Ухвала
від 10.08.2016 по справі 804/9017/14
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/6526/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Хорунжого Я.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трест-Укрмонтажхімзахист" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 804/9017/14

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 позов Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000052203, від 10.02.2014 № 0000042203 та від 28.04.2014 № 0000382203.

Постанову мотивовано тим, що кваліфікуючи як безповоротну фінансову допомогу наявну у позивача заборгованість по непогашеним векселям, а також кредиторську заборгованість перед ліквідованими підприємствами-постачальниками, податковий орган не дослідив фактичний рух векселів та обставин щодо відступлення права вимоги до позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2014 № 0000382203 та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком Інспекції про необхідність збільшення платником оподатковуваного доходу на вартість одержаного, однак неоплаченого протягом строку позовної давності товару, а також на суму непогашених векселів. Водночас апеляційний суд зазначив про застосування процедури податкового компромісу до податкового зобов'язання, визначеного за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2014 № 0000042203, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та закрити провадження у цій справі. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що апеляційним судом при вирішенні цього спору протиправно не враховано обставини, установлені судовими рішеннями в адміністративній справі № 804/5784/15, щодо незаконності рішення Інспекції стосовно непогодження застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення від 28.04.2014 № 0000382203.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.04.2014 № 0000382203 (згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 223 641 грн.) стало невключення платником до оподатковуваного доходу заборгованості за виданими векселями у загальній сумі 606 414 грн. після спливу трьох років з дня платежу, а також заборгованості Товариства перед ліквідованими постачальниками.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно погодився з наведеними аргументами податкового органу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання позивача за переданими постачальнику векселями до безповоротної фінансової допомоги відповідні зобов'язання мають відповідати критеріям, наведеним у цьому підпункті.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (запровадженого Конвенцією, що набула чинності для України 06.01.2000) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В силу вимог частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем визначений настанням строку платежу за таким векселем. Після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника - векселедавця обов'язку збільшити оподатковуваний доход на суму такої допомоги.

А відтак апеляційний суд, встановивши факт спливу строку позовної давності по заборгованості позивача за емітованими ним векселями, цілком об'єктивно визнав суму такої заборгованості у складі оподатковуваного доходу Товариства.

В силу вимог статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), що, відповідно, позбавляє таке зобов'язання з оплати придбаних товарів (робіт, послуг) платника перед контрагентом зустрічного виконання; відтак операції з поставки таких товарів (робіт, послуг) втрачають компенсаційний характер, а тому відповідні товари (роботи, послуги) набувають ознак безоплатно наданих та їх вартість підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника в порядку підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК.

У зв'язку з цим касаційна колегія погоджується з наданою апеляційним судом правовою оцінкою по епізоду, пов'язаному із збільшенням Товариству доходу на суму кредиторської заборгованості перед ліквідованими постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Ауріт», товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Буд», товариством з обмеженою відповідальністю «ЗА-Стройбут» та відкритим акціонерним товариством «Укрмонтажхімзахист».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, покладені в основу прийняття оскаржуваної постанови.

Дійсно, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 804/5784/15 (яку залишено без змін за наслідками перегляду в апеляційному порядку) визнано незаконним рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу від 26.02.2015 № 6643 в частині непогодження податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 28.04.2014 № 0000382203 на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 223 641 грн.

При цьому адміністративний суд виходив з того, що чинним податковим законодавством не передбачено обмежень щодо підстав нарахування у випадку застосування процедури податкового компромісу за заявою платника до податкових повідомлень-рішень, щодо яких триває процедура адміністративного чи судового оскарження та зобов'язання є неузгодженими. У такому разі, як зазначив суд, компроміс може застосовуватися до податкових зобов'язань з податку на прибуток незалежно від підстав їх донарахування - як у разі завищення витрат, так і у випадку заниження доходів.

Водночас в силу вимог пункту 2 підрозділу 9 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Пунктом 7 цього ж підрозділу ПК передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Тобто обов'язковою умовою застосування процедури податкового компромісу є сплата платником податків 5% податкового зобов'язання.

Оскільки, як встановлено апеляційним судом, Товариством не виконано наведеної вимоги Закону, то підстави для поширення податкового компромісу на оспорюване податкове повідомлення-рішення відсутні.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваного рішення, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трест-Укрмонтажхімзахист" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 804/9017/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення10.08.2016
Оприлюднено22.08.2016
Номер документу59813217
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —804/9017/14

Ухвала від 10.08.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Ухвала від 11.07.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Постанова від 24.09.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Павловський Дмитро Павлович

Ухвала від 24.09.2014

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Павловський Дмитро Павлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні