Рішення

від 11.08.2016 по справі 911/1915/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р.                                                             Справа № 911/1915/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ-Фарм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеріс-Фарм»

про стягнення 260 893,50 грн

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ-Фарм» (далі – позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеріс-Фарм» (далі – відповідач) про стягнення 260 893,50 грн заборгованості, з яких 216 996,00 грн основного боргу та 43 897,50 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ПФ-46 від 22.07.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2016 порушено провадження у справі № 911/1915/16, розгляд справи призначено на 14.07.2016.

13.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. №14554/16) з долученими документами, заява про відсутність спору в інших судових органах (вх. №14556/16) та клопотання про розгляд справи без участі представника позиача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2016 розгляд справи відкладено на 11.08.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання 11.08.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ-Фарм» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеріс-Фарм» (покупець) укладено договір №ПФ-46, згідно якого продавець зобов'язався протягом строку дії договору поставити і передати у власність покупця лікарські засоби (товар) в асортименті, кількості та ціні, визначених у видаткових накладних або специфікаціях, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.2 договору товар за договором постачається окремими партіями у відповідності з накладними (специфікаціями) на підставі узгоджених замовлень покупця. Замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі: особисто, електронною поштою, за допомогою факсимільного зв'язку .

Згідно п. 2.1 договору товар має бути поставлений продавцем покупцю протягом 10 календарних днів з моменту узгодження сторонами замовлення.

Відповідно до п.3.1 договору загальна сума договору (тобто загальна вартість усього товару, поставленого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність покупця) товару та дорівнює сумі всіх виписаних продавцем та підписаних уповноваженою особою покупця видаткових накладних (специфікацій).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами за даним договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: оплати (переведеня) покупцем грошової суми (ціни), вказаній у видаткових накладних, на розрахунковий рахунок продавця впродовж 21 календарного дня після підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно п. 6.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами по договору.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 216 996,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №ПФ-0000309 від 23.11.2015 на суму 200 304,00 грн та №ПФ-0000335 від 23.11.2015 на суму 16 692,00 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, оплату за поставлений товар, у строки визначені п. 3.2 договору, не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 216 996,00 грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 216 996,00 грн основного боргу та 43 897,50 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, вимога позивача про стягнення з відповідача 216 996,00 грн боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними матеріалами справи і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару, позивачем за період з 15.12.2015 по 06.06.2016 нараховано 43 897,50 грн пені.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку прострочення оплати товару відповідно до умов договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.12.2015 по 06.06.2016 становить 43 917,53 грн. Отже, вимога про стягнення 43 897,50 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеріс-Фарм» (08105, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Радгоспна, буд. 11; ідентифікаційний код 36702733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ-Фарм» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 3; ідентифікаційний код 39333840) 216 996 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень) 00 коп. основного боргу, 43 897 (сорок три тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень) 50 коп пені та 3 913 (три тисячі дев'ятсот тринадцять гривень) 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 18.08.2016

Суддя                                                             В.М. Антонова