Постанова

від 09.08.2016 по справі 805/1076/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 р. Справа №805/1076/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:15 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Галатіної О.О.,

при секретарі - Кузьменко Н.С.,

за участю

представників позивача - Маркшталер О.О., Шипош Н.С. (за довіреністю), Алешко В.Б. (директор),

представників відповідача - Рибенцевої Т.М., Вовченко С.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000072202 від 23.10.2015 року, -

В С ТА Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000072202 від 23.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акту виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» №744/22-02/31054999 від 02.10.2015 року Слов'янською ОДПІ встановлено порушення позивачем п.п. 189.1, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додатну вартість на загальну суму 55740 грн., у тому числі податку - 44592 грн., штрафних санкцій - 11148 грн. Так, податковий орган стверджує, що позивач не здійснив нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на списаний бензин, використаний на заправку легкових автомобілів. В даному акті податковим органом зазначено, що надані до перевірки подорожні листи не підтверджують використання легкового автотранспорту у господарській діяльності підприємства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36197 грн. Втім, позивач вважає дані твердження необґрунтованими, оскільки підприємство використовує самостійно розроблений бланк на базі типової форми подорожнього листа, так як типова форма подорожнього листа як і Інструкція про його застосування скасовані Законом України №3565-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень». Крім того, позивач не згоден і завищенням суми 8394,76 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість по підприємству ТОВ «СК Вардат Сервіс», оскільки такий висновок спростовується наявними первинними документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Таким чином, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що під час проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Зовнішпромресурси» у квітні 2013 року включило до складу податкового кредиту з ПДВ 8394,76 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «СК Вардат Сервіс». Проте, Слов'янською ОДПІ від Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області отримано акт від 26.03.2014 року №137/22-06/38088338 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «СК Вардат Сервіс» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 року та податку на прибуток за період з 08.02.202 року по 31.12.2013 року для вжиття заходів, відповідно до якого не підтверджено здійснення вказаним підприємством господарських операцій за період січня 2013 року по січень 2014 року. Тобто, відповідач вказує на відсутність реального вчинення даної господарської операції. Також, відповідач зазначає, що ТОВ «Зовнішпромресурси» не нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ за придбання бензину на заправку легкового автотранспорту в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Так, позивачем на підтвердження використання пального у господарській діяльності під час проведення перевірки були надані подорожні листи службового легкового автомобілю, які не містять всіх обов'язкових реквізитів. Крім того, позивачем при проведенні перевірки не надані диспетчерські журнали, в яких реєструються подорожні листи. На товаристві відсутній облік подорожніх листів, що підтверджується фактом їх видачі з різноманітними номерами. Таким чином, надані позивачем подорожні листи не підтверджують використання легкового транспорту у господарській діяльності ТОВ «Зовнішпромресурси». Інші документи, які б доводили безпосередній зв'язок таких витрат з господарськю діяльністю Товариства, до перевірки надані не були. Таким чином, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали до суду пояснення, аналогічні викладеному у позові, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні запереченням, просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» (код ЄДРПОУ 31054999; 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 4, кімната 55) є юридичною особою, зареєстровано 02.10.2000 року Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 06.01.2004р. №100334740.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1. ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Зовнішпромресурси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р., та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р. з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та інших податків за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2013 року по 31.12.2014р., за результатами якої складено відповідний акт №744/22-02/31045999 від 02.10.2015 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено, зокрема, порушення ст. 44, п.138.2, пп. ст. 138, пп.. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту планової виїзної перевірки ТОВ «Зовнішпромресурси» №№744/22-02/31045999 від 02.10.2015 року відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23.10.2015р. №0000072202, яким позивачеві у зв'язку із встановленням порушень п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 55740,00 грн., з яких 44592,00 грн. - сума основного платежу, 11148 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте скарги ТОВ «Зовнішпромресурси» рішеннями Головного управління ДФС у Донецькій області та ДФС України залишені без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «СК Вардат Сервіс», використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, та використання бензину у власній господарській діяльності, а також правомірність включення позивачем вказаних сум до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року - грудень 2014 року.

Щодо висновків податкового органу про непідтвердження реального здійснення позивачем господарських операції з контрагентом ТОВ «СК Вардат Сервіс» та непідтвердження використання списаного бензину у власній господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «СК Вардат Сервіс» не був спрямований на реальне настання правових наслідків, придбання послуг від ТОВ «СК Вардат Сервіс» не відбулось, господарські операції не підтверджуються.

Крім того, податковий орган вказує на безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість у спірному періоді сум ПДВ за придбаний бензин на заправку легкового автотранспорту.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у лютому 2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2013 року №12/02/13 позивачем придбано у власність бойлер БН-15 у кількості 1 щт. За ціною 12000 грн. з ПДВ.

