Рішення

від 18.08.2016 по справі 922/2004/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р.Справа № 922/2004/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт", м. Харків; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми", м. Харків про стягнення 36072,05 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, угода №4/18/03/2016/г від 18.03.2016 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми", в якій просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за будівельні матеріали в сумі 36072,05грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі Договору поставки, укладеного у спрощений спосіб шляхом надання позивачеві для передоплати рахунку-фактури №СФ-0000501 від 10.06.2014 року перераховано відповідачу 36072,05 грн. Однак відповідачем товар поставлено не було, суму попередньої оплати позивачу не повернуто, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2004/16 та призначено її до розгляду на 11 серпня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2016 року розгляд справи відкладено на 18 серпня 2016 року об 12:15 год.

Представник позивача в судовому засіданні 18 серпня 2016 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Суд зазначає, що ухвала господарського суду Харківