Ухвала

від 16.08.2016 по справі 177/970/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/970/15-ц Головуючий в І інстанції

Категорія 30 (І) ОСОБА_1

№22-ц/774/1114/к/16 Доповідач - Соколан Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Соколан Н.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю: секретаря Євтодій К.С.,

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Криворізьке районне управління юстиції Дніпропетровської області, про зобов'язання припинити дії, які порушують право, стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд встановити адресу проживання ОСОБА_3, шляхом запиту до управління державної міграційної служби Криворізького району Дніпропетровської області; зобов'язати громадянку ОСОБА_3 припинити дії по свавільному втручанню в право власності ОСОБА_2 з метою позбавлення у незаконний спосіб права на публічну власність та порушенні права на повагу до честі і гідності, та зобов'язати ОСОБА_3 припинити складати та підписувати рішення стосовно використання прав власності, передбачених ст.ст. 316-319, ст. 324-326 ЦК України, а також стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду та судові витрати пов'язані з розглядом справи і моральну шкоду завдану неправомірними діями в розмірі 1000 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом невірно досліджено обставини справи та оцінено докази, які підтверджують факт незаконності функціонування юридичного об'єднання «Недайводська сільська рада» як органу місцевого самоврядування та незаконності здійснення повноважень відповідачем ОСОБА_3 від імені голови територіальної громади. Крім того, судом не було враховано докази - пояснення свідка ОСОБА_5; акт на право колективної власності від 01.04.1998 року, який свідчить про відсутність права власності у юридичного об'єднання «Недайводська сільська рада». Також судом не прийнято до уваги факт свідомого нехтування відповідачем положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». Висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, є незаконним.

Відповідач ОСОБА_3В заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється позивачем ОСОБА_2 те, що вона була депутатом Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області й приймала участь у голосуванні при вирішенні питання надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, що підтверджується протоколом від 12.11.2014 року (а.с. 155-156 т.1).

Рішенням № 255 Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 12.11.2014 року, яке підписане головою сільради ОСОБА_3, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (комплекс господарських будівель) кадастровий номер земельної ділянки 1221884500:03:001:0159 загальною площею 0,505 га за адресою: с. Недайвода, вулю Механізаторів, 1-А Криворізького району Дніпропетровської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_6 (зв. а.с. 156-157 т.1).

Вважаючи, що вказаним рішенням порушено її права як члена територіальної громади щодо користування даною земельною ділянкою, оскільки Недайводська сільська рада не є органом територіальної громади, а відповідач не є її головою, що уповноважена підписувати такі рішення, а також, посилаючись на порушення її честі та гідності, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про захист своїх прав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з законності функціонування органу місцевого самоврядування - Недайводської сільської ради Криворізького району, законності повноважень ОСОБА_3 як голови вказаної сільської ради, в тому числі при прийнятті та підписанні рішення Недайводської сільської ради від 12.11.2014 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_6, та відсутності у зв'язку з цим підстав для задоволення позову ОСОБА_2 щодо захисту її прав, які не є порушеними. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту може бути порушення, невизнання або оспорення відповідного суб'єктивного права.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже зазначалося вище, підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом стало, на її думку, порушення її прав відповідачем внаслідок підписання та прийняття рішення щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади за відсутності повноважень на це у останньої, що спричинило моральні страждання позивачу.

Однак, жодних належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, на які посилається позивач не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Натомість наявними в матеріалах справи доказами, які досліджено та оцінено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, підтверджено законність функціонування органу місцевого самоврядування - Недайводської сільської ради Криворізького району та законність повноважень відповідача ОСОБА_3 як голови вказаної сільської ради, повноваження якої на час розгляду справи не припиненні (а.с. 121, 123-124 , 127-134 т.1).

Доводи апеляційної скарги позивача щодо реєстрації Недайводської сільської ради у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій як юридичної особи правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки така реєстрація проведена у відповідності до вимог діючого законодавства й жодним чином не скасовує діючий статус органу місцевого самоврядування, який виконує свої повноваження у відповідності до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Не надано позивачем й жодних доказів на підтвердження заявлених вимог щодо порушення відповідачем її честі та гідності, спричинення моральних страждань, оскільки обов'язок з доказування таких обставин покладається на позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів, порушення прав позивача ОСОБА_2 відсутнє, як і відсутня необхідність їх судовому захисту в обраний позивачем спосіб, висновок про що й покладено судом в основу ухваленого ним у справі рішення.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: