Рішення

від 18.08.2016 по справі 904/4903/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.16р. Справа № 904/4903/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрострой", м. Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8", м. Дніпропетровськ

про стягнення 382 174 грн. 60 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 03.06.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 24.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрострой" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" заборгованість в розмірі 382 174 грн. 60 коп., з яких: 309 275 грн. 46 коп. - основний борг, 3 812 грн. 99 коп. - 3% річних, 15 630 грн. 51 коп. - інфляційні втрати, 53 455 грн. 64 коп. - пеня, відповідно до умов договору підряду від 27.11.2015р. № 142 в редакції додаткової угоди від 30.12.2015р. № 1, а також покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 25 000 грн. 00 коп. та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов підтвердив наявність договірних відносин між сторонами та прийняття виконаних позивачем підрядних робіт на суму 309 275 грн. 46 коп. без зауважень, але зазначив, що позивачем жодних вимог щодо сплати за виконані роботи відповідачу не заявлялось, у зв'язку із чим вважає, що строк оплати робіт за ОСОБА_3 не настав та відсутні також підстави для стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені. Крім того, вважає, що з боку відповідача, як бюджетної установи, виконані всі необхідні дії для оплати робіт, а саме: закладено до кошторису в видатки на оплату робіт за спірним договором, здійснювались неодноразові звернення до Дніпропетровської міської ради з проханням профінансувати видатки на оплату робіт за договором, але вказане питання досі знаходиться на стадії вирішення. Водночас, зауважив, що розмір судових витрат на оплату послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено позивачем, є неспіврозмірним та значно завищеним порівняно з ціною позову. Просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 04.08.2016р. по 09.08.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2015р. між Комунальним закладом "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрострой" (підрядник) укладений договір підряду № 142 (надалі -Договір), предметом якого є „Капітальний ремонт приміщення амбулаторної загальної практики сімейної медицини №1, 2, 3 Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" по вул. С.Ковалевської, 53, м. ДніпропетровськВ» склад та обсяг робіт, які передбачені кошторисною документацією, будівельними нормами, правилами та підлягають виконанню підрядником (п.1.1 ОСОБА_3).

Згідно до п. 17.1 ОСОБА_3 в редакції додаткової угоди №1 Договір набуває чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.12.2016р., або до повного виконання зобов'язань сторонами.

За умовами до п.2.1 ОСОБА_3 ціна договору визначається на основі кошторису, є динамічною та складає 453 859 грн. 00 коп. (чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.) без ПДВ.

Підрядник зобов'язаний почати виконання робіт з 27.11.2015р. і закінчити їх виконання до 31.12.2015р. (п. 3.1. ОСОБА_3);

Відповідно п.3.2 ОСОБА_3 підрядник зобов'язаний виконувати роботи в розмірі підсумкової вартості та у строки, установлені договором.

Згідно до п.3.3 ОСОБА_3 підрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідності з кошторисною документацією, будівельними нормами та правилами.

Пунктом. 4.2 ОСОБА_3 визначено, що підрядник надає замовнику оцінку вартості виконаних робіт за відповідний місяць по формі № КБ-3, № КБ-2в з усіма необхідними підтверджуючими документами (акти на приховані роботи, сертифікати на матеріали, виконавчі схеми, креслення та інші) згідно з вимогами кошторисної документації, договору та ДСТУ.

Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи після підписання форм № КБ-2в, у розмірі їх вартості (п.4.3 ОСОБА_3).

За умовами п. 13.1 ОСОБА_3 здавання-приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відносності з чинним порядком і оформлюється за формою КБ-2в (акт приймання виконаних підрядних робіт).

На виконання умов ОСОБА_3 позивачем виконані ремонтні роботи на загальну суму 453 859 грн. 00 коп., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт на суму 144 583 грн. 54 коп. та на суму 309 275 грн. 46 коп., що підписані обома сторонами без зауважень 28.12.2015р. та 29.12.2015р. відповідно (а.с. 19, 20-25, 26, 27-30).

В порушення умов ОСОБА_3, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних підрядних робіт у визначений ОСОБА_3 строк виконав частково, сплативши на рахунок позивача 144 583 грн. 54 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2015р. № 51 на суму 136 157 грн. 70 коп. та від 29.12.2015р. № 55 на суму 8 425 грн. 84 коп., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 309 275 грн. 46 коп.

Із посиланням на норми ст. 886 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 06.01.2016р. по 03.06.2016р. в розмірі 53 455 грн. 64 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 15 630 грн. 51 коп. інфляційних втрат за період з січня по червень 2016р. та 3 812 грн. 99 коп. 3% річних за період з 06.01.2016р. по 03.06.2016р.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_3 з додатками, Додатковою угодою, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних підрядних робіт, тощо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за виконані роботи становить 309 275 грн. 46 коп. З урахуванням положень пункту 4.3 ОСОБА_3 строк оплати виконаних підрядних робіт є таким, що настав 29.12.2015р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що в межах заявленого позивачем періоду до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 3 777 грн. 22 коп. та 15 304 грн. 95 коп. інфляційних втрат. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 53 455 грн. 64 коп. суд зазначає наступне.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі - Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Сторонами у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання замовником не визначено. Більш того, вказаний Договір взагалі не містить положень щодо відповідальності замовника за порушення його умов.

За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 53 455 грн. 64 коп. задоволенню не підлягають.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_3, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 309 275 грн. 46 коп. основного боргу, 3 777 грн. 22 коп. 3% річних, 15 304 грн. 95 коп. інфляційних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, щодо посилань відповідача на той факт, що основною причиною несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт є неналежне фінансування підприємства відповідача, як бюджетної установи, з Державного бюджету України, суд зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у даному випадку порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).(п.1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 25 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 01.06.2016р. № б/н, додаткової угоди № 1 від 01.06.2016р. до вказаного ОСОБА_3, копію видаткового касового ордеру від 01.06.2016р., копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю від 01.10.1993р. № 66 тощо.

Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Софії Ковалевської, б.53А, код ЄДРПОУ 37899778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдніпрострой" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Новокримська, б.58, оф. 7, код ЄДРПОУ 39260322) 309 275 грн. 46 коп. (триста дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять грн. 46 коп.) основного боргу, 3 777 грн. 22 коп. (три тисячі сімсот сімдесят сім грн. 22 коп.) 3% річних, 15 304 грн. 95 коп . (п'ятнадцять тисяч триста чотири грн. 95 коп.) інфляційних втрат, 4 925 грн. 36 коп. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. 36 коп.) витрат по сплаті судового збору, 3 000 грн. 00 коп. (три тисячі грн.. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено -15.08.16р.