Рішення

від 16.08.2016 по справі 913/821/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 серпня 2016 року Справа № 913/821/16

Провадження № 5/913/821/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім АртемсільВ» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 287526 грн. 92 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання Семеніхіна В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 19.12.2014 № 19122014/1-АМК-2586-2014-пст в сумі 204637 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 2839 грн. 61 коп., пені в сумі 39122 грн. 74 коп., штрафу в сумі 40927 грн. 41 коп.

Сторони правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористалися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, сторони не заявили клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання від 08.08.2016 № 026-49/2 про відстрочення виконання рішення суду до 31.09.2016.

Крім того, відповідачем подано клопотання щодо зменшення розміру пені та штрафу на 70%.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім «АртемсільВ» , як постачальником, та публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат», як покупцем, 19.12.2014 був укладений договір поставки № 19122014/1-АМК-2586-2014-пст (далі - договір, а.с. 20-27).

Предметом даного договору (п. 1.1 договору ) є правовідносини, за якими в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сіль виробництва ДП «Артемсіль», а покупець - прийняти та вчасно оплатити поставлений постачальником товар, перелік, асортимент, ціна якого зазначена в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

За положеннями п. 4.1 договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором, документально підтверджених витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п. 3.5.договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) при поставці товару на умовах FCA (місце поставки - Україна, Донецька область, м. Соледар, ст. Сіль, ст. Шевченка Донецької залізниці) згідно «Інкотермс-2000», протягом 10 календарних днів з дати поставки постачальником відповідної кількості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

До договору підписано додаткову угоду № 1 від 15.10.2015, згідно із якою п. 4.1. договору викладено в наступній редакції: «Покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором, документально підтверджених витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п. 3.5.договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) при поставці товару на умовах FCA (місце поставки - Україна, Донецька область, м. Соледар, ст. Сіль, ст. Шевченка Донецької залізниці) згідно «Інкотермс-2000», протягом 15 календарних днів з дати поставки постачальником відповідної кількості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.»

З наданих позивачем видаткових накладних від 11.12.2015 № РНУ-02504 на суму 24955 грн. 92 коп., від 11.12.2015 № РНУ-002505 на суму 24955 грн. 92 коп., від 12.12.2015 № РНУ-002506 на суму 24955 грн. 92 коп., від 12.12.2015 № РНУ-002507 на суму 25317 грн. 60 коп., від 19.12.2015 № РНУ-002529 на суму 24955 грн. 92 коп., від 24.12.2015 № РНУ-002562 на суму 24955 грн. 92 коп., від 28.12.2015 № РНУ-002566 на суму 25317 грн. 60 коп., від 28.12.2015 № РНУ-002567 на суму 39222 грн. 36 коп. (а.с. 36-43) вбачається, що продавець у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобов'язання, а відповідач прийняв товар без зауважень та претензій.

Так, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 204637 грн. 16 коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на загальну суму 204637 грн. 16 коп.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 204637 грн. 16 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Умовами п. 5.2 договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених п. 4.1. цього договору. порушення строків оплати прийнятої за кількістю та якістю партії товару, він зобов'язаний сплатити постачальникові штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченого товару та вартості відшкодування витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно п. 3.5. договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) при поставці товару на умовах FCA, а також штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості.

Позивач з посиланням на вказаний пункт договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 29.12.2015 по 22.06.2016 пеню в сумі 39122 грн. 74 коп. та штраф в сумі 40927 грн. 41 коп.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем при розрахунку пені було дотримано приписів Господарського кодексу України.

Тому, суд дійшов до висновку, що заявлені до стягнення позивачем пеня в сумі 39122 грн. 74 коп. та штраф в сумі 40927 грн. 41 коп. підлягають стягнення з відповідача, оскільки обґрунтований розмір пені є більшим, ніж визначено позивачем.

Відповідачем подано клопотання щодо зменшення розміру пені та штрафу на 70%.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає наступне

Відповідно до Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». На виконання вказаного рішення на території Луганської області проводиться «Антитерористична операція», жа триває до теперішнього часу.

Під час активної фази АТО на території міста, тобто за обставин фактичного ведення бойових дій, силового захвату незаконними озброєними формуваннями т.з. «ЛНР» органів місцевої влади та правоохоронних органів, неможливістю забезпечення належного рівня безпеки та сплеску кримінальних злочинів, за для збереження життя персоналу, майна та коштів було зупинено роботу майже усіх підприємств, організацій, банківських установ та органів місцевої влади. Наявність обставин непереборної сили, які спричинили порушення платіжної дисципліни та призвели до призупинення ведення господарської діяльності.

