Рішення

від 03.08.2016 по справі 908/1532/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 11/53/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016 Справа № 908/1532/16

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий – суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерське господарство «Поділля-Н» (вул. Молодіжна, буд. 1«Б», с. Червонозорівка, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27225; код ЄДРПОУ 06688351),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» (вул. Кругова, буд. 165, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, код ЄДРПОУ 39384009),

у присутності представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 188677,68грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла позовна заява фермерського господарства «Поділля-Н» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» 138999,60грн. передоплати за договором поставки №1803/23 від 18.03.2016, 41699,88грн. штрафу згідно п.6.2. договору поставки №1803/23 від 18.03.2016, 537,00грн. 3% річних та 7441,20грн. пені.

03.06.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. У зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, а також з метою надання сторонам можливості надати витребувані документи та нормативно обґрунтувати свої доводи і заперечення розгляд справи неодноразово відкладався.

12.07.2016 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника фермерського господарства.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1803/23 від 18.03.2016 в частині поставки карбаміду та сульфоамофосу 20:20+S14 на суму 138999,60грн., згідно рахунку-фактури №СФ-0000855 від 18.03.2016, та сплачених платіжними дорученнями №175 від 18.03.2016, №176 від 18.03.2016, №177 від 21.03.2016. Претензія про повернення грошових коштів відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Також, просить стягнути 41699,88грн. штрафу згідно п.6.2. договору поставки №1803/23 від 18.03.2016, 537,00грн. 3% річних та 7441,20грн. пені відповідно до вимог ст. ст. 693, 536, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України та судові витрати, пов'язанні із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав, акт звіряння взаємних розрахунків, направлений на його адресу позивачем, не підписав. В судове засідання повноважного представника не направив. Заяв про розгляд справи без повноважного представника відповідача на адресу суду не надходило.

У відповідності до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

Згідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (minjust.gov.ua) та у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.06.2016, юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» є – 69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, Шевченківський район, вулиця Кругова, будинок 165.

Ухвали господарського суду направлялись за вказаною адресою.

За таких обставин справа розглядається в порядку передбаченому ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також ретельно дослідивши додатково надані докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

18.03.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» (надалі - Постачальник) та фермерським господарством «Поділля-Н» (надалі - Покупцем) був укладений договір поставки №1803/23 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених Договором, передавати у власність Покупця товар, визначений у п.1.2 Договору (надалі – товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а також вартість товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно специфікації №1 відповідач повинен поставити позивачу: карбамід у кількості 5 одиниць та сульфоамофос 20:20+S14 (Росія) у кількості 10 одиниць на загальну суму 138999,60грн.

Згідно розділу 8 Договору, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії Договору спливає 31.12.2016.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.5.1. Договору розрахунок за Договором між Постачальником і Покупцем здійснюється в такому порядку: Покупець сплачує 50% вартості, відповідно до рахунку-фактури, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, після підписання Договору та додатків до нього.

Відповідач, на виконання Договору, виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000855 від 18.03.2016 на суму 138999,60грн.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач здійснив передоплату в сумі 138999,60грн. згідно рахунку-фактури № СФ-0000855 від 18.03.2016, що підтверджується платіжним дорученням №175 від 18.03.2016, №176 від 18.03.2016, №177 від 21.03.2016.

Відповідно до розділу 4 Договору товар відвантажується зі складу Постачальника на адресу Покупця за умови 50% оплати рахунку-фактури та надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Постачальник доставляє товар на адресу Покупця на протязі двох календарних днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» 138999,60грн. передплати заявлені правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41699,88грн. неустойки згідно положень п.6.2 Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, Постачальник, за порушення строків поставки товару, визначених цим Договором, на вимогу Покупця зобов'язаний сплатити останньому неустойку у розмірі 30% від вартості не поставленої у строк частини товару.

В цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені до стягнення з відповідача 537,00грн. 3% річних та 7441,20грн. (позивач в позові вказує, що це сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, тобто інфляційні втрати, але розраховує її за подвійною обліковою ставкою як пеню).

В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (у тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання» (п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В даному випадку відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару, а не грошового зобов'язання, внаслідок чого застосування положень ст.625 ЦК України (річні і інфляційні втрати), а також пені неправомірно. Договором між сторонами по справі відповідальність за несвоєчасне повернення попередньої оплати не передбачена.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТУ БІ ТРЕЙД» (вул. Кругова, буд. 165, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, код ЄДРПОУ 39384009) на користь фермерського господарства «Поділля-Н» (вул. Молодіжна, буд. 1«Б», с. Червонозорівка, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27225; код ЄДРПОУ 06688351) 138999 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн.. 60 коп. основного боргу, 41699 (сорок одну тисячу шістсот дев'яносто дев'ять) грн.. 88 коп. штрафу і 2710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в повному обсязі складено і підписане 08.08.2016.

Суддя С.А.Гончаренко