Рішення

від 15.08.2016 по справі 385/641/16-ц

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

385/641/16-ц

2/385/291/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.08.2016 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Поліщука В.В.

при секретарі Діхтяренко М.Ф.

з участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайвороні справу за позовом Гайворонського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Гайворонський районний центр зайнятості в Кіровоградській області звернувся до Гайворонського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих коштів

Позов мотивував, тим, що Гайворонський районний центр зайнятості відповідно до положення, виконує функції робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ОСОБА_2, на підставі особистої заяви, з 28 жовтня 2014 року перебувала на обліку в центрі зайнятості. 04 листопада 2014 року відповідач подала до Гайворонського РЦЗ заяву про надання статусу безробітного, в якій власноруч зазначила інформацію про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Наказом Гайворонського РЦЗ від 03 листопада 2014 року №НТ 141103 на підставі Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ відповідачу був наданий статус безробітного з 28 жовтня 2014 року, а також, відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, відповідачу було призначено допомогу по безробіттю з 04 листопада 2014 року.

При звірці бази даних безробітних громадян з Єдиним державним реєстратором юридичних осіб та осіб підприємців, який був оновлений в вересні 2015 року, позивачем було виявлено, що відповідач з 18 вересня 2003 року зареєстрована як фізична особа - підприємець.

На підставі розслідування було складено акт № 30 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та встановлено, що згідно ст. 1 Закону України " Про зайнятість населення " № 803-ХІІ, на момент реєстрації в центрі зайнятості відповідач була зайнятою особою і не мала права на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. Однак, всупереч тому, що відповідач написала у своїй заяві та у зв'язку з неповідомленням служби зайнятості, їй було призначено допомогу по безробіттю, яку вона отримувала впродовж 04 листопада 2014 - 09 липня 2015 року на загальну суму 14952 грн. 93 коп.

Згідно п. "б" пункту 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" підприємці належать до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безробітні зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та при вирішенні питання про надання статусу безробітного. У пункті 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, відповідачка зобов'язана була повідомити про реєстрацію як фізичної особи - підприємця, а Гайворонський РЦЗ не повинен був надавати їй статусу безробітного, та призначати виплату допомоги по безробіттю.

Приховування факту державної реєстрації фізичної особи - підприємця призвело до незаконного отримання відповідачем коштів на загальну суму Чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 93 коп.

Відповідачці 03 березня 2016 року було направлено наказ та лист-повідомлення про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів.

За твердженням відповідачки, вона не знала, що на момент звернення до позивача з метою стати на облік та отримувати допомогу по безробіттю, вона не була знята з обліку реєстрації фізичної особи-підприємця.

Але, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», особа вважається такою, що припинила свою підприємницьку діяльність тільки після внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП до Єдиного державного реєстру.

Стаття 68 Конституції України наголошує наступне: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

Кошти до цього часу відповідачем в добровільному порядку не повернуто.

Даний спір стосується відшкодування збитків, за своєю сутністю та характером спірних правовідносин, відноситься до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, встановлено що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Визначена у вказаній нормі Цивільного кодексу відповідальність є деліктною і застосовується лише при наявності певних, передбачених законом умов, а саме: наявність складу правопорушення, тобто - наявність шкоди; протиправна поведінка особи що заподіяла шкоду - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи що заподіяла шкоду; вина відповідача - особи, що заподіяла шкоду.

Спори з приводу стягнення незаконно отриманих (без достатньої правової підстави) грошових сум не є публічно-правовими, тому мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному об'ємі, просить суд його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнали. Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 надав суду письмове заперечення (а.с. 30-32), в якому вказав, що як вбачається зі змісту позовних вимог РЦЗ просить стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману грошову допомогу по безробіттю в сумі 14952.93 грн. з тих підстав, що остання не повідомила центр зайнятості про реєстрацію її як фізичної особи підприємця з 18.09.2003 року, що впливає на умови виплати їй матеріального забезпечення та вирішення питання про надання статусу безробітного.

Ознайомившись з позовною заявою, вважає її вимоги незаконними та необгрунтованими за наступних причин.

28.10.2014 року, вона звернулась до державного реєстратора за інформацією, чи зареєстрована вона в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як суб'єкт підприємницькою діяльністю.

Одержавши довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №058217 про відсутність щодо неї відомостей в реєстрі етаном на 28.10.2014 року, вона переконалась, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Впевнившись, що станом на 28.10.2014 року вона не є підприємцем, цього ж дня звернулась до Гайворонського РЦЗ із заявою про надання статусу безробітного до якої додала вказану довідку з ЄДР.

Вказані обставини перевірені позивачем і з 04.11.2014 року їй була призначена допомога по безробіттю, яку вона отримувала до 09.07.2015 року.

Проте, 02.03.2016 року позивачем в порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним було встановлено, що вона була зареєстрована як СПД з 18.09.2003 року (№ запису 24250170000003107). а підприємницьку діяльність припинила з 17.09.2015 року (№ запису 24250060002003107).

Дійсно, в 2003 році вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець. Втім, починаючи з 2004 року в зв'язку з народженням дитини вона перестала провадити підприємницьку діяльність та подавати податкову звітність. При зверненні до податкової щодо припинення підприємницької діяльності їй повідомили, щоб вона не переймалась, оскільки неподання податкових декларацій СПД протягом року є підставою для звернення податковою до суду із позовом про припинення підприємницької діяльності.

