Рішення

від 12.08.2016 по справі 910/13702/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016Справа №910/13702/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика»

про стягнення 10231 грн. 14 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гіда О.С. - представник за довіреністю б/н від 19.07.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» про стягнення 10231 грн. 14 коп., з яких 5427 грн. 83 коп. основного боргу, 2639 грн. 15 коп. пені, 1632 грн. 81 коп. 30% річних та 531 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1014 від 23.09.2014 не здійснив оплату за надані позивачем послуги з транспортного експедирування за актом №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014 на суму 3144 грн. 75 коп., актом № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014 на суму 2013 грн. 00 коп. та актом № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 на суму 270 грн. 08 коп. становить 5427 грн. 83 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5427 грн. 83 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з транспортного експедирування, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2639 грн. 15 коп., 30% річних у розмірі 1632 грн. 81 коп. за період з 23.05.2015 по 23.05.2016 та інфляційні втрати у розмірі 531 грн. 35 коп. за період з травня 2015 року по квітень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13702/16, розгляд справи призначено на 12.08.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2016 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22124792 від 27.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 06.08.2016 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 12.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» (замовник) укладено Договір № 1014 про надання послуг з організації перевезення відправлень, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу послуг, пов'язаних із перевезенням відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 1014 від 23.09.2014 за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 1014 від 23.09.2014 експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.

Відповідно до п. 8.1 Договору № 1014 від 23.09.2014 він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Cуд зазначає, що умовами Договору № 1014 від 23.09.2014 сторони не визначили чіткого переліку послуг, вантажу (відправлення), маршрут перевезення вантажу (відправлення), його ваги, виду та кількості, тощо, однак це не суперечить характеру правовідносин, які скалились між сторонами, оскільки умовами вказаного договору сторони погодили невизначений обсяг послуг, що надаються позивачем, та погодили, що умови експедирування, зокрема вказані вище, погоджуються сторонами у експрес-накладних.

При цьому, суд зазначає, що доказом такого погодження може бути, зокрема, складення та підписання сторонами актів надання послуг.

Так, судом встановлено, що 10.11.2014 між сторонами складено акт №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 3144 грн. 75 коп. (надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу за напрямком Київ - Кременчук, Кременчук - Івано-Франківськ); 20.11.2014 між сторонами складено акт № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2013 грн. 00 коп. (надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу за напрямком Кременчук - Івано-Франківськ); 10.12.2014 між сторонами складено акт № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 270 грн. 08 коп. (надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу за напрямком Чернігів - Кременчук, Харків - Кременчук).

Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача.

Таким чином, загальний розмір наданих позивачем послуг з транспортного експедирування відповідно до акту №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014 на суму 3144 грн. 75 коп., акту № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014 на суму 2013 грн. 00 коп. та акту № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 на суму 270 грн. 08 коп. становить 5427 грн. 83 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору № 1014 від 23.09.2014 оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг протягом 2-х банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора.

Таким чином, враховуючи дати підписання сторонами вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги з транспортного експедирування за актом №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014 на суму 3144 грн. 75 коп. у строк до 12.11.2014 (включно), за актом № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014 на суму 2013 грн. 00 коп. - у строк до 24.11.2014 (включно) та за актом № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 на суму 270 грн. 08 коп. - у строк до 12.12.2014 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з транспортного експедирування за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у загальному розмірі 5427 грн. 83 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 5427 грн. 83 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5427 грн. 83 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» у розмірі 5427 грн. 83 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» суми основного боргу у розмірі 5427 грн. 83 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з транспортного експедирування, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2639 грн. 15 коп. з 23.05.2015 по 23.05.2016, нараховану на загальну суму боргу у розмірі 5427 грн. 83 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3.1 Договору № 1014 від 23.09.2014 за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, умовами п. 6.3.1 Договору № 1014 від 23.09.2014 сторони встановили інший період нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом 1 року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги з транспортного експедирування за актом №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014 на суму 3144 грн. 75 коп. у строк до 12.11.2014 (включно ), за актом № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014 на суму 2013 грн. 00 коп. - у строк до 24.11.2014 (включно ) та за актом № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 на суму 270 грн. 08 коп. - у строк до 12.12.2014 (включно ).

Таким чином, обґрунтованим для нарахування пені за прострочення оплати послуг з транспортного експедирування, наданих за актом №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014 на суму 3144 грн. 75 коп., є період з 13.11.2014 по 13.11.2015 (включно) ; за прострочення оплати послуг з транспортного експедирування, наданих за актом № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014 на суму 2013 грн. 00 коп. - період з 25.11.2014 по 25.11.2015 (включно ); за прострочення оплати послуг з транспортного експедирування, наданих за актом № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 на суму 270 грн. 08 коп. становить 5427 грн. 83 коп. - період з 13.12.2014 по 13.12.2015 (включно ).

За таких обставин, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені, є необґрунтованим, оскільки здійснений з порушенням умов, передбачених п. 6.3.1 Договору № 1014 від 23.09.2014.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені (щодо кожного простроченого платежу окремо та в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за актом №УС0000016489 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2014Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 3144.75 23.05.2015 - 27.08.2015 97 30% 501.44 3144.75 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 130.27 3144.75 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22% 132.68 3144.75 30.10.2015 - 13.11.2015 15 22% 56.86 Всього: 821,25

Сума боргу (грн) - за актом № УС0000017476 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2014Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 2013.00 23.05.2015 - 27.08.2015 97 30% 320.98 2013.00 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 83.39 2013.00 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22% 84.93 2013.00 30.10.2015 - 25.11.2015 27 22% 65.52 Всього: 554,82

Сума боргу (грн) - за актом № УС0000018811 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2014 Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 270.08 23.05.2015 - 27.08.2015 97 30% 43.06 270.08 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27% 11.19 270.08 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22% 11.40 270.08 30.10.2015 - 13.12.2015 45 22% 14.65 Всього: 80,30 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 1456 грн. 37 коп. (821,25 грн. + 554,82 грн. + 80,30 грн), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» пені у розмірі 2639 грн. 15 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1456 грн. 37 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1632 грн. 81 коп. за період з 23.05.2015 по 23.05.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів

Згідно з п. 6.3.1 Договору № 1014 від 23.09.2014 за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості.

Таким чином, сторони у Договорі № 1014 від 23.09.2014 збільшили розмір процентів річних та встановили його на рівні 30%.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» 30% річних у розмірі 1632 грн. 81 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 531 грн. 35 коп. за період з травня 2015 року по квітень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» інфляційних втрат у розмірі 531 грн. 35 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька харчосмакова фабрика» (04111, м. Київ, вул. Вільгельма Піка, буд. 3/56, кв. 13; ідентифікаційний код: 37819603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта-Центр» 36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, буд. 57; ідентифікаційний код: 37709855) суму основного боргу у розмірі 5427 (п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 83 коп., пеню у розмірі 1456 (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 37 коп., 30% річних у розмірі 1632 (одна тисяча шістсот тридцять дві) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 531 (п'ятсот тридцять одна) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.08.2016

Суддя І.М. Отрош