Рішення

від 15.08.2016 по справі 914/1621/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016р. Справа№ 914/1621/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю. О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства В«Бізнес-ОйлВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«Львівський облавтодорВ» Відкритого акціонерного товариства В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» , м.Львів

про стягнення 200 102,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством В«Бізнес-ОйлВ» до ОСОБА_2 підприємства В«Львівський облавтодорВ» Відкритого акціонерного товариства В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» про стягнення 200 102,40 грн. заборгованості, з яких 130 000,00 грн. сума основного боргу, 497,04 грн. пеня, 11 916,90 грн. три проценти річних та 57 688,46 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 16.06.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.08.2016р.

Ухвалою суду від 08.08.2016р. розгляд справи відкладено на 15.08.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Станом на день розгляду спору (15.08.2016р.) на адресу суду від позивача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 08.08.2016р. про відкладення розгляду справи на 15.08.2016р., або поштовий конверт без вручення його адресату.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав.

Станом на день розгляду спору (15.08.2016р.) на адресу суду від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 08.08.2016р. про відкладення розгляду справи на 15.08.2016р., або поштовий конверт без вручення його адресату.

Згідно п.п.3.9.1. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Факт надсилання сторонам ухвали суду від 08.08.2016р. про відкладення розгляду справи на 15.08.2016р. підтверджується списком №844 згрупованих внутрішніх відправлень рекомендованих листів від 09.08.2016р., та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п.3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В»Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Станом на день розгляду спору (15.08.2016р.) від відповідача на адресу суду відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Суд звертає увагу на те, що 05.08.2016р. позивачем було подано клопотання б/н від 04.08.2016р. (вх. №32541/16) про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Станом на день розгляду спору (15.08.2016р.) від позивача на адресу суду заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

25.03.2015р. між Приватним підприємством В«Бізнес-ОйлВ» (постачальник) та Дочірнім підприємством В«Львівський облавтодорВ» Відкритого акціонерного товариства В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» (покупець) було укладено договір №3/2015 поставки (купівлі-продажу) (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити наступні товар (надалі - товар), нафтопродукти на умовах, що викладені у цьому договорі.

Відповідно до п.1.2. договору найменування товару нафтопродукти, кількість, ціна найменування, асортимент товару що підлягає поставці згідно умов цього договору визначається у специфікаціях та видаткових накладних оформлених згідно вимог цього договору.

Згідно п.3.1. договору ціна цього договору орієнтовно становить 15 800 000,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів вісімсот тисяч гривень, 00 копійок), в тому числі ПДВ 2 633 333,33 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Згідно п.4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником отримання від постачальника рахунку на оплату товару і передачі документів, зазначених п.4.2. договору.

Згідно п.4.2. договору до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Згідно п.4.3. договору сторони погодили, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 5 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1., п.4.2. цього договору.

Згідно п.4.4. договору у разі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: 1) за будь-яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; 2) всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

Згідно п.6.1.1. договору покупець зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно п.6.3.1. договору постачальник зобов'язувався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

На виконання умов договору №3/2015 поставки (купівлі-продажу), позивачем здійснено поставку товару (нафтопродукти) за період з 25.03.2015р. по 22.01.2016р. на загальну суму 4 535 820,60 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар провів частково на загальну суму 4 405 820,60 грн.

23.05.2016р. позивач звертався до відповідача із вимогою б/н, в якій просив сплатити суму коштів протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на дату подання позовної заяви (13.06.2016р.) у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 130 000,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 130 000,00 грн. основного боргу.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 57 688,46 грн. інфляційних втрат та 11 916,90 грн. 3% річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.7.3.7. договору, у зв'язку із порушенням строків оплати, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку до позовної заяви становить 497,04 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути станом на 15.08.2016р. складає 70 102,40 грн., з яких 497,04 грн. пеня, 11 916,90 грн. три проценти річних та 57 688,46 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір №3/2015 поставки (купівлі-продажу) від 25.03.2015р. за своєю правовою природою є змішаним, який включає в себе ознаки договору поставки та договору купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

На виконання умов договору №3/2015 поставки (купівлі-продажу) від 25.03.2015р., позивачем здійснено поставку товару (нафтопродукти) за період з 25.03.2015р. по 22.01.2016р. на загальну суму 4 535 820,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково на загальну суму 4 405 820,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача (за період з 27.03.2015р. по 07.06.2016р.).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.3. договору сторони погодили, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 5 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1., п.4.2. цього договору.

23.05.2016р. позивач звертався до відповідача із вимогою б/н, в якій просив сплатити суму коштів протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Факт отримання відповідачем 25.05.2016р. вимоги підтверджується наявними у матеріалах справи: рекомендованим повідомленням про вручення та фіскальним чеком №3595 від 23.05.2016р. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на момент подання позовної заяви (13.06.2016р.) у відповідача існувала заборгованість зі сплати основного боргу у розмірі 130 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Після порушення провадження у справі відповідачем 16.06.2016р. здійснено сплату залишку основного боргу на суму 130 000,00 грн., що підтверджується довідкою (банківська виписка) по розрахунковому рахунку позивача від 16.06.2016р. на суму 130 000,00 грн., з призначенням платежу - за ПММ згідно договору 3/2015 від 25.03.2015р.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 130 000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Отже, основний борг станом на дату прийняття рішення (15.08.2016р.) відсутній.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із розрахунку поданого до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних на загальну суму 11 916,90 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 57 688,46 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних на суму 11 916,90 грн. та інфляційні нарахування на загальну суму 57 688,46 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з врахуванням положень цього договору.

Відповідно до п.7.3.7. договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 00001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку правомірності її нарахування, відтак пеня в сумі 497,04 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Беручи до уваги той факт, що відповідач не реалізував, надані йому законом права на судовий захист, не надав суду належні докази на спростування позовних вимог, не подав належних доказів поважності причин, які завадили йому з'явитись у судові засідання та подати відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

З відповідача підлягає до стягнення 70 102,40 грн. заборгованості, з яких 497,04 грн. пеня, 11 916,90 грн. три проценти річних та 57 688,46 грн. інфляційні нарахування.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як роз»яснено Вищим господарським судом України у п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1662 від 09.06.2016р. на суму 3 001,55 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3 001,54 грн., оскільки позивач сплатив зайво 0,01 грн. та має право на повернення з державного бюджету зайво сплаченої суми судового збору у випадку подання відповідного клопотання.

При розподілі судових витрат суд бере до уваги, що часткова сплата заборгованості здійснена після звернення позивача до суду, відтак судовий збір в цій частині слід покласти на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«Львівський облавтодорВ» Відкритого акціонерного товариства В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.54; код ЄДРПОУ 31978981) на користь Приватного підприємства В«Бізнес-ОйлВ» (79024, м.Львів, вул.Промислова, буд.45; код ЄДРПОУ 37205605) 497,04 грн. пені, 11 916,90 грн. три проценти річних, 57 688,46 грн. інфляційних нарахувань та 3 001,54 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог 130 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 18.08.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.