Рішення

від 15.08.2016 по справі 920/608/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2016 Справа № 920/608/16 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/608/16

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЖИТЛО», м. Суми,

про стягнення 3647,57 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 10-19/17-Д/69 від 30.07.2015 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по активній електричній енергії в сумі 1263,47 грн. та двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 2384,10 грн., яка виникла станом на 09.06.2016 року, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 161002857 від 19.06.2015 року, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Ухвали Господарського суду Сумської області від 15.06.2016 року про порушення провадження у справі № 920/608/16 та від 29.06.2016 року про відкладення розгляду зазначеної справи, надіслані судом відповідачеві за адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами на підставі положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору про постачання електричної енергії № 161002857 від 19.06.2015 року (надалі - договір), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЖИТЛО», позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатків до нього, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно додатку № 1 до даного договору між сторонами погоджено ліміти споживання електричної енергії.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що відповідач повинен оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 16 числа місяця до 15 числа наступного місяця включно. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються відповідачем 16 числа кожного місяця та оформляються актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії. В день отримання акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії позивач зобов'язаний надати, а відповідач зобов'язаний прийняти розрахункові документи на оплату електричної енергії, що передбачені договором.

Абзацом 1 пункту 2 додатку № 4 до договору визначено, що споживач до початку розрахункового періоду (до 16 числа календарного місяця), здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості повного заявленого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору на цей період.

Абзацом 7 пункту 2 згаданого додатку № 4 визначено, що остаточний рахунок за спожиту активну електроенергію, оплата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електроенергії.

Факт належного виконання умов укладеного між сторонами договору та додатків до нього позивачем підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії, які відповідач щомісяця надавав позивачу (а.с. 24-25).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем по активній електричній енергії в сумі 1263,47 грн., а також ним перевищено обсяги договірної величини споживання електричної енергії за період з лютого по березень 2016 року на 750 кВт/год. в кожному розрахунковому періоді, у зв'язку з чим станом на 09.06.2016 року двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини становить 2384,10 грн.

16.03.2016 року відповідачем надано позивачеві акт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період з 16.02.2016 по 15.03.2016, відповідно до якого ним було використано (спожито) за зазначений розрахунковий період електричної енергії в обсязі 750 кВт/год.

На підставі зазначеного акту позивачем було виписано відповідачеві рахунок № 11/5160 від 15.03.2016 року на суму 1430,46 грн., проте на день виписки рахунку у відповідача було кредитове сальдо в сумі 796,39 грн., таким чином, сума до оплати за вказаний розрахунковий період склала (1430,46 грн. - 796,39 грн.) 634,07 грн.

Відповідно до пункту 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (далі - Правила), припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії про припинення користування електричною енергією і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до дня припинення користування електричною енергією включно.

15.03.2016 року від відповідача на адресу позивача надійшов лист про припинення електричної енергії. 25.04.2016 року позивачем проведено відключення електроустановки відповідача та зафіксовані фактичні показники лічильника (в тому числі проведена і фотофіксація лічильника з наявними на ньому показниками) на день проведення відключення, про що складено акт, який підписаний трьома представниками енергопостачальника. На підставі показників лічильника, які зафіксовані актом про відключення електроустановки споживача від 25.04.2016 року, для проведення у відповідності до Правил остаточного розрахунку по день відключення електроенергії, відповідачу виписано рахунок № 11/2083 від 12.05.2016 року на суму 629,40 грн., який було направлено відповідачу рекомендованим листом.

Проте відповідач свої зобов'язання згідно умов договору не виконав, оплату за використану електроенергію у відповідності до умов договору не здійснив, у зв'язку з чим станом на 09.06.2016 року його заборгованість за спожиту активну електричну енергію становить 1263,47 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується розрахунком суми боргу за спожиту електроенергію, рахунками на оплату.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору, статті 26 Закону України «Про електроенергетику», пунктом 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 року, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 року, а також пунктом 7 додатку № 4 до договору, укладеного між сторонами, визначено, що відповідач має право протягом розрахункового періоду звернутися до позивача за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності, на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу за лютий та березень 2016 року узгоджені договірні величини споживання електричної енергії у розмірі 0 кВт/год., що підтверджується додатком № 1 до договору, проте фактично за вказаний період відповідачем спожито по 750 кВт/год. електричної енергії, що підтверджується відповідними актами про обсяги переданої (спожитої) споживачем (відповідачем) електричної енергії. Відповідачем було перевищено договірні величини споживання електричної енергії на 750 кВт./год. в кожному розрахунковому періоді.

Звернення від відповідача щодо коригування договірної величини споживання на адресу позивача не надходило, а також не було проведено оплату у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії, згідно додатку 4 до договору. Позивачем на адресу відповідача направлені листи № 1/923 від 22.02.2016 року та № 1/1862 від 18.03.2016 року про перевищення договірних величин споживання електричної енергії та рахунки на оплату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії № 11/7532 від 22.02.2016 року і № 11/7442 від 18.03.2016 року.

Відповідно до пункту 2 «Порядку розрахунків», який є додатком № 4 до договору, рахунок на оплату перевищення договірної величини споживання електричної енергії має бути сплачений відповідачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Проте відповідачем сума боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії не оплачена, що є порушенням пунктів 2.2.3, 4.2.2 договору про постачання електричної енергії № 161002857 від 19.06.2015 року та пунктів 2, 7 додатку № 4 до договору.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 до договору, розрахунки за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

У відповідності до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як підтверджено матеріалами справи (позивачем були надані копії актів про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії в лютому та березні 2016 року, а також копії відповідних рахунків для оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію та за перевищення договірної величини споживання електричної енергії), на даний час рахунки, виставлені позивачем до сплати, відповідачем несплачені, що порушило права позивача та змусило його звернутись за захистом своїх прав до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано заперечень вимогам позивача чи доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь боргу по активній електричній енергії в сумі 1263,47 грн. та двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 2384,10 грн. є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем були подані до суду докази в обґрунтування заявлених ним вимог, в той час як відповідач не подав суду ні заперечень проти позову (відзиву на позовну заяву), ні доказів сплати заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЖИТЛО» (40000, м. Суми, вул. Черепіна, буд. 36 В, кв. 49, ідентифікаційний код 33813206) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 9; рахунок із спеціальним режимом використання № 260383100416 в філії Сумське ОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 337568, ідентифікаційний код 24000329) заборгованість по активній електричній енергії в сумі 1263,47 грн. та двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини в сумі 2384,10 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСЖИТЛО» (40000, м. Суми, вул. Черепіна, буд. 36 В, кв. 49, ідентифікаційний код 33813206) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 9; рахунок № 26001060500505 в СФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 337546, ідентифікаційний код 24000329) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2016.

Суддя ОСОБА_2