Рішення

від 16.08.2016 по справі 914/2027/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016р. Справа№ 914/2027/16

Суддя господарського суду Львівської області Долінської О.З. при секретарі Думин В.Я., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском»,

м. Львів

до відповідача: Підприємства «Рокс-Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, м. Львів

про: стягнення 31191,68 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. № б/н від 15.08.2016 року та ОСОБА_2 - керівник згідно витягу ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань станом на 15.08.2016 року,

відповідача: ОСОБА_3 - дов. №б/н від 15.08.2016 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» до Підприємства «Рокс-Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці про стягнення 31191,68 грн. Ухвалою від 04.08.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.08.2016 року.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №33542/16 від 16.08.2016 року представником позивача подано додаткові пояснення до позовної заяви, в яких повідомляє, що 07.10.2015 року відповідачем було сплачено 2 650,00 грн. згідно Договору №02/13-с від 03.09.2013 року та Договору №01/13-с від 22.08.2013 року, які були укладені між позивачем та відповідачем. З даної суми 1800,00 грн. були зараховані як оплата по Договору №02/13-с від 03.09.2013 року та 850,00 грн. було зараховано по Договору №01/13-с від 22.08.2013 року. Відповідно до вищезазначеного, відповідачем так і не погашено основну заборгованість в сумі 10 000,00 грн. по Договору №02/13-с від 03.09.2013 року. Також долучає до матеріалів справи документи, а саме:

- довідку про наявність чи відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав;

- витяг на відповідача від державного реєстратора;

- акт звірки взаєморозрахунків надісланий відповідачу і доказ такої відправки;

- належним чином завірену банківську виписку;

- належним чином завірену копію виставленого рахунку;

- копія договору №01/13-с від 22.08.2013 року із додатками;

- оригінал договору №02/13-с від 03.09.2013 року та додатків до нього (акт виконаних робіт від 25.12.2013 року).

В судове засідання 16.08.2016 року представник позивача з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду від 04.08.2016 р. виконав. Просить позов задоволити.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 33516/16 від 16.08.2016 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, в яких вважає, що позов є незаконним та необгрунтованим. Просить застосувати строк позовної давності, щодо стягнення пені і в задоволені решти позовних вимог відмовити.

В судове засідання 16.08.2016 року представник відповідача з'явився, позов не визнає, із підстав викладених у запереченнях на позовну заяву ( вх. №33516/16 від 16.08.2016 року), вимоги ухвал суду від 04.08.2016 р. виконав. Просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення із Підприємства «Рокс-Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» пені у розмірі 10789,00 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень, 00 копійок) гривень за невиконання грошового зобов'язання. В задоволені решти позовних вимог відмовити в повному обсязі з їх передчасністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 16.08.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

03 вересня 2013 р. між Підприємством «Рокс - Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» (надалі - Позивач) був укладений Договір №02/13-С про виготовлення технічної документації (надалі - "Договір"), згідно з п. 1.1. якого Позивач виконав

роботи (надав послуги) по виготовленню документації з технічної інвентаризації (технічних паспортів) на об'єкти нерухомого майна Відповідача, а саме будівлі ДОТ «Супутник» за адресою Львівська обл., смт. Брюховичі, вул. Львівська, буд. 68 (згідно додатку №1).

Пунктом 1.2. Договору, передбачено, що термін виконання робіт за Договором - 30 календарних днів.

Вартість виконаних робіт (наданих послуг) згідно умов Договору погоджується Протоколом домовленості про договірну ціну (Додаток №2, що є невід'ємною частиною цього Договору) та визначається у розмірі 1 1800,00 (одинадцять тисяч вісімсот гривень, 00 копійок) гривень без ПДВ.

Позивачем було виконано роботи (надано послуги) передбачені умовами Договору у повному обсязі і у строки встановлені Договором. Факт належного виконання робіт (надання послуг) згідно Договору підтверджується актом №103-09/13 приймання-передачі робіт по інвентаризації від 18 вересня 2013 року та актом №143-12/13 приймання-передачі робіт по інвентаризації від 25 грудня 2013 року, які підписані сторонами і скріплені печатками сторін.

Відповідно до умов п. 2.3. Договору кошти в розмірі визначеному в п.2.1. перераховуються на поточний рахунок Виконавця на протязі 3 банківських днів на підставі виставленого рахунку.

