Рішення

від 20.07.2016 по справі 911/1977/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Справа № 911/1977/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Орес-АгроВ» , Київська обл., м.Березень

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Михайлових», Київська обл., смт. Баришівка

про стягнення 213 186,99 гривень

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 01.06.2016 ;

від відповідача: не з'явилися.

Товариства з обмеженою відповідальністю В« Орес-Агро В» (далі - позивач) звернулось до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Михайлових» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 213 186,99 гривень, з яких 173 057,50 гривень - сума основного боргу, 326,26 гривень - 3% річних, 39 803,23 гривень - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки №9 від 15.03.2016 товару.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 16.06.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «Орес-Агро» (постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Михайлових» (покупець) був укладений договір поставки №9, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати (продати) у власність (повне господарське володіння) покупця продукцію (партії продукції), а покупець зобов'язується прийняти продукцію (партії продукції) та оплатити її на умовах даного договору.

Найменування продукції: курчата підрощені (продукція), кількісний вимір - голова, кг. Постачальник гарантує, що продукція, яка передається за цим договором, належить йому на праві власності та засвідчує відсутність претензії третіх осіб на продукцію, а також те, що на момент підписання цього договору продукція не знаходиться під арештом або заставою, не виступає предметом будь-якого іншого договору, а право власності на неї не перебуває під жодним обтяженням (п.п. 1.2.-1.3. договору).

Ціна на продукцію вказуватиметься в рахунках-фактурах та накладних, які виписуються постачальником. Загальна сума договору складає загальну вартість продукції, поставленої відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних парті визначених у накладних. Термін постачання продукції буде визначатись сторонами за згодою обох сторін договору. Підпис уповноваженої особи і печатка в накладній з боку покупця є моментом передачі права власності на продукцію, та свідчать про приймання зазначеної продукції покупцем і про згоду з ним, що вказано в накладній включаючи відповідність найменування,асортимент, ціни, кількості та якості продукції, зазначеної у них. Тобто, підпис та відтиск печатки зі сторони покупця на накладних підтверджуватиме виконане замовлення покупця на поставку продукції. Накладні, які виписуються начальником на продукцію є невід'ємними додатками до даного договору (п.п. 2.1.-2.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору сторони визначили, що оплата за продукцію покупець, здійснить на умовах 100% передоплати або після отримання продукції протягом одного місяця, за домовленістю.

Разом з продукцією постачальник зобов'язується передати покупцю на кожну окрему партію продукції накладну. Окрім цього, на вимогу покупця, разом з продукцією постачальник передає покупцеві на кожну окрему партію продукції оригінал або належним чином засвідчену копію відповідного документу, який посвідчує якість продукції (п. 5.1. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та припиняє свою дію після повного виконання умов договору сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.10.1.-10.3. договору).

Позивачем було виконано умови договору №9 15.03.2016, а саме - надано відповідачу послуги з постачання товару, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № 27 від 25.03.2016 на суму 24 500,00 гривень;

- видаткова накладна № 28 від 31.03.2016 на суму 28 000,00 гривень;

- видаткова накладна № 29 від 31.03.2016 на суму 104 957,50 гривень;

- видаткова накладна № 36 від 18.04.2016 на суму 100 100,00 гривень,

які підписані відповідачем та скріплені печаткою без будь-яких заперечень, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач вартість отриманого від позивача товару за договором поставки на суму 257 557,50 гривень оплатив частково у розмірі 84 500,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученням №53 від 15.03.2016 на суму 14 300,00 гривень, платіжними дорученням №56 від 17.03.2016 на суму 1 200,00 гривень, платіжними дорученням №59 від 21.03.2016 на суму 5 400,00 гривень, платіжними дорученням №61 від 23.03.2016 на суму 3 000,00 гривень, платіжними дорученням №68 від 29.03.2016 на суму 9 800,00 гривень, платіжними дорученням №73 від 05.04.2016 на суму 5 700,00 гривень, платіжними дорученням №75 від 05.04.2016 на суму 10 000,00 гривень, платіжними дорученням №77 від 06.04.2016 на суму 500,00 гривень, платіжними дорученням №78 від 11.04.2016 на суму 10 000,00 гривень, платіжними дорученням №80 від 11.04.2016 на суму 2 000,00 гривень, платіжними дорученням №82 від 14.04.2016 на суму 7 000,00 гривень, платіжними дорученням №83 від 15.04.2016 на суму 12 300,00 гривень, платіжними дорученням №84 від 15.04.2016 на суму 3 300,00 гривень, і має заборгованість перед останнім у сумі 173 057,50 гривень.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст..ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором поставки №9 від 15.03.2016, як і заперечень проти позовних вимог, суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 9 від 15.03.2016, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 173 057,50 гривень, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 326,26 гривень, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за період з 19.05.2016 по 10.06.2016, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 39 803,23 гривень.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 7.1.4. договору при неналежним розрахунках покупця за отриманий товар, нараховується пеня в розмірі 1 (одного) відсотка від суми заборгованості за кожен день від терміну закінчення розрахунків.

Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені перевищує максимальний розмір пені, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, за розрахунком суду, розмір пені становить:

- за період з 19.05.2016 по 10.06.2016, нараховану на суму заборгованості в розмірі 173 057,50 гривень у сумі 3 990,72 гривень.

Таким чином, позов в частині позовних вимог про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 3 990,72 гривень, адже лише в цій частині позов є обґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 173 057,50 гривень основного боргу, 326,26 гривень 3% річних, 3 990,72 гривень пені.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Михайлович» (07500, Київська обл., Баришівський район, смт Баришівка, вул. Котовського, буд. 28, код 39878990) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Орес-Агро» (07540, Київська обл., м. Березень, вул. Богдана Хмельницького, буд. 1) 173 057 (сто сімдесят три тисячі п'ятдесят сім) гривень 50 коп. основного боргу, 3 990 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень 72 коп. пеня, 326 (триста двадцять шість) гривень 26 коп. 3% річних та 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 62 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.07.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник