Рішення

від 18.08.2016 по справі 925/773/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа № 925/773/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СВК В«Нафтобаза-

ВрадіївкаВ» , смт. Врадіївка, Миколаївська область

до фізичної - особи підприємця ОСОБА_2,

м. Умань, Черкаська область

про стягнення 97 243 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю СВК В«Нафтобаза-ВрадіївкаВ» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 97 243 грн. 82 коп., з яких: 92 000 грн. 00 коп. основний борг (безпідставно отримані кошти), 4 268 грн. 37 коп. інфляційні збитки та 975 грн. 45 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 липня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02 серпня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

09 серпня 2016 року до господарського суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 92 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 4 268 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 975 грн. 45 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю СВК В«Нафтобаза-ВрадіївкаВ» з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 11 липня 2016 року та від 02 серпня 2016 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 серпня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/773/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на підставі платіжних доручень здійснив попередню оплату товару в розмірі 92 000 грн. 00 коп.

Проте, поставки товару не відбулося.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, після досягнення між сторонами усних домовленостей про поставку плит, 23 листопада 2015 року директором товариства з обмеженою відповідальністю СВК В«Нафтобаза-ВрадіївкаВ» було направлено електронний лист на електронну адресу відповідача та на адресу юриста товариства з дорученням підготувати договір купівлі-продажу плит.

В той же день позивачем на електронну адресу відповідача був направлений проект договору для підписання.

24 листопада 2015 року від відповідача з його електронної адреси на електронну адресу відповідача надійшли файли, а саме: сфотографований підписаний відповідачем договір та рахунок на оплату плит.

24 листопада 2015 року позивачем на рахунок відповідача було перераховано 78 000 грн. 00 коп. передплати за плити згідно умов договору 20151123-П від 23 листопада 2015 року, в подальшому позивачем було перераховано відповідачу 14 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 10 грудня 2015 року №89.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити поставку товару (плит), а позивач в свою чергу - сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю і здійснив передоплату вартості товару, який відповідач зобов'язався поставити.

27 січня 2016 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про повернення коштів в сумі 92 000 грн. 00 коп. протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

17 лютого 2016 року вищевказану вимогу відповідачем було отримано, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак відповідач зобов'язання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату не повернув.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому судом враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 16 квітня 2015 року зі справи №908/2649/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов'язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару.

Доводи позивача відповідач жодними належними доказами не спростував.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 92 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 975 грн. 45 коп. - 3% річних та 4 268 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Однак нарахування 3% річних та інфляційних на суму попередньої оплати є безпідставним виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Водночас, умовами договору, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

При цьому судом враховано висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 09 червня 2011 року та Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року зі справи №43/308-10.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р 26008051519457 в АТ В«ПриватБанкВ» , МФО 354347 на користь товариства з обмеженою відповідальністю СВК В«Нафтобаза-ВрадіївкаВ» , вул. Ломоносова, 38А, смт. Врадіївка, Миколаївської області, ідентифікаційний код 33485460 - 92 000 грн. 00 коп. - попередньої оплати та 1 380 грн. 04 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 18 серпня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович