Рішення

від 15.08.2016 по справі 906/590/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" серпня 2016 р. Справа № 906/590/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - посв. №043741 від 14.07.16р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 - дор. №02-53/118 від 14.01.16р.

від відповідача 2: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави

до 1. Брусилівської районної державної адміністрації (смт. Брусилів, Житомирська область);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (с. Карабачин, Брусилівський район, Житомирська область)

про визнання недійсною додаткової угоди від 18.08.2009 до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки

Прокурор в інтересах держави звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки лісового фонду загальною площею 61 га, укладеної між відповідачами 18.08.09р., а також про зобов'язання 2-го відповідача повернути земельні ділянки лісового фонду до земель запасу Карабачинської сільської ради Брусилівського району.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 - Брусилівської РДА в засіданні суду проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском прокуратурою строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Представник відповідача 2 - ТОВ "Нива" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином. Крім того, у надісланому до суду листі ТОВ "Нива" не заперечує поданого прокурором позову та просить суд розглядати справу без участі представника товариства.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації №176 від 29.05.02р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива" надано землі лісового фонду з земель запасу Карабачинської сільської ради для ведення лісового господарства площею 61 га на умовах оренди строком на 5 років (а.с.39).

На підставі вищевказаного розпорядження 15.04.03р. між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач (орендодавець) надав, а 2-ий відповідач (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 61 га для ведення лісового господарства (а.с.16-17).

Відповідно до розділу 3 даного договору, договір укладений строком на 5 років починаючи з дати його підписання та державної реєстрації.

Слід зазначити, що зазначений договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Карабачинській сільській раді за №1 від 15.04.03р.

Після закінчення строку дії договору розпорядженням заступника голови Брусилівської районної державної адміністрації №242 від 18.08.09р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" визнано поновленим договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення від 15.04.03р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" на підставі розпорядження голови Брусилівської райдержадміністрації від 29.05.02р. №176 та зареєстрованого Карабачинською сільською радою 15.04.03р. за №1, на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором оренди (а.с.40).

На виконання зазначеного вище розпорядження 18.08.09р. між відповідачами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої сторони продовжили термін дії договору оренди земельної ділянки від 15.04.03р. на 5 років (а.с.20).

Вказана додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Брусилівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.11р. за №182090004000329.

В обгрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що з 29.03.06р. районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок лісового фонду. Правом розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів, для ведення лісового господарства наділені обласні державні адміністрації.

Таким чином, прокурор зазначає, що під час прийняття розпорядження №242 від 18.08.09р. та укладання додаткової угоди від 18.08.09р. до договору оренди земельної ділянки Брусилівська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, чим порушила вимоги чинного законодавства України.

Посилаючись на вищевикладені обставини, прокурор звернувся з даним позовом до суду, в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 18.08.2009 до договору оренди земельної ділянки та зобов'язати 2-го відповідача повернути земельні ділянки до земель запасу Карабачинської сільської ради Брусилівського району.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з ч.2 ст.151 Господарського кодексу України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться: договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому; акти державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення земельних прав та обов'язків; судові рішення, які встановлюють земельні права та обов'язки; набуття земельних прав та обов'язків на підставах, які дозволені законом; заподіяння шкоди; інші дії фізичних та юридичних осіб; події, з якими закон або інший правовий акт пов'язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин. Зазначене кореспондується зі статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ст. 84 Земельного кодексу України).

Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація має повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 29.05.02р.) визначено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Таким чином, у 2002 році Брусилівською РДА правомірно прийнято розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки і укладено договір, за яким земельна ділянка передана ТОВ "Нива" строком на 5 років для ведення лісового господарства.

Разом з тим, Законом України від 08.02.06р. №3404-IV "Про внесення змін до Лісового кодексу України", який набрав чинності 29.03.06р., внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, у частині третій ст. 122 у пункті "б" слово "лісового" виключено.

Отже, з 29.03.06р. районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок лісового фонду.

В той же час, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження №242 від 18.08.09р.)).

Таким чином, з 29.03.06р. правом розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів, для ведення лісового господарства, наділені обласні державні адміністрації.

