Постанова

від 11.08.2016 по справі 820/2344/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 серпня 2016 р. № 820/2344/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 15.04.2016 року, винесене Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову зазначено, що Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НПО-5» (код ЄДРПОУ 21248856) за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки за №468/20-23-22-01-06/30512344 від 28.03.2016р.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення від 15 квітня 2016 року за №0000082200, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.3. ст. 186, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 51 798,00 грн.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням - рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, а тому таким, що підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. Згідно наданих у судовому засіданні пояснень та долучених до матеріалів письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, виходить з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНС», зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що працівниками Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС» (код ЄДРПОУ 30512344), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НПО-5» (код ЄДРПОУ 21248856) за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки №468/20-23-22-01-06/30512344 від 28.03.2016 р., відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «ТНС»:

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.3. ст. 186, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємству донараховано податку на додану вартість за лютий 2015 р. на загальну суму - 51 798,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення від 15 квітня 2016 року за №0000082200.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Слід вказати на те, що оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 15.04.2016 року №0000082200 прийнято податковою інспекцією за порушення - п. 185.1 ст. 185, п. 186.3. ст. 186, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Контролюючим органом в акті перевірки зроблені висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «НПО-5» (податковий номер 21248856) за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р.

Судом встановлено, що ТОВ «ТНС» орендувало складські приміщення за адресою: в'їзд Орешкова, 1-а, сел. Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл. у ТОВ «ССП» (код ЄДРПОУ 38526265 ) на підставі Договору оренди приміщень № 3 від 06.02.2013 року (а.с. 128-133). Приміщення вимагали реконструкції та капітального ремонту, тому ТОВ «ТНС» було укладено Договір підряду №14/04 від 14.04.2014 року з ТОВ «НПО-5» (а.с. 86-89) Приймання-передача виконаних робіт було оформлено згідно чинного законодавства за актами типової форми Кб-2в №ОУ-0000012 від 24.02.2015 р. та №№ 6,7,8,9,11,12 від 28.02.2015 р. (а.с.90-112). Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, на підставі операцій за вказаним договором були виписані податкові накладні №№ 2,3 від 10.02.2015 р., №4 від 16.02.2015 р., №5 від 18.02.2015 р., №9 від 24.02.2015 р., №№10,11 від 27.02.2015 р. які зареєстровані в ЄДРПН. З метою доведення факту реальності оплат позивачем були надані копії рахунків-фактур та банківських виписок (а.с.114-121), а також акт звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «ТНС» та ТОВ «НПО-5» за лютий 2015 р. (а.с.113)

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначив, що позов не може бути задоволений, з наступних підстав:

відповідно до договору підряду №14/04 від 14.04.2014 року з ТОВ «НПО-5» робота по ремонту приміщень повинна була бути здійснена з матеріалів підрядника. Відповідно до наявної Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області інформації встановлено, що в лютому місяці 2015 р. до складу податкового кредиту ТОВ «НПО-5» включило суми по взаємовідносинам з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКРОН ІНВЕСТ», (код ЄДРПОУ 39217937) по податковим накладним № 42 від 19.02.2015 р., № 52 від 23.02.2015р. та № 73 від 27.02.2015 р. Таким чином встановлено, що фактично роботи для ТОВ «ТНС» були виконані ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКРОН ІНВЕСТ». Як факт неможливості здійснення придбання товарів по вищезазначеному контрагенту, від якого ТОВ «НПО-5» формував податковий кредит, є наступні ознаки: ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКРОН ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 39217937 - стан платника 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Св-во платника ПДВ ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКРОН ІНВЕСТ» №200180033 від 01.07.2014 р. анульоване 10.09.2015 р., остання податкова звітність - за лютий 2015 р., основні фонди - відсутні, кількість працюючих - 2 особи.

Також Відповідачем на підтвердження своєї позиції було долучено до матеріалів справи копію Вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2014 р. відповідно до якої директор та засновник товариства ТОВ «Будівельна Компанія «Акрон Інвест» (код за ЄДРПОУ 39217937), шляхом укладення угоди між старшим прокурором прокуратури Солом'янського району м. Києва, визнав себе винним в скоєнні злочинів, зокрема у сприянні викриттю злочинів щодо ухилення від сплати податків шляхом незаконного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок безтоварних операцій.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст. 8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Проаналізувавши наведене, суд не може погодитися, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАСУ, відповідач не надав таких доказів, а отже судом встановлено правомірність визначення позивачем чистого оподаткованого доходу.

Стосовно прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000082200 від 15.04.2016 року внаслідок чого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ТНС» у розмірі 51 798,00 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 15.04.2016 року, винесене Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (юридична адреса: провулок Пархоменка, 3, м. Харків, 61046, код ЄДРПОУ 39859695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНС» (юридична адреса: в'їзд Орешкова, 1-а, с. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 30512344) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.