Рішення

від 16.08.2016 по справі 914/1458/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016р. Справа№ 914/1458/16

За позовом: Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Смартком», м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська транспортна компанія», м. Київ

про: стягнення 518356,98 грн. заподіяної шкоди

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 29.06.2016 року)

від третіх осіби-1,2: не з'явилися

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» до Приватного підприємства «Смартком» про стягнення 518356,98 грн. заподіяної шкоди.

Ухвалою суду від 03.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.06.2016 року. Ухвалою суду від 29.06.2016 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська транспортна компанія», розгляд справи відкладено на 19.07.2016 року. Ухвалою суду від 19.07.2016 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 09.08.2016 року. Ухвалою суду від 09.08.2016 року розгляд справи відкладено на 16.08.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок виявленої 21.10.2015 року працівниками позивача факту нестачі товару, перевезення якого здійснював відповідач на підставі укладеного між сторонами Договору транспортного експедирування №10/17-13 від 17.10.2013 року, позивачу було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 518356,98 грн., обов'язок з відшкодування якої відповідно до положень Договору та чинного законодавства України покладається на відповідача.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві (вх.№27247/16 від 29.06.2016 року) на позовну заяву.

Третя особа-1 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, проти позову заперечила повністю з підстав, зазначених у поданих через канцелярію суду поясненнях (вх. № 31909/16 від 01.08.2016 року).

Третя особа-2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.10.2013 року між ОСОБА_2 підприємством «Смартком» (Експедитор) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм», ЛТД» (Клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування №10/17-13 (Договір), відповідно до п.1.1. якого за цим Договором Експедитор зобов'язався за плату і за рахунок другої сторони - Клієнта організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України.

Згідно з п. 2.1.8. Договору Експедитор зобов'язався забезпечувати, із залученням транспортних підприємств, збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення правоуповноваженій на одержання вантажу особі.

На виконання вищезгаданого договору між Відповідачем та ОСОБА_3 особою 2 було укладено договір №п/0031/15 від 27.01.2015р. перевезення вантажів автомобільним транспортом (річний).

Згідно заявки від 20.10.2015р. на транспорт №СК-0002383П, 20.10.2015р. було прийнято вантаж (медикаменти) ОСОБА_3 особою за маршрутом м. Київ - м. Одеса, автомобіль БАР д.н. 7468ВА/ВН4573ХТ, водій ОСОБА_4, дата доставки вантажу-21.10.2015р.

Як зазначає позивач, під час прийому вантажу 21.10.2015р. було виявлено його недостачу на суму 518 356,98 гривень та зазначає, що факт недостачі підтверджується фото та відео фіксацією, а також факт нестачі зафіксовано представниками позивача в ОСОБА_5 від 21.10.2015 року.

У зв'язку із тим, що відповідно до положень Договору обов'язок по збереженню вантажу покладався на відповідача, та з метою досудового врегулювання спору, СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» 22.10.2015 року звернулось із вимогою №247 до відповідача щодо добровільного відшкодування заподіяної позивачу шкоди.

Листом вих.№16 від 24.11.2015 року ПП «Смартком» було відмовлено СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» у задоволенні претензії у зв'язку з її необґрунтованістю.

Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору транспортного експедирування №10/17-13 від 17.10.2013 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3. ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Зазначене відповідає і приписам ст. 307 ГК України. Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 5.8. Договору транспортного експедирування №10/17-13 від 17.10.2013р. у разі виявлення втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу при здачі - приймання в місці розвантаження доставленого вантажу складається і підписується АКТ представниками клієнта (вантажоодержувача) і водієм транспортного засобу, що доставив вантаж. Про складання акта робиться відмітка в товарно-транспортній накладній. Вантажоодержувач і водій зобов'язані в момент виявлення втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу під час приймання товару поінформувати (по телефону або телеграмою) відповідно клієнта та експедитора.

Відповідно до п. 133 постанови Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР» автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Позивач жодним чином не довів факт наявності пошкодження тари вантажу під час перевезення, не довів факт пошкодження цілісності причепу автомобіля БАР д.н. 7468ВА/ВН4573ХТ, що свідчить про те, що відповідальність відповідача не настає, згідно приписів п. 133 постанови Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР».

Згідно з п. 158 постанови Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР» обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

За змістом розділу 15 ОСОБА_5 перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

В порушення вимог п. 5.8. Договору транспортного експедирування №10/17-13 від 17.10.2013р. та п. 15.1 ОСОБА_5 виявлення нестачі під час прийому товарів від 21.10.2015р. не містить підпису перевізника ОСОБА_3 особи 2 (водія ОСОБА_4).

При цьому, докази надіслання вказаного акта перевізнику для підписання або викладення заперечень Позивачем також не надано.

До того ж, в товарно-транспортній накладній №723391 від 20.10.2015р. не міститься будь-яких записів про недостачу вантажу.

В міжскладських накладних, згідно яких перевозився вантаж, в графі «отметки о составленньіх актах» немає жодних відміток.

Відповідно до пояснювальної записки водія ОСОБА_4 після розвантаження автомобіля жодних актів не складалось, та жодних претензій і зауважень щодо недостачі вантажу у Позивача не було.

З огляду на вище викладене, позивач належними та допустимими доказами не довів факт недостачі вантажу під час йог перевезення та завдання йому шкоди Відповідачем.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Таким чином, відповідальність Відповідача за заподіяні збитки під час перевезення вантажу виникає за загальними правилами, визначеними главою 51 Цивільного кодексу України.

За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка;

- збитки;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Фото і відеофіксація не доводить факт недостачі вантажу під час його розвантаження, адже недостача вантажу підтверджується доказами, які передбачені вищезазначеними нормативно правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів наявність понесеної шкоди з вини відповідача, відповідно склад цивільного правопорушення в діях відповідача відсутній, а доводи позивача про заподіяння йому шкоди з вини відповідача не заслуговують на увагу.

Також слід зазначити, що факт повідомлення відповідачем ОСОБА_3 особи1 про викрадення товару чи знищення товару на виконання умов договору страхування №200800810.15 не підтверджує таких фактів під час його перевезення чи визнання відповідачем своєї вини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини позивача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.08.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А