Постанова

від 17.08.2016 по справі 805/1287/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 р. Справа №805/1287/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Лазник І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 на загальну суму 7752 грн. 55 коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 01.10.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 22.04.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 про застосування до Управління Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області штрафу у розмірі 1123 грн. 98 коп. за період з 21 червня 2014 року по 7 липня 2014 року, штрафу у розмірі 6014 грн. 83 коп. за період з 21 лютого 2015 року по 23 березня 2015 року та нарахування пені у розмірі 613 грн. 74 коп., а всього 7752 грн. 55 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій та пені є неправомірними, суперечить нормам матеріального права, що є підставою для визнання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 протиправним, посилаючись на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території ОСОБА_1 і Луганської областей.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач не звертався до контролюючого органу з заявою та сертифікатом Торгово-промислової палати України відповідно до норм статті 10 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Управління Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 39895471, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований як платник податків з 31 жовтня 2012 року, свідоцтво № 38696004.

Судом встановлено, що 28 квітня 2016 року відповідно до частини 10 пункту 2, частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 0005051302/3279 яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1123 грн. 98 коп. за період з 21 червня 2014 року по 7 липня 2014 року, штраф у розмірі 6014 грн. 83 коп. за період з 21 лютого 2015 року по 23 травня 2015 року та нарахована пеня у розмірі 613 грн. 74 коп., що разом складає 7752 грн. 55 коп.

Як вбачається із заперечень відповідача та розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279, наявного в матеріалах справи, позивачем до відповідача контролюючого органу наданий звіт за травень 2014 року від 20 червня 2014 року № 140824698, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 20076 грн. 33 коп. з граничним терміном сплати 20 червня 2016 року. 7 липня 2014 року позивачем погашена у повному обсязі (платіжні доручення від 7 липня 2014 року № 163, 165) недоїмка по єдиному внеску у сумі 11239 грн. 74 коп., з урахуванням переплати у сумі 8836 грн. 59 коп., яка виникла по звіту за травень 2014 року. У звіті за січень 2015 року від 18 лютого 2015 року № НОМЕР_1, в якому позивачем самостійно було визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 13706 грн. 33 коп. з граничним терміном сплати 20 лютого 2015 року. Відповідно до звіту контролюючим органом було нараховане зобов'язання у сумі 13706 грн. 33 коп. 20 березня 2015 року позивачем погашена (платіжні доручення від 20 травня 2015 року № 3, 4) недоїмка по єдиному внеску у сумі 13298 грн. 15 коп., з урахуванням переплати у сумі 408 грн. 18 коп., яка виникла по звіту за січень 2015 року. У звіті за лютий 2015 року від 19 березня 2015 року № НОМЕР_2 самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 17184 грн. 20 коп. з граничним терміном сплати 20 березня 2015 року. Відповідно до наданого звіту податковим органом нараховане зобов'язання у сумі 17184 грн. 20 коп. 23 березня 2015 року позивачем було погашена недоїмка по єдиному внеску (платіжні доручення від 23 березня 2015 року № 15, 18) у сумі 16776 грн. 02 коп. з урахуванням переплати у сумі 408 грн. 18 коп., яка виникла по звіту за лютий 2015 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території ОСОБА_1 і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Краматорськ Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Краматорськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 3 червня 2016 року за вихідним № 8-28-0.4-923/2-16 позивачем була подана до відповідача відповідна заява, яку відповідач отримав, про що свідчить відбиток вхідного штампу відповідача. З цього приводу суд також зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 торгово-промисловою палатою видано сертифікат від 8 червня 2016 року № 6420 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчені настання обставин непереборної сили з 20 травня 2014 року та яки позивач надав до відповідача разом із листом від 8 червня 2016 року № 8-28-4.4-943/2-16, про що свідчить відбиток вхідного штампу відповідача. Крім цього, позивач звернувся до ОСОБА_1 торгово-промислової палати листом від 10 серпня 2016 року, на який отримав відповідь від 11 серпня 2016 року № 881/12.1-21-03, відповідно до змісту якої позивач не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин шляхом отримання сертифікату для застосування положень Закону України № 2464.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного рішення від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення від 5 травня 2016 року № 49 на суму 1378 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 на загальну суму 7752 грн. 55 коп. задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005051302/3279 про застосування штрафу у розмірі 1123 грн. 98 коп. за період з 21 червня 2014 року по 7 липня 2014 року, штрафу у розмірі 6014 грн. 83 коп. за період з 21 лютого 2015 року по 23 березня 2015 року та нарахування пені у розмірі 613 грн. 74 коп., а всього 7752 грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні) 55 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Управління Держгеокадастру у м. Краматорську Донецької області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 серпня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.