З метою мінімізації ризиків втрати персоналу, коштів та майна, Відповідач та його контрагенти були змушені призупини господарські операції з постачання готової продукції, сировини та здійснення платежів за існуючими зобов'язаннями. Окрім цього, перевізники з якими у Відповідача були укладені відповідні договори на перевезення продукції та сировини, не бажаючи наражати на небезпеку своїх співробітників, відмовилися надавати послуги з перевезення та збереження цілісності вантажів. За такої нестабільної ситуації в регіоні, склався неблагонадійний фінансовий клімат.

Збітки Відповідача за 1 півріччя 2016 року склали 14 820 418 тис. грн., що підтверджується даними звіту про фінансові результати за формою №2.

Починаючи з липня 2015 року, незважаючи на існування проблем з логістикою та енергопостачанням, підприємство поступово почало відновлювати роботу.

Проте через постійні перебої в електропостачанні, пов'язані з політичною ситуацією в регіоні, відбувались численні аварій на підприємстві Відповідача, що підтверджується зокрема актами: № І від 21.01.2015, №14/8 та №5/9 від 01.09.2015, №2/2 від 11.01.2016, №4/3 від 21.01.2016, №20/8 від 10.04.2016, №18/6 від 12.04.2016, №27/11 від 26.05.2016.

Таким чином, дія усіх вищенаведених обставини протягом майже 2-х років, призвели до суттєвого дефіциту обігових коштів у відповідача, що і стало причиною несвоєчасного та в неповному обсязі виконанні зобов'язань перед позивачем та браку обігових коштів на сьогодення.

Також, треба зазначити, що раніше у відповідача з позивачем не було жодних господарських спорів, свої зобов'язання відповідач виконував вчасно. Враховуючи період виникнення заборгованності (грудень 2015 року) треба зазначити, що порушення господарських зобов'язань викликано саме нестабільною ситуацією в Луганській і Донецькій області та у всій країні у зв'язку з проведенням АТО на території здійснення господарської діяльності Відповідача.

Це свідчить про винятковість даного випадку неналежного виконання зобов'язань, яке не мало би місця, якби не сталися вищевказані обставини.

Відносно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій . При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пп. 3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 30%.

Таким чином. з відповідача слід стягнути на користь позивача пені в сумі 27385 грн. 92 коп. та штраф в сумі 28649 грн. 19 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 2839 грн. 61 коп. за період з 29.12.2015 по 22.06.2016.

Перевіривши наданий розрахунок 3% річних суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі в сумі 2839 грн. 62 коп.

Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання від 08.08.2016 № 026-49/2 про відстрочення виконання рішення суду до 31.09.2016.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, вказана правова норма зазначає, що особа організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останню нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Сутність відстрочки виконання рішення полягає не лише в неможливості виконання боржником рішення, а і в доведеності ним того, що рішення суду буде ним виконано через певний проміжок часу (період відстрочки) внаслідок вжиття заходів самим боржником.

Відповідачем документально не доведено можливості виконання судового рішення з 31.09.2016

Крім того, відповідачем документально не доведено вжиття будь-яких заходів, направлених на погашення заборгованості, зокрема, звернення до позивача з питанням надання реструктуризації заборгованості або перенесення здійснення відповідних платежів на інший час тощо.

Судом враховано, що невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором негативно відображується і на господарській діяльності стягувача, а відстрочення виконання рішення суду суттєво зачіпає інтереси підприємства позивача, оскільки здійснення розрахунків з контрагентами, обов'язок по сплаті обов'язкових зборів, а також своєчасної виплати заробітної плати працівникам є однаковим як для боржника, так і для стягувача.

При цьому слід зазначити, що як боржник, так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню заборгованість в сумі 204637 грн. 16 коп., пеня в сумі 27385 грн. 92 коп., штраф в сумі 28649 грн. 19 коп., 3 % річних в сумі 2839 грн. 61 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у розмірі 7312 грн. 90 коп. покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім АртемсільВ» до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Алчевський металургійний комбінатВ» про стягнення 287526 грн. 92 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Алчевський металургійний комбінатВ» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, б. 20 «А», код 05441447, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім АртемсільВ» , м. Київ, вул.. Володимирська, б. 63, кв. 15, код 38871643, заборгованість в сумі 204637 грн. 16 коп., пеню в сумі 27385 грн. 92 коп., штраф в сумі 28649 грн. 19 коп., 3 % річних в сумі 2839 грн. 61 коп. та судовий збір в сумі 4312 грн. 90 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 18.08.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. 3 прим.

1-до справи

2-позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Київ, вул. Володимирьска, 63/15

3- відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул.. Вілєсова, 20А