Рішення

від 16.08.2016 по справі 914/1980/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016р. Справа№ 914/1980/16

За позовом: Приватного підприємства «Сузір'я», м. Червоноград Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства «Школяр», м. Червоноград Львівської області

про: стягнення 8 591,59 грн. заборгованості за Договором поставки № 29/02-16 від 04.02.2016 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1360 від 17.12.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Сузір'я» до Комунального підприємства «Школяр» про стягнення 8 591,59 грн. заборгованості за Договором поставки № 29/02-16 від 04.02.2016 року.

Ухвалою суду від 01.08.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.08.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки продукції № 29/02-16 від 04.02.2016 року щодо оплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 01.08.2016 року виконав, подав клопотання (вх.№33087/16 від 10.08.2016 р.) про долучення до матеріалів справи доказів, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 01.08.2016 року не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.02.2016 року між Приватним підприємством «Сузір'я» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Школяр» (Покупець) укладено Договір поставки продукції №29/02-16 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язався передати в обумовлені цим договором терміни у власність Покупця товар, а саме: яйце куряче столове (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Згідно з п.3.1. Договору ціна товару за одиницю і по позиціях зазначається у видаткових накладних. Загальна сума договору визначається загальною сумою товару по видаткових накладних і складає 8448,00 грн.

На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку замовленого Товару (яйце столове) Покупцю на загальну суму 8448,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № ПН-000181/1 від 04.02.2016 р.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач 04.04.2016 р. оплатив товар частково на суму 1000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7448,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензіями вих.№649 від 23.05.2016 року та вих.№735 від 15.06.2016 року з вимогами в 3-х денний термін перерахувати суму боргу в розмірі 7448,00 грн. (сім тисяч чотириста сорок вісім гривень 00 коп.), які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Розмір суми основного боргу підтверджується також Актом звірки взаєморозрахунків за період з 1 січня 2016 р. по 17 травня 2016 р., який підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.

Окрім суми основного боргу в розмірі 7448,00 грн. відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 352,91 грн. інфляційних нарахувань, 83,40 грн. 3 % річних та 1143,59 грн. пені за період з 25.02.2016 по 04.07.2016.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів погашення боргу не подав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору поставки продукції № 29/02-16 від 04.02.2016 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується долученою до справи копією видаткової накладної № ПН-000181/1 від 04.02.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що за поставлений товар Покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14-ти банківських днів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. Договору за порушення інших умов договору винна Сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 7448,00 грн. основного боргу, 352,91 грн. інфляційних нарахувань, 83,40 грн. 3 % річних.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 1143,59 грн. пені, то остання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

У відповідності до ч.4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором поставки продукції № 29/02-16 від 04.02.2016 року не передбачено відповідальності Покупця за несвоєчасне виконаного грошового зобов'язання у формі пені.

Пункт 6.1. Договору не може слугувати підставою для нарахування відповідачу пені.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 1143,59 грн. пені є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позов задоволено частково, то у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника - Комунального підприємства «Школяр» (80100, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 19175328) на користь стягувача - Приватного підприємства «Сузір'я» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Будівельна, будинок 7; код ЄДРПОУ 22404614) 7448,00 грн. основного боргу, 352,91 грн. інфляційних нарахувань, 83,40 грн. 3 % річних та 1194,59 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 1143,59 грн. пені.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.08.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А