Однак, як суд зазначав вище, 18.08.09р. заступником голови Брусилівської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №242 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", яким визнано поновленим договір оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення від 15.04.03р., та на підставі даного розпорядження 18.08.09р. між відповідачами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки про продовження терміну дії договору на 5 років.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті розпорядження №242 від 18.08.09р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" Брусилівська районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, чим порушила вимоги чинного на той час земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Надання земельної ділянки в оренду з порушенням вимог чинного законодавства суперечить інтересам держави.

Згідно з ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст. 126 ЗК України).

Як було зазначено раніше, на підставі розпорядження №242 від 18.08.09р. між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої сторони продовжили термін дії договору оренди земельної ділянки від 15.04.03р. на 5 років.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу України, порушенням законодавства є, зокрема, укладення угод з порушенням земельного законодавства.

Згідно вимог ч.1, 2, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Враховуючи, що саме на підставі розпорядження від 18.08.09р. №242 відповідачі уклали оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.04.03р. та оскільки особа, яка вчинила такий правочин - Брусилівська РДА не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності - така угода підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Із зазначених мотивів вбачається, що недійсність додаткової угоди зумовлює виникнення у ТОВ "Нива" обов'язку повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Карабачинської сільської ради Брусилівського району.

Згідно з вимогами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі позов щодо підстав та предмету не оспорили.

Відповідач - Брусилівська РДА у своєму відзиві на позовну заяву (а.с.91-97) просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні позову, зазначаючи, що прокуратурою пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, так як передумовою укладання оскаржуваної угоди було розпорядження голови Брусилівської РДА "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" №242 від 18.08.2009, копію якого було направлено листом 23.09.2009 на адресу прокуратури, тому позивачу саме з вказаної дати стало відомо про факт існування додаткової угоди до договору оренди.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10, перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п.4.1 зазначеної постанови пленуму початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Дослідивши, наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що 15.10.14р. Прокуратурою Брусилівського району винесено постанову №60 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Брусилівській РДА щодо додержання вимог Лісового кодексу України та інших законів у сфері лісових відносин (а.с.25-26).

За наслідками перевірки голові Брусилівської РДА 16.10.14р. внесено подання про усунення порушень вимог Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Лісового кодексу України та вирішення питання повернення у власність держави земельної ділянки лісового фонду, яка перебувала у користуванні ТОВ "Нива" (а.с.27-29).

Згідно відповіді Брусилівської районної державної адміністрації від 30.10.14р. земельні ділянки лісового фонду загальною площею 61 га у власність держави не повернуто (а.с.30-31).

Таким чином, про факт безпідставного продовження строку дії договору оренди прокурору стало відомо з відповіді Брусилівської РДА від 30.10.2014р.

Суд не приймає доводи відповідача 1 про те, що прокуророві стало відомо про факт існування спірної додаткової угоди до договору оренди 23.09.09р., оскільки із супровідного листа №1570 від 23.09.09р. (а.с.102) не вбачається, які саме розпорядження Брусилівською РДА надано прокуратурі Брусилівського району. Також не вказано, яка посадова особа отримала зазначені розпорядження.

Крім того, слід зазначити, що розпорядження голови Брусилівської РДА про поновлення дії договору не гарантує беззаперечного укладання додаткової угоди. При цьому, додаткова угода укладена 18.08.09р., проте зареєстрована у відділі Держкомзему у Брусилівському районі через два роки - 28.12.11р.

А відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на час укладення додаткової угоди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду прокурором не пропущено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду, укладену 18.08.09р. між Брусилівською районною державною адміністрацією (12600, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Короленка, 2, код ЄДРПОУ 13559306) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" (Житомирська область, Брусилівський район, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014), до договору оренди земельної ділянки лісового фонду загальною площею 61 га, кадастровий номер 1820982000:03:000:0208 площею 28,6790 га; 1820982000:02:000:0212 площею 32,3210 га.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива" (Житомирська область, Брусилівський район, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014) повернути земельні ділянки лісового фонду, кадастровий номер 1820982000:03:000:0208 площею 28,6790 га; 1820982000:02:000:0212 площею 32,3210 га, до земель запасу Карабачинської сільської ради Брусилівського району.

4. Стягнути з Брусилівської районної державної адміністрації (12600, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Короленка, 2, код ЄДРПОУ 13559306)

на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 11 , код ЄДРПОУ 02909950)

- 1450,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (Житомирська область, Брусилівський район, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014)

на користь прокуратури Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 11 , код ЄДРПОУ 02909950)

- 1450,00 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.16

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - прокур.

4,5 - відповідачам (рек. з пов.)