., за 81 дня, 3% 1 464,66 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає задоволенню складає 7 701,28 грн. В решті вимог щодо 3% річних слід відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 31 847,20 грн. підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги, доказів погашення заявлених до стягнення сум до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути борг в сумі 220 000,00 грн., пеню в сумі 112 595,21 грн., 3% річних в сумі 7 701,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 31 847,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судовий збір в сумі 5 582,16 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юрзін" (26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, пров. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 39811137) на користь Дочірнього підприємства "Красносільське молоко" (16443, Чернігівська область, Борзнянський район, с. Краснопільське, вул. Миру (Леніна), буд. 112, код ЄДРПОУ 36375427) основну заборгованість в розмірі 220 000,00 грн., 112 595,21 грн. пені, 31 847,20 грн. інфляційні втрати, 7 701,28 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5 582,16 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

Примірник рішення направити позивачу за адресою: 16443, Чернігівська область, Борзнянський район, с. Красносільське, вул. Леніна, буд. 112; відповідачу за адресою: 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород, пров. Шевченка, буд. 1.

Суддя                                                                       С.Б. Колодій