Постанова

від 18.08.2016 по справі 910/6945/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 910/6945/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівДемидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Гумега О.В.) у справі№ 910/6945/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" провизнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, за участю представників: позивачаЛямзєнков М.О., відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" про визнання недійсним Договору міни цінних паперів №482/2011-Б від 04.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи", та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" цінні папери.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на цінні папери; зобов'язання депозитарних установ внести зміни до системи депозитарного обліку щодо встановлення обмеження (арешту) стосовно прав на цінні папери; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" вчиняти будь-які дії щодо прав на цінні папери; заборони депозитарним установам внесення будь-яких змін до системи депозитарного обліку, здійснення будь-яких депозитарних операцій (в тому числі безумовних) щодо прав на цінні папери.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/6945/16 порушено провадження у справі та задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" про забезпечення позову, а саме: накладено арешт на цінні папери - акції прості іменні, емітовані ПАТ АКБ "Аркада", код ЄДРПОУ 19361386, міжнародний ідентифікаційний номер UA 4000068613, в кількості 2.050.000 штук номінальною вартістю 1 грн., власником або володільцем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" (04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 37702320), які обліковуються на рахунках в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" (04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 37702320) в будь-яких депозитарних установах. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 в частині забезпечення позову у справі №910/6945/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову скасувати.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 66, 67 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність у відповідача наміру відчужити спірні цінні папери.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

За приписами ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України суд вправі забезпечити позов також забороною іншим особам вчинять дії, що стосуються предмета спору.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Як зазначено у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсним Договору міни цінних паперів №482/2011-Б від 04.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи", за умовами якого ТОВ "Нові будівельні матеріали" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Розвиток і Перспективи" цінні папери загальною вартістю 2.050.000,00 грн., а саме: акції прості іменні, емітентом яких є ПАТ АКБ "Аркада", код ЄДРПОУ 19361386, міжнародний ідентифікаційний номер UA 4000068613, номінальною вартістю 1 грн. в кількості 2.050.000 штук, а ТОВ "Розвиток і Перспективи" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Нові будівельні матеріали" цінні папери загальною вартістю 2.050.000,00 грн., а саме акції прості іменні, емітентом яких є ПАТ "Будівельна корпорація "Європа-Азія-Україна", код ЄДРПОУ 33151902, міжнародний ідентифікаційний номер UA 4000065767, номінальною вартістю 1 грн. в кількості 205 000 штук.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо про наміри відповідача відчужити спірні цінні папери на користь третіх осіб, що в свою чергу утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки в разі задоволення позовних вимог та визнання недійсним правочину, на підставі якого відповідачем набуто право власності на відповідні цінні папери, відповідач зобов'язаний буде повернути цінні папери позивачу.

На підтвердження наведених у заяві обставин позивачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДБУДАРХ" № 89 від 15.03.2016, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові будівельні матеріали", в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИДБУДАРХ" повідомляє, що ним отримано пропозицію від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" щодо набуття частки в статутному капіталі ПАТ АКБ "Аркада" та просить підтвердити факт укладення договору міни цінних паперів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи".

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині накладення арешту на цінні папери.

В той же час посилання скаржника на те, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують те, що відповідач має наміри відчужити спірні цінні папери на користь третіх осіб, є хибними.

Судами встановлено наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами. Отже, вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Натомість, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду з викладених підстав.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок судів про те, що заява позивача про забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо прав на цінні папери, а також в частині заборони депозитарним установам здійснювати внесення будь-яких змін до системи депозитарного обліку та здійснювати будь-які депозитарні операції щодо прав на цінні папери задоволенню не підлягає, оскільки, сам по собі факт накладення арешту на майно - цінні папери, передбачає заборону вчинення таких дій, в тому числі унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є відчуження відповідних цінних паперів, що є достатнім заходом для запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині зобов'язання депозитарних установ, в тому числі депозитарної установи ПАТ АКБ "АРКАДА", внести зміни до системи депозитарного обліку щодо встановлення обмеження (арешту) стосовно прав на цінні папери та цінних паперів, оскільки положеннями ст. 67 ГПК України не передбачено такого виду забезпечення позову як зобов'язання вчинення певних дій, а в силу ч. 12 ст. 67 ГПК України не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Окремо колегія суддів відзначає, що згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Отже, чинним законодавством України не передбачено обов'язкового виклику сторін в судове засідання із заслуховуванням їх думки щодо вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів, в т.ч. листа ТОВ "ВИДБУДАРХ" № 89 від 15.03.2016, та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток і Перспективи" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/6945/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук