Рішення

від 18.08.2016 по справі 905/1742/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2016 Справа № 905/1742/16

Господарський суд Донецької області у складі судді головуючого судді Курило Г.Є., суддів Мельниченко Ю.С., Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м.Донецьк

до відповідача 2: ОСОБА_2, м. Донецьк

про солідарне стягнення 377228,02 грн.

Представники сторін

від позивача: Цвірко Є.В. - за довіреністю

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м. Донецьк та ОСОБА_2, м. Донецьк про солідарне стягнення 377228,02 грн., в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 168435,99 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 147869,15 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 38047,82 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22875,06 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором № 150/11-116 від 03.09.2008, договором поруки № 1 від 03.09.2008.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.05.2016 порушено провадження у справі № 905/1742/16.

13.07.2016 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 1230/16 від 07.07.2016, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 168435,99 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 147869,15 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 38047,82 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22875,06 грн. Суд приймає до уваги означену заяву.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надав.

За висновками суду відповідачі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача 1 на теперішній час є: 83044, АДРЕСА_1, а відповідача 2 - 83052, АДРЕСА_2. Аналогічні адреси відповідачів зазначені в позовній заяві.

У відповідності до листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 10.02.2016 № 7-14-72 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк у зв'язку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Також, господарський суд Донецької області намагався направити телефонограми на номери відповідачів, які вказані у витягу з ЄДРЮФОП, але наразі номера телефонів відключені або не є дійсними.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідачів про наявність порушеної справи та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.07.2016 оголошувалось перерва з 12:45 до 13:50.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.07.2016 визначений склад судової колегії: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Мельниченко Ю.С., Левшина Г.В.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

03.09.2008 між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є позивач, кредитор) та відповідачем 1, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК НАША МАРКА» (позичальник) укладено договір кредиту №150/11-116, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 9232,00 доларів США, надалі за текстом - «Кредит», зі сплатою 14,5% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом - «Тарифи», та порядком повернення кредиту до 10 жовтня 2008 року в сумі 153,67 доларів США та не пізніше 10 числа кожного місяця в період з 01.11.2008 року до 01.09.2013 року рівними частинами, в сумі 153,87 доларів США, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше « 02» вересня 2013 року, на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт видачі кредиту підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками) та не заперечується відповідачем 1.

У позивача наявні дозволи та ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, в останній робочій день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а " 360" - умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.2.3 кредитного договору).

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється в валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. У випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається перший за ним робочий день кредитора (п.2.4 кредитного договору).

Кредитний договір набирає чинності з дати його укладання та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором (п.7.3. кредитного договору).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За твердженням позивача, відповідач 1 прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 150/11-116 від 03.09.2008 належним чином не виконував; повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом в установлені строки та в повному обсязі не здійснював.

Позивачем надані банківські виписки та розрахунки заборгованості, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.03.2016 за кредитом в розмірі 6308,47 доларів США (що еквівалентно станом на 18.03.2016 - 168435,99 грн.); заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 5538,18 доларів США (що еквівалентно станом на 18.03.2016 - 147869,15грн.).

Відповідач 1 не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував. З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м.Донецьк заборгованості за кредитом в розмірі 168435,99 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 147869,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 38047,82 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 22875,06 грн., нарахованої за період з 17.09.2015 по 17.03.2016 позивач обґрунтовує з посиланням на п. 4.1 договору, відповідно до умов якого у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у пп.1.1., 2.4., 2.5., 3.3.15 цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим Договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Період нарахування неустойки за невиконання позичальником зобов'язань за цим договором не повинен перевищувати 1 року від дня, коли, зобов'язання мало бути виконано (п.4.4 кредитного договору).

Однак, позивачем нарахована пеня без врахування п.4.4 кредитного договору.

Також, виходячи з наданого позивачем розрахунку, пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків ним була розрахована в доларах США виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, а еквівалент в гривні визначений на день здійснення розрахунку, що порушує принципи, визначені Верховним Судом України в постанові від 01.04.2015 року.

Крім того, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Донецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач 1, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р". Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Донецьк є загальновідомим фактом.

Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло м. Донецьк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк, де проводить свою господарську діяльність відповідач 1. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України "Про боротьбу з тероризмом", прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача 1 в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем 1 ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні вимог до відповідача 1 про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 38047,82 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 22875,06 грн., нарахованої за період з 17.09.2015 по 17.03.2016 в повному обсязі.

З метою належного виконання зобов'язань за договором кредиту №150/11-116 від 03.09.2008 був укладений договір поруки №1 від 03.09.2008 між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК НАША МАРКА» (позичальник, відповідач 1) та громадянином України - фізичною особою, ОСОБА_2 (поручитель, відповідач2).

Так, за умовами п.1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту №150/11-116 від 03 вересня 2008 року, надалі за текстом - «Договір кредиту», а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.

Тобто, стороною (поручителем) у договорі поруки є не підприємець, а громадянин України - фізична особа.

Господарський суд зазначає наступне, Спеціальний витяг з ЄДРЮОФОП, зроблений судом станом на 24.05.2016 свідчать про те, що ОСОБА_2 з 20.01.1997 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, однак з 09.07.2014 останній припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням.

Згідно ч.1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги до ОСОБА_2 не підсудні господарському суду, оскільки спір за участю сторони - фізичної особи підвідомчий відповідному місцевому суду загальної юрисдикції.

Згідно п.14 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" ГПК України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, суд припиняє провадження у справі №905/1742/16 в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_2 в порядку п.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м. Донецьк пропорційно задоволеним вимогам. .

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м.Донецьк та до ОСОБА_2, м. Донецьк про солідарне стягнення 377228,02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м.Донецьк (83044, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Пролетарська, буд. 87, кв. 43, ЄДРПОУ 33320197) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитом в розмірі 168435,99 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 147869,15 грн. судовий збір в розмірі 4744,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Наша Марка", м.Донецьк - відмовити.

Провадження по справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2, м.Донецьк - припинити на підставі ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 19.08.2016.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Г.В. Левшина

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2016.