Проте, більш ніж через 10 років, 17.09.2015 року державним реєстратором Гайворонської РДА до державного реєстру були внесені відомості про неї, як фізичну особу-підприємця (номер запису 24250170000003107) із зазначенням дати реєстрації 18.09.2003 року. Цього ж дня. 17.09.2015 року державним реєстратором до державного реєстру були внесені відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем (помер запису 24250060002003107).

Таким чином, державна реєстрація фізичної особи підприємця та її припинення були здійснені в один і той же день, тобто 17.09.2015 року. Тому, саме з 17.09.2015 року вона вважається зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Оскільки цього ж дня нею підприємницьку діяльність було припинено, тому суб'єктом підприємництва вона була тільки 17.09.2015 року.

Закон не має зворотної дії в часі, особливо коли він погіршує становище особи (ст.58 Конституції України.)

Відповідно до вимог ст.. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Згідно зі ст..58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою. Отже, фізична особа набуває статусу підприємця або позбавляється його з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або про її припинення.

Згідно з п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими працевлаштування, державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно з пунктом 6.14 цього Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та палання соціальних послуг».

Частиною 2 наведеної статті Закону передбачено що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної та протягом періоду одержання соціальної допомоги по безробіттю, відомості щодо реєстрації її як фізичної особи підприємця в реєстрі були відсутні, відтак вона не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

З огляду на те, що відомості до державного реєстру про реєстрацію фізичної особи - підприємця були внесені державним реєстратором 17.09.2015 року, то на момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної та протягом часу одержання допомоги по безробіттю з 04.11.2014 року до 09.07.2015 року, вказані відомості їй не були відомі, а тому вона не могла повідомити позивача про їх наявність. Викладене свідчить про відсутність умислу та зловживання обов'язком на неповідомлення позивача про реєстрацію її як фізичної особи підприємця, що виключає вину в порушенні зобов'язання щодо не повідомлення центру зайнятості про відомості, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на викладене, на момент звернення до центру зайнятості та протягом часу отримання допомоги по безробіттю нею були вжиті всі заходи, щодо одержання об'єктивних відомостей про обставини, які могли вплинути на умови виплати соціальної допомоги, атому виключається її вина в даному випадку.

За сукупності усіх наведених вище обставин та вимог законодавства, вважає доведеною свою невинуватість в порушенні зобов'язання щодо неповідомлення позивача про відомості, які могли вплинути на обставини виплати їй допомоги по безробіттю, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Гайворонського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих коштів в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, на підставі особистої заяви, з 28 жовтня 2014 року перебувала на обліку в центрі зайнятості. 04 листопада 2014 року відповідач подала до Гайворонського РЦЗ заяву про надання статусу безробітного, в якій власноруч зазначила інформацію про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 7-8).

Наказом Гайворонського РЦЗ від 03 листопада 2014 року №НТ 141103 на підставі Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ відповідачу був наданий статус безробітного з 28 жовтня 2014 року (а.с. 9), а також, відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, відповідачу було призначено допомогу по безробіттю з 04 листопада 2014 року.

При звірці бази даних безробітних громадян з Єдиним державним реєстратором юридичних та осіб підприємців, який був оновлений в вересні 2015 року, позивачем було виявлено, що відповідач з 18 вересня 2003 року зареєстрована як фізична особа - підприємець.

На підставі розслідування було складено акт № 30 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та встановлено, що згідно ст. 1 Закону України " Про зайнятість населення " № 803-ХІІ, на момент реєстрації в центрі зайнятості відповідач була зайнятою особою і не мала права на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.

17.09.2015 року державним реєстратором Гайворонської РДА до державного реєстру були внесені відомості про ОСОБА_2, як фізичну особу підприємця (номер запису 24250170000003107) із зазначенням дати реєстрації 18.09.2003 року. 17.09.2015 року державним реєстратором до державного реєстру були внесені відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем (номер запису 24250060002003107).

Таким чином, державна реєстрація фізичної особи підприємця та її припинення були здійснені в один і той же день, тобто 17.09.2015 року.

В судовому засіданні встановлено, та не оспорюється державним реєстратором ОСОБА_4, який був допитаний як свідок, що відомості до державного реєстру про реєстрацію фізичної особи - підприємця були внесені державним реєстратором 17.09.2015 року.

На момент звернення до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної та протягом часу одержання допомоги по безробіттю з 04.11.2014 року до 09.07.2015 року, вказані відомості ОСОБА_2, не були відомі, а тому вона не могла повідомити позивача про їх наявність.

Викладене свідчить про відсутність умислу та зловживання обов'язком на неповідомлення позивача про реєстрацію її як фізичної особи підприємця, що виключає вину в порушенні зобов'язання щодо не повідомлення центру зайнятості про відомості, які впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд не вбачає в діях відповідачки ОСОБА_2, ознак умисного невиконання своїх обов'язків зловживання ними стосовно отримання нею допомоги по безробіттю, в зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги Гайворонського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих коштів не підлягають задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України,

ст. 1166ЦК України,

ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття», -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Гайворонського районного центру зайнятості в Кіровоградській області до ОСОБА_2 про відшкодування незаконно отриманих коштів в розмірі 14952 грн. 93 коп. та стягнення судових витрат в сумі 1378 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Гайворонський районний суд), шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: В. В. Поліщук

Дата документу 15.08.2016