Рішення

від 08.08.2016 по справі 911/2138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" серпня 2016 р. Справа № 911/2138/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства В«БерезаньпродтовариВ» , м. Березань

про стягнення заборгованості

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_2 предст. дов. б/н від 11.09.2014;

відповідач - ОСОБА_3 директор ПАТ В«БерезаньпродтовариВ» наказ № 3-К.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулась Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства В«БерезаньпродтовариВ» (відповідач) про стягнення 760 000,00 грн. позики.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2016 було порушено провадження по справі №911/2138/16 та призначено розгляд справи на 25.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2016 розгляд справи було відкладено 08.08.2016 року.

У судовому засіданні 08.08.2016 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача усно позов визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

08.08.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позикодавець) та Публічним акціонерним товариством «Березаньпродтовари» (Позичальник) було укладено ряд Договорів безпроцентної позики коштів, а саме:

Договір № 3005-07/1 від 30.05.2007 року та Додаткова угода до Договору від 29.05.2008 року, Додаткова угода до Договору від 29.05.2010 року, Додаткова угода до Договору від 30.05.2015 року.

Договір № БП-001-18/2 від 18.02.2010 року та Додаткова угода до Договору від 17.02.2010 року, Додаткова угода до Договору від 17.06.2015 року.

Договір №БП-00001/18/01 від 18.02.2011 року та Додаткова угода до Договору від 18.01.2011 року, Додаткова угода до Договору від 17.06.2015 року

Договір № БП-002-25/11 від 25.11.2011 року та Додаткова угода до Договору від 24.11.2014 року, Додаткова угода до Договору від 24.11.2015 року.

Договір № БП-003/6/13 від 14.06.2013 року та Додаткова угода до Договору від 14.06.2015 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до додаткової угоди № 3 до Договору № 3005-07/1 від 30.05.2007, строк повернення позики - 10 січня 2016 року.

За всіма іншими договорами строк повернення позики - 10 січня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договорами, надавши відповідачу грошову позику загалом на суму 646 209,44 грн., що підтверджується реєстрами договорів безпроцентної цільової позики та реєстром приходних касових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач своїх зобов'язань з повернення грошових коштів не виконував, у зв'язку з чим 12.01.2016 року позивач направив на адресу відповідача лист, з вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 646 209,44 грн.

Відповідач листом № 4/БП від 10.02.2016 року факт наявності та суму заборгованості визнав, акт звірки розрахунків на суму 646 209,44 грн. підписав, однак повідомив позивача, що не має змоги повернути позику, у зв'язку з відсутністю коштів.

З огляду на вказані обставини, позивач був змушений звернутись з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача 646 209,44 грн. заборгованості.

Представник відповідача усно визнав факт наявності боргу та його розмір, втім зазначив, що у зв'язку зі складним фінансовим становищем не має змоги сплатити заборгованість.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно приписів ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач, доказів повернення позики не надав, доводів позивача не спростував та визнав факт наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 646 209,44 грн.

Втім, варто зазначити, що відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача:

- борг за Договором безпроцентної цільової позики № 3005-07/1 на суму 275 000,00 грн.;

- борг за Договором безпроцентної цільової позики № БН-001-18/2 на суму 98 000,00 грн.;

- борг за Договором безпроцентної цільової позики № БН-00001/18/01 на суму 157 000,00 грн.;

- борг за Договором безпроцентної цільової позики № БН-002-25/11 на суму 120 000,00 грн.;

- борг за Договором безпроцентної цільової позики № БН-003/6/13 на суму 110 000,00 грн.

Що разом складає 760 000,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 760 000,00 грн. позики підлягає частковому задоволенню у розмірі 646 209,44 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується надання позивачем позики саме у розмірі 646 209,44 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн.

Таким чином за розгляд позовної вимоги про стягнення 760 000,00 грн. позивачем мало були сплачено 11 400,00 грн.

Втім, відповідно до квитанції № 0.0.578707021.1 позивачем було сплачено 9693,15 грн. судового збору.

Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Таким чином, суд встановив, що з позивача в дохід державного бюджету України підлягає стягненню сума несплаченого судового збору в розмірі 1706,85 грн.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 400,00 грн., відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню 9693,15 грн. судового збору, а з позивача в дохід державного бюджету підлягає до стягнення 1706,85 грн. недоплаченого ним судового збору.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«БерезаньпродтовариВ» (07540, Київська обл., м. Березань, вул. Леніна, 157, код ЄДРПОУ 00378603) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Дружби, 3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 646 209 (шістсот сорок шість тисяч двісті дев'ять) грн. 44 коп. боргу та 9693 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 15 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Дружби, 3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 1706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 85 коп. судового збору. Видати наказ.

Дата підписання повного тексту рішення: 18.08.2016р.

Суддя О.В. Щоткін