Рішення

від 15.08.2016 по справі 910/12718/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016Справа №910/12718/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантала" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" простягнення грошових коштів Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Ситий В.О. за довіреністю від відповідача: Алексюк М.І. за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантала" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.08.2016.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 09.08.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у справі (вих. № б/н від 08.08.2016), від позивача надішли документи на виконання ухвали суду (вих. № б/н від 09.08.2016).

В судове засідання 15.08.2016 представники сторін з'явилися, надали суду додаткові документи по справі та усні пояснення по справі, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.06.2016, в частині повернення грошових коштів.

Відповідач у своєму відзиві зазначив про неприйняття позивачем його пропозиції щодо зміни строку повернення фінансової допомоги та про свої наміри до кінця 2016 року повернути кошти за договором незважаючи на його скрутне фінансове становище та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 15.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 15.06.2016 між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 500 000, 00 грн, на безоплатній основі.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 23.06.2016 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця.

На виконання договору позивач надав відповідачу обумовлену договором поворотну фінансову допомогу в розмірі 500 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 83 від 15.06.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

В строк визначений договором та/або в будь - який інший строк зобов'язання відповідача по поверненню фінансової допомоги наданої за договором виконані ним не були, що підтверджується відповідачем.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 500 000, 00 грн.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами за своєю правовою природою укладено договір позики.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору були перераховані грошові кошти позики в розмірі 500 000, 00 грн, в той час як відповідачем, як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання по поверненню позики у сумі 500 000, 00 грн не виконано, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору відповідач зобов'язався повернути до 23.06.2016, проте не виконав.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заборгованості в сумі 500 000, 00 грн обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 5; ідентифікаційний код 36065256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантала" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 5; ідентифікаційний код 39652440) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", заборгованість в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2016.

Суддя О. М. Дупляк