01.04.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «СК Вардат Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду №04/4п, за яким підрядник бере на себе обов'язок виконати визначену даним договором роботу по завданню замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її (п. 1.1 Договору). За п. 1.2 вказаного Договору предметом підряду є установка додаткової розширювальної ємності V=10см3 на АГНКС ТОВ «Зовнішпромресурси» за адресою: м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 21г. Об'єкт, обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п. 1.2 даного Договору, визначається актами виконаних підрядних робіт, узгодженими сторонами та такими, що є невід'ємною частиною Договору та підставою для проведення взаємних розрахунків (п. 1.3). Вартість договору складає 50368,54 грн., в тому числі ПДВ - 8394,76 грн. Оплата за виконання робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника в національній валюті України, або шляхом передання простих векселів після виконання робіт та підписання акту виконаних підрядних робіт (п. 3.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року (п. 11.2 Договору) (т. 3 а.с. 167-169).

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «СК Вардат Сервіс» договору підряду знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: акті приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року, податковій накладній №304 від 15.04.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 3, а.с. 187-193, 218).

Розрахунок між позивачем та ТОВ «СК Вардат Сервіс» за даним документом проведено у безготівковій формі та здійснено у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №670 від 23.04.2013 року на суму 50368,54 грн. із відміткою банку про проведення платежу (т. 3 а.с. 173).

Відповідно до Акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.07.2013 року та інвентарної картки обліку основних засобів ТОВ «Зовнішпромресурси» розвантажувальну (розширювальну) ємність V=10 куб.м позивачем прийнято в експлуатацію (т. 3 а.с. 174-175).

Крім того, у відповідності до договорів оренди транспортного засобу від 24.12.2010 року №01/12-11, від 01.01.2013 року №1/01-13, від 12.08.2014 року б/н, від 15.06.2012 року підприємство позивача використовує транспортні засоби у власній господарській діяльності (т. 2 а.с. 43-44, 47-48, 50, 52).

За договорами постачання від 01.04.2011 року №43/77, від 2.01.2013 року №38/77, договорів купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.01.2012 року №01481/12-СТ, від 01.01.2013 року №00827/13-СТ, від 03.01.2013 року №01919/14-СТ ТОВ «Зовнішпромресурси» у період, що перевірявся, отримувало від ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас», ТОВ «Параллель - М ЛТД» бензин, дизельне пальне та газ (т. 2 а.с. 55-249, т. 2 а.с. 1-36).

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Згідно наказів директора ТОВ «Зовнішпромресурси» від 03.01.2012 року №2, від 03.01.2013 року №4, від 08.01.2014 року №8 витрати, пов'язані з утриманням експлуатацією, придбанням ПММ та забезпеченням діяльності легкового автомобілю, вирішено відносити до адміністративних затрат, направлених на обслуговування та управління підприємством та вважати пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства (т. 1 а.с. 129-131).

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів списання товарів та подорожних листів службового легкового автомобілю за період жовтень 2012 року - грудень 2014 року підприємством здійснено списання бензину на забезпеченням діяльності легкових автомобілів позивача (т. 3 а.с. 37-166, т. 4 а.с. 1-235, т. 5 а.с. 1-247, т. 6 а.с. 1-220, т. 7 а.с. 1-209).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до вимог п. 185.1. ст.. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П. 188.1. ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За приписами п. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи вищезазначеними первинним документами підтверджено здійснення господарської операції з контрагентом позивача та використання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) у власній господарській діяльності.

Посилання податкового органу на непідтвердження використання ПММ у власній господарській діяльності позивача через порушення норм Інструкції про порядок заповнення подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74, суд вважає необґрунтованим, оскільки наказом Державної служби статистики України від 19.03.2013 року №95 вказана Інструкція визнана такою, що втратила чинність.

Окрім цього, суд наголошує, що певні недоліки у заповненні подорожних листів не можуть слугувати підтвердженням відсутності використання ПММ в господарській діяльності позивача.

Щодо висновків контролюючого органу про не підтвердження реальності господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «СК «Вардат Сервіс» суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарської операції дефектів у правовому статусі контрагента позивача.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд погоджується з доводами Вищого адміністративного суду України, що знайшли своє відображення в Ухвалі ВАСУ від 28 липня 2015 року у справі №К/800/24214/15:

"поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу."

Аналогічна позиція міститься в наступних рішеннях ВАСУ: Ухвала від 28 липня 2015 року у справі №К/800/26173/15; Ухвала від 28 липня 2015 року у справі №К/800/42947/14, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі №К/9991/38528/12, Ухвала від 29 липня 2015 року у справі №К/800/1381/14, Ухвала від 6 серпня 2015 року у справі №К/800/52613/14.

Суд зазначає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції позивача з його контрагентом спростовують висновки податкового органу в зазначеній частині.

Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарської операції у спірному періоді позивачем з контрагентом-постачальником податковим органом не надано.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірної господарської операції платника податків з контрагентом-постачальником через відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарська операція між позивачем та контрагентом - постачальником за спірний період не була спрямована на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000072202 від 23.10.2015 року було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000072202 від 23.10.2015 року - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від №0000072202 від 23.10.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 55740,00 грн., з яких 44592,00 грн. - сума основного платежу, 11148 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути зі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішпромресурси» судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 09 серпня 2016 року.

Постанова у повному обсязі складена 15 серпня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Галатіна О.О.