Таким чином, у відповідності до п.п. 2.1., 2.3. Договору, Відповідач повинен був сплатити Позивачу за виконані роботи (надані послуги) до 24 вересня 2013 р. грошові кошти у сумі 1600.00 (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) гривень та до 31 грудня 2013 року грошові кошти у сумі (десять тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

Як вбачається із банківських виписок від 07.10.2015 року поданої позивачем, 07.10.2015 року відповідачем було сплачено позивачу 2650,00 грн., як оплата за договором №02/13-с від 03.09.2013 року та договором №01/13-с від 22.08.2016 року, які були укладені між сторонами.

Із додаткових пояснень позивача (вх. №33542/16 від 16.08.2016 року), видно, що із сплаченої відповідачем суми в розмірі 2650,00 грн., 1800,00 грн. були зараховані позивачем як оплата за договором №02/13-с від 03.09.2013 року, а 850,00 грн. було зараховано, як оплата за договором №01/13-с від 22.08.2013 року. (докази містяться в матеріалах справи)

Таким чином, залишилась негашеною відповідачем основна заборгованість в сумі 10 000,00 грн. за договором №02/13-с від 03.0.92013 року, що і слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до умов п. 5.4. Договору за перевищення терміну перерахунків коштів (п.2.3) Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0.5% від суми заборгованості по даному Договору, за кожний день прострочення.

Станом на час подання даного позову і в процесі розгляду справи в суді, Відповідач не оплатив Позивачу заборгованість вартості виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10 000,00 гри (досить тисяч гривень 00 копійок) гривень, чим порушив п.2.3. Договору.

За таких обставин, Відповідач мав сплатити вартість наданих йому послуг, однак не виконав обов'язку по оплаті, у визначений сторонами строк.

Таким чином, станом на час прийняття судом рішення у даній справі, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 10 000,00 гри (десять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Дана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки п. 5.4. Договору, встановлено пеню в розмірі 0.5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання, Позивачем згідно поданого ним розрахунку розраховано розмір нені, що підлягає сплаті Відповідачем за порушення зобов'язання, яка складає 10789,00 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень, 00 копійок) гривень і відповідно позивач просить її стягнути з відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання взятої на себе зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої су ми. якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, Позивачем розрахована сума інфляційних донарахувань, без врахування розміру прямої заборгованості, яка становить 9539,40 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень, 40 копійок) гривень.

Крім того, позивачем розрахована сума трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 863,28 (вісімсот шістдесят три гривні, 28 копійок) гривень.

Таким чином, загальна сума боргу, яку просить стягнути позивач з відповідача на свою користь становить 31 191,68 (тридцять одна тисяча сто дев'яносто одна гривня 68 копійок) гривень в тому числі: (10000,00 - основна заборгованість + 10789,00 - пеня + 9539,40 - інфляційні втрати + 863,28 - 3% річних).

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що позивач в позовній заяві, посилаючись на п.п. 2.1., 2.3. Договору вказує, що Відповідач повинен був сплатити Позивачу за виконані роботи (надані послуги) до 21 вересня 2013 р. грошові кошти у сумі 1600,00 (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) гривень та до 28 грудня 2013 року грошові кошти у сумі 10200,00 (десять тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

Відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання не настав, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 612 ЦКУ Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Також, відповідно до умов договору, а саме до п.п. 2.3. Кошти в розмірі визначеному в п. 2.1 перераховуються на п/р Виконавця на протязі 3 банківських днів на підставі виставленого рахунку.

Позивач на думку відповідача не довів належними способами доказування факт настання строку виконання зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим договором. Тому відповідач вважає, що стягнення основної суми боргу та штрафних санкцій є безпідставними.

Відповідач не заперечив факт виконаних робіт позивачем по договору за договором №02/13-с від 03.09.2013 року на загальну суму 11 800,00 грн.

Також відповідач не заперечив в судовому засіданні, що ним проведено частково оплату за спірним договором в сумі 1800,00 грн. 07.10.2015 року.

Одночасно представник відповідача вказує, що спливла позовна давність на стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - ч. 1 статті 256 ЦК України.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п.1. ч. 2 статті 258 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч.4 статті 267 ЦК України.

Відповідач зазначає, що якщо виходити із тверджень Позивача, що зобов'язання Відповідача щодо проведення розрахунків повинно було бути виконано - 21 вересня 2013 року та 28 грудня 2013 року відповідно, а з позовною заявою до Господарського суду Львівської області Позивач звернувся лише в липні 2016 року (більше ніж через 2 роки), тому позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності щодо стягнення пені у розмірі - 10789,00 (десять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень, 00 копійок) гривень, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Просить застосувати строки позовної давності при вирішені даного спору в цій частині.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з Підприємства «Рокс-Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці 10000,00 грн. основної заборгованості.

Крім цього в зв'язку із порушенням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 10 789,00 грн. - пені, 9 539,40 грн. - інфляційних втрат та 863,28 грн. - 3% річних, згідно проведених позивачем розрахунків, що додані до позовної заяви.

Вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення частково. При цьому при прийняті рішення у даній справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та

оплатити їх.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено - якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

0309.2013 року між сторонами було укладено договір №02/13-С про виготовлення технічної документації. Договір не визнавався судом не дійсним. Факт належного виконання робіт за договором із сторони позивача на загальну суму 11 800,00 грн. підтверджується актами приймання-передачі робіт по інвентаризації №103-09/13 від 18.09.2013 року та №143-12/13 від 25.12.2013 року, підписаний сторонами і скріплений печатками сторін.

Факт частково оплати в сумі 1800,00 грн. за договором №02/13-С від 03.09.2013 року 07.10.2015 року підтверджується банківською випискою від 07.10.2015 року, що є у справі та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.

Таким чином основна заборгованість в сумі 10 000,00 грн. (11 800,00 грн. - 1800,00 грн.) відповідача перед позивачем доведена належними і допустимими доказами у справі, на час прийняття судом рішення відповідачем не погашена, а тому суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості 10 000,00 грн. в повному розмірі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення пені то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положенням ст. 257 ЦК України , встановлено: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положенням ч.3 ст. 267 ЦК України , передбачено що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положенням ч.4 ст. 267 ЦК України закріплено що сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України .

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.2.9. та 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України ).

Відповідно до умов п. 5.4. Договору, за перевищення терміну перерахунків коштів (п.2.3) Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0.5% від суми заборгованості по даному Договору, за кожний день прострочення.

Згідно п.2.3. Договору , відповідач повинен був перераховуються на поточний рахунок позивача на протязі 3 банківських днів на підставі виставленого рахунку, а звідси випливає, що оплата в сумі 1600,00 грн. повинна була бути здійсненна відповідачем до 24.09.2013 року, та 10 200,00 грн. в термін до 31.12.2013 року.

Відповідач порушив терміни оплати, а тому позивач вправі був нараховувати відповідачу пеню, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості в межах шестимісячного строку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом тільки 03.08.2016 року, тобто позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності і відповідачем заявлено письмово суду про застосування строку позовної давності у даному спорі щодо пені.

А відтак, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача пені, застосовуючи наслідки спливу спеціального строку позовної давності.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що має місце факт несвоєчасної сплати відповідачем позивачу за виконанні роботи, передбачені Договором.

Однак, позивачем неправомірно проведені розрахунки, щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи з 21.09.2013 року та з 29.12.2013 року, так як виходячи з умов п. 2.3. Договору оплата повинна проводитись на протязі 3-х банківських днів на підставі виставленого рахунку. А тому, розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних повинні були проводитись відповідно з 24.09.2013 року та з 31.12.2013 року.

Таким чином, суд, здійснивши відповідні розрахунки, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають до задоволення в сумі 9539,40 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується стягнення 3 % річних, то суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 862,16 грн., згідно проведеного судом розрахунку (розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, здійсненні судом додаються). В задоволенні 1,12 грн. 3% річних, суд відмовляє, як у безпідставно нарахованих.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача, так як спір виник з його вини і таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 1378,00 грн. понесених витрат позивачем на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82- 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Підприємства «Рокс-Львів» Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці (79018, м. Львів, вул. Федьковича, 54/56, кімн. 36, код ЄДРПОУ 32711812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» (79017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23958600) 10 000,00 грн., 9 539,40 грн. інфляційних втрат, 862,16 грн. - 3 % річних та 1378,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.08.2016 р.

Суддя Долінська О.З.