Рішення

від 01.08.2016 по справі 308/5798/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5798/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.;

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.;

з участю представника позивача Сливканич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейгон Лайф Україна» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2016 року позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позов мотивує тим, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕЙГОН ЛАЙФ УКРАЇНА», (попередні назви - відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕТАЛОН ЖИТТЯ», було перейменоване у відкрите акціонерне товариство «ФОРТІС СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАЇНА» відповідно до Протоколу №6 загальних зборів акціонерів від 23.01.2007, перейменоване у приватне акціонерне товариство «ФОРТІС СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ УКРАЇНА» відповідно до Протоколу № 13 загальних зборів акціонерів від 27.10.2009, перейменоване у приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ФІДЕМ ЛАЙФ» відповідно до Протоколу № 18 загальних зборів акціонерів від 15.03.2011 та перейменоване у приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕЙГОН ЛАЙФ УКРАЇНА» відповідно до Протоколу № 31 загальних зборів акціонерів від 25.04.2013.), є співвласником частини квартири АДРЕСА_1 у частці 49/100 на підставі договору купівлі-продажу. Вказує, що квартира належить на праві спільної часткової власності, а другим співвласником частини квартири у частці 51/100 є ФОП ОСОБА_4.

Зазначає, що квартира придбавалась позивачем з метою використання під офісні приміщення для здійснення господарської діяльності і на дату придбання нерухомого майна позивачем квартира вже була переобладнана попереднім власником у офісні приміщення, про що зазначено у договорі купівлі-продажу квартири від 21.12.2006.

Наголошує, що за умовами договору купівлі-продажу продавець стверджував, що на вказану квартиру відсутні будь-які права у третіх осіб, в тому числі і права на її користування.

Стверджує, що у позивача виникла необхідність у переведенні своєї частини квартири у нежитловий фонд відповідно до вимог «Тимчасового порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові у м. Ужгороді», затвердженого Рішенням Ужгородської міської Ради від 22.07.2010 №210 (надалі - Порядок).

Згідно з п.1.7. даного Порядку у житловому приміщенні, стосовно якого вирішується питання щодо переведення із житлового у нежитловий фонд, не повинно бути зареєстрованих мешканців. Однак, під час підготовки та оформлення відповідних документів, позивачем було виявлено, що на даний момент у квартирі, яка була придбана у 2006 році, зареєстрований Відповідач ОСОБА_3, 1977 року народження, що підтверджується довідкою, виданою 21.04.2016 року № 1234 ТОВ Фірмою «Підзамок», код за ЄДРПОУ 20447111.

Також позивач стверджує, що з моменту придбання квартири, а саме, з 2006 року відповідач ніколи не проживав та не з'являвся у квартирі. У добровільному (позасудовому) порядку він також не вчинив жодних дій по зняттю себе з реєстрації, що підтверджується актами перевірки дотримання паспортного режиму, складеними ТОВ «Підзамок» від 29.03.2016 року, від 29.04.2016 року та від 12.05.2016 року.

Відтак, позивач зазначає, що реєстрація сторонньої особи у вищевказаній квартирі порушує абсолютне і неоспорюване право власності позивача на неї, зокрема впливає на безперешкодне розпорядження нею, а відповідач, який з 2006 року не проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_1, втратив право на користування квартирою, внаслідок його відсутності без поважних причин понад дев'ять років.

У зв'язку з наведеним, просить суд визнати ОСОБА_3, 1977 року народження таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином через оголошення у пресі (газета «Новини Закарпаття № 82 (4547) від 26.07.2016 рік), про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

За ч. 9 ст. 76 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Третя особа свою явку у судове засідання не забезпечила, водночас просить суд згідно із заявою від 19.07.2016 року розглядати справу за її відсутності, підтримуючи позовні вимоги.

За положеннями ч. 4 ст. 169 ЦПК України наслідком повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, є вирішення судом справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлення заочного рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ст. 169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що частина квартири АДРЕСА_1 належить позивачу на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.В.. зареєстрованого в реєстрі за № 4370.

Згідно з даними довідки Житловий ремонтно-експлуатаційний район №2 ТОВ «Підзамок» від 21.04.2016 року за № 1234, виданої позивачу, у вищенаведеній квартирі зареєстрований ОСОБА_3 (відповідач у справі). Крім того, за відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано з 19.10.1993 року за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вказані гарантії щодо непорушності також регламентовані у ст. 321 ЦК України

За положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У розумінні ст. 379 ЦК УРСР житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. При цьому, ст. 382 ЦК України визначає квартиру об'єктом права власності.

Право члена сім'ї власника жилого будинку, який не є співвласником на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК УРСР обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку.

Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Аналогічне положення закону передбачено і ст. 383 ЦК України.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, за ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власника квартири користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи відсутні будь-які докази наявності договірних зобов'язань між сторонами у справі щодо найму жилого приміщення, які б зобов'язували нового власника, у даному випадку позивача у справі, продовжувати правовідносини щодо найму за договором в порядку ст. 170 ЖК УРСР

Проте, позивач не може вільно розпоряджатися своєю власністю, так як, у належній частині квартири зареєстрований відповідач.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

З урахуванням всіх обставин справи, зважаючи на те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи те що позивач є власником частини квартири, а реєстрація відповідача порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатись своєю власністю, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 01.08.2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2016 року.

Керуючись ст. 41 Конституції України, та ст. ст. 16, 317, 319, 321, 379, 382, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейгон Лайф Україна» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, 1977 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ейгон Лайф Україна», (м. Київ, вул. Іллінська, 8, під'їзд 3, код ЄДРПОУ 32310874) 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик