Ухвала

від 17.08.2016 по справі 804/204/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" серпня 2016 р. м. Київ К/800/19484/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016

у справі № 804/204/16

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2015 № 0004462203, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за червень 2015 року в загальному розмірі 954 721 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 28.12.2015 № 0004482203 про застосування до позивача штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 95472,10 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані посиланням на фіктивний характер операцій з придбання товару у рамках господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Гарден Трейд» (далі - ТОВ «Гарден Трейд»), що виключає добросовісність податкової вигоди платника за цими операціями.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що: установлені судами обставини справи не дають підстави для висновку про зловживання Товариством у сфері оподаткування під час здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом; правопорушення, допущені постачальником, не можуть слугувати підставою для покладення на позивача надмірного податкового тягаря; реальність виконання господарських операцій задекларованим постачальником підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг розглядуваних операцій; позивачем було проявлено достатній ступінь обережності у правовідносинах з ТОВ «Гарден Трейд» шляхом перевірки його правового статусу, наявності ділових стосунків з іншими особами; судами не досліджено належним чином ланцюг постачання товару, що виступав предметом спірних операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у платників податків, оформленої актом від 08.12.2015 № 1471/04-61-22-04/32232765.

Перевіркою не визнано право платника на податковий кредит за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Гарден Трейд» за договором поставки від 22.06.2015 № 10 з посиланням на безтоварний характер цих операцій.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені норми ПК свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

У справі, що переглядається, суди встановили, що за договором поставки від 22.06.2015 № 10 ТОВ «Гарден Трейд» (постачальник) зобов'язалося поставити у власність позивача (покупець) товар (запасні частини в асортименті). На підтвердження фактичного виконання поставок за цим договором Товариством подано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на підтвердження товару у процесі його доставки позивачеві; оплата товару здійснена у вексельній формі після проведення податкової перевірки.

Відхиляючи зазначені документи як доказ належного підтвердження реальності виконання спірних операцій, суди підтримали правову позицію податкового органу зі справи, яка мотивована тим, що:

позивачем не подано доказів сертифікації спірної продукції; подані платником до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають товарно-транспортним накладним, які надані Товариством суду та які не містять посилань на ТОВ «Гарден Трейд» як на учасника розглядуваних операцій; докази оплати товару під час перевірки позивачем також не представлено; адреса відвантаження товару не збігається з податковою адресою постачальника;

за результатами аналізу податкової звітності ТОВ «Гарден Трейд» неможливо встановити наявність у нього основних засобів, виробничого обладнання, складських приміщень та штату працівників, об'єктивно необхідних для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; наймані працівники ТОВ «Гарден Трейд» проживають в інших областях України;

поставлена позивачеві продукція є імпортованим товаром, який не імпортувався ТОВ «Гарден Трейд»; матеріали справи не дозволяють прослідкувати рух товару по ланцюгу постачання від безпосереднього імпортера через ТОВ «Гарден Трейд» до кінцевого набувача - позивача у справі; наведене, за висновком судів, підтверджує фактичну відсутність у цього постачальника активу, що виступав предметом спірних операцій.

Втім, на думку касаційної колегії, висновок судів про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу.

Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.

Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Так, за неможливості встановлення джерела походження товару та порядку його переміщення власне відсутність у ТОВ «Гарден Трейд» статусу імпортера не є достатнім для висновку про рух активу по штучно сформованому ланцюгу постачання.

Виявивши суперечливості у поданих платником первинних документах (товарно-транспортних накладних), суди повинні були перевірити факт транспортування товару у процесі виконання спірних операцій шляхом одержання пояснень від залученого перевізника, виклику у судове засідання та допиту як свідків водіїв, які безпосередньо здійснювали перевезення товару; і лише за наслідками цього суди могли зробити категоричний висновок про підтвердженість (або непідтвердженість) перевезення спірного товару.

Відвантаження товару з іншої адреси, ніж податкова адреса постачальника, є звичайною практикою ділового обороту, зокрема, при виконанні операцій за участю кількох посередників; у випадку виникнення сумнівів у достовірності такого відвантаження суди повинні були перевірити належність нежитлового приміщення, з якого здійснювалася відправка товару, з'ясувати підстави такого відвантаження з відповідної адреси тощо.

Відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар також не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору.

Посилання Інспекції на недостатність у ТОВ «Гарден Трейд» трудових і матеріально-виробничих ресурсів для виконання розглядуваних операцій також мають характер припущень, а тому не можуть покладатися в основу висновку про неможливість виконання цим постачальником спірних операцій. Так, переміщення фізичних осіб та місце їх фактичного проживання не обмежено адресою реєстрації; а відтак реєстрація проживання найманих працівників ТОВ «Гарден Трейд» в інших областях не вимагає оформлення відряджень для перебування цих осіб у трудових правовідносинах з ТОВ «Гарден Трейд».

Відсутність у власності постачальника основних засобів, майна також не може спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань. Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Відтак судам слід було перевірити порядок фактичного виконання спірних операцій, у тому числі із встановленням їх безпосередніх виконавців, і на підставі цього з'ясувати, які саме ресурси були необхідні ТОВ «Гарден Трейд» для виконання договірних зобов'язань перед позивачем, з'ясувати чи залучалися цим постачальником відповідні ресурси на договірній основі тощо.

На підставі викладеного, касаційна колегія вважає, що проаналізовані висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях щодо необґрунтованості податкової вигоди платника за операціями зі спірним контрагентом зроблені за неповного дослідження обставин, що входять до предмета доказування у справі; наведене позбавляє суд касаційної інстанцій можливості прийняти новий судовий акт по суті спору. Допущені порушення можуть бути усунуті лише при повторному розгляді справи у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі № 804/204/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько