Ухвала

від 16.08.2016 по справі 910/3656/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.08.2016Справа № 910/3656/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр"

про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство"

до Аграрного фонду

про стягнення 529491 грн. 33 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від заявника: Гордієнко А.В. - керівник;

Єсепчук О.М. - представник за довіреністю б/н від 01.08.2016;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Легка М.В. - представник за довіреністю № 580 від 14.06.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" задоволено повністю; стягнуто з Аграрного фонду грошові кошти у розмірі 529491 грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 7942 грн. 37 коп.

10.05.2016 на виконання вказаного рішення видано наказ.

14.07.2016 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" надійшла заява про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16.

У поданій заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" зазначає, що за умовами договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, Приватне акціонерне товариство "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" передало йому дебіторську заборгованість, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16 щодо стягнення з Аграрного фонду на користь Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" грошових коштів у розмірі 529491,33 грн. За таких обставин, заявник на підставі ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 25 Господарського процесуального кодексу України просить суд замінити особу стягувача (позивача) - Приватне акціонерне товариство "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр».

Ухвалою Господарського суду міста від 18.07.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про заміну стягувача (позивача) призначено до розгляду на 02.08.2016.

У судовому засіданні 02.08.2016 представник заявника подав суду додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 02.08.2016 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 16.08.2016.

В судове засідання 16.08.2016 з'явились представники заявника, які підтримали заяву про заміну стягувача (позивача), та представник відповідача, який не заперечив проти заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр».

Представник позивача у судове засідання 16.08.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду заяви не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22099183 від 18.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 16.08.2016 до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16 в судовому засіданні 16.08.2016 за відсутності представника позивача, враховуючи також, що неявка останнього не перешкоджає для розгляду вказаної заяви по суті.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16, суд встановив такі обставини.

13.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" (покупець) укладено договір купівлі-продажу дебіторської заборгованості.

За змістом п. 1. договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити дебіторську заборгованість, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16 щодо стягнення з Аграрного фонду на користь Приватного акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» грошових коштів у розмірі 529491,33 грн.

Так, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" задоволено повністю; стягнуто з Аграрного фонду грошові кошти у розмірі 529491 грн. 33 коп. внаслідок неналежного виконання договору складського зберігання зерна № 79/11 від 19.05.2011 та судовий збір у розмірі 7942 грн. 37 коп.

За змістом п. 2.3. договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, право власності на придбані активи за цим договором виникає у покупця після їх повної оплати згідно з розділом 3 цього договору.

Ціна об'єкту продажу згідно з протоколом проведення відкритих публічних торгів (аукціону) №1 від 10.06.2016 становить 304987,05 грн. Оплата вартості активів, вказана у п. 3.1. цього договору, здійснюється покупцем на рахунок продавця, вказаний у договорі, протягом 5 днів після підписання договору (п.п. 3.1., 3.2. договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016).

Як передбачено п. 9.1 договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання.

Дослідивши зміст укладеного між Приватним акціонерним товариством "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" (покупець) договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

За змістом п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231», до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів):

фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги.

В свою чергу, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 13.04.2016 у справі № 3-238гс16, плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Так, як встановлено судом, за змістом п. 1. договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити дебіторську заборгованість, підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16 щодо стягнення з Аграрного фонду на користь Приватного акціонерного товариства «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» грошових коштів у розмірі 529491,33 грн., а ціна об'єкту продажу в силу п. 3.1. даного договору становить 304987,05 грн., тобто різниця між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, і є платою за договором факторингу в розумінні ст. 1077 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються послуги факторингу.

За змістом ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема, здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням.

За змістом розділу ХІ Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28.08.2003 № 41 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 28.11.2013 №4368) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 р. за № 797/8118, після отримання Свідоцтва та додатка до нього фінансова компанія має право надавати виключно ті фінансові послуги, які зазначені в додатку до Свідоцтва та надання яких не потребує отримання відповідного дозволу/ліцензії.

Як вбачається з поданих заявником 02.08.2016 документів, відповідно до свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № ФК 646 від 06.10.2015, на підставі розпорядження комісії №2434 від 06.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр» зареєстровано як фінансову установу. Відповідно до додатка до свідоцтва №646 серія ФК, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр» має право здійснювати без отримання ліцензій/дозволів, в тому числі, фінансові послуги факторингу.

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі від 13.06.2016 до договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016 продавець передав, а покупець прийняв наступні документи: рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16 та наказ Господарського суду міста Києва по справі №910/3656/16.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №3 від 13.06.2016, заявником було сплачено на користь позивача 271099,60 грн. з призначенням платежу: оплата дебіторської заборгованості згідно договором №б/н від 13.06.2016 (оригінал платіжного доручення долучено заявником до документів, поданих 02.08.2016).

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №118 від 03.06.2016, заявником було сплачено на користь МУТСБ «Епсілон» 33887,45 грн. з призначенням платежу: гарантійний внесок за участь в аукціоні з продажу майна ПрАТ «БХП» (Лот №1) згідно з рахунком-фактурою №02/06-3 від 02.06.2016 (оригінал платіжного доручення долучено заявником до документів, поданих 02.08.2016).

Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу №1 проведення відкритих публічних торгів (аукціону) від 10.06.2016 (назва лоту: дебіторська заборгованість, грошові вимоги у сумі 529491,33 грн. до Аграрного фонду, які виникли на підставі договору №79/11 від 19.05.2011 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16), копія якого подана 02.08.2016, переможцем вказаного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр», лот придбано за ціною 304987,05 грн. При цьому, відповідно до протоколу № 1 проведення відкритих публічних торгів (аукціону) від 10.06.2016, розмір коштів, які має внести переможець, складає 271099,60 грн. (гарантійний внесок у розмірі 10% від початкової вартості майна, що складає 33887,45 грн., внесений переможцем відкритих торгів на рахунок МУТСБ «Епсілон», розподіляється згідно з угодою на організацію та проведення відкритих публічних торгів).

За таких обставин, за умовами укладеного між заявником та позивачем договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, до заявника перейшло право грошової вимоги до третьої особи (відповідача) у розмірі 529491,33 грн., підтвердженої рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16, за зобов'язанням, що виникло на підставі договору складського зберігання зерна № 79/11 від 19.05.2011.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016 відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі договору складського зберігання зерна № 79/11 від 19.05.2011, заборгованість відповідача за яким у розмірі 529491,33 грн. підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі №910/3656/16.

Як встановлено судом, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, заявник на підставі ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 25 Господарського процесуального кодексу України просить суд замінити особу стягувача (позивача) - Приватного акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр».

У відповідності до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу .

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 20.11.2013 р. у справі № 6-122цс13.

За змістом ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За таких обставин, особи набувають процесуального статусу стягувача та боржника після відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду (наведена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011).

В той же час, як зазначили учасники судового процесу, виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16 (наказ Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/3656/16) на дату подання даної заяви до суду та час її розгляду немає, виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/3656/16 до виконання не пред'явлений.

Разом з тим, суд наголошує, що за змістом п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника , їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

З огляду на наведене, а також те, що приписи ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство", яке заявник просить замінити його правонаступником, фактично є стягувачем за виконавчим документом - наказом Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/3656/16, не пред'явленим до виконання, однак, власне, процесуальні права стягувача в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» така особа набуває в разі пред'явлення виконавчого документу до виконання у встановленому цим законом порядку.

При цьому, суд зазначає, що після прийняття судом рішення у справі та набрання ним законної сили та до моменту пред'явлення виданого на його виконання виконавчого документу до примусового виконання може мати місце стадія добровільного виконання такого рішення боржником саме особі, на користь якої прийнято рішення та видано виконавчий документ, яка в силу приписів ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» є стягувачем.

Таким чином, з урахуванням норм ст. 116 Господарського процесуального кодексу та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стягувачем є особа, на користь якої видано виконавчий документ. Водночас, реалізація таких прав стягувачем при примусовому виконанні рішення суду (по суті, реалізація правомочностей стягувача) можлива лише після відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, у зв'язку з переходом за умовами укладеного договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016, який за своєю правовою природою є договором факторингу, до заявника права грошової вимоги до відповідача у розмірі 529491,33 грн. за договором складського зберігання зерна №79/11 від 19.05.2011, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16, в силу ст. 512 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі спірного в межах справи №910/3656/16 договору складського зберігання зерна №79/11 від 19.05.2011 (у матеріальних правовідносинах), у зв'язку з чим заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр") набув відповідні права щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 529491,33 грн. на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/3656/16. Водночас, реалізація ним прав стягувача при примусовому виконанні рішення матиме місце у випадку відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, суд зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу дебіторської заборгованості від 13.06.2016 до заявника перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача лише суми основного боргу у розмірі 529491,33 грн., в той час, як рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі № 910/3656/16 стягнуто з Аграрного фонду, окрім основного боргу у розмірі 529491 грн. 33 коп., також і та судовий збір у розмірі 7942 грн. 37 коп., право вимоги якого, однак, не було предметом відступлення права вимоги на користь заявника, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, наведені обставини в силу приписів ст. 25 Господарського процесуального кодексу України є підставою для процесуального правонаступництва, однак лише щодо основного боргу у розмірі 529491,33 грн., у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16 підлягає задоволенню частково.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" про заміну стягувача (позивача) у справі № 910/3656/16 задовольнити частково.

2. Замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 10.05.2016 у справі № 910/3656/16 в частині стягнення грошових коштів у розмірі 529491,33 грн., а саме Приватне акціонерне товариство «Бахмацьке хлібоприймальне підприємство» (16500, Чернігівська обл., Бахмацький район, м. Бахмач, вул. Калініна, 87; ідентифікаційний код: 04544435) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінцентр» (03680, м. Київ, просп. Академіна Палладіна, 34; ідентифікаційний код: 39471783).

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінцентр" відмовити.

Суддя І.М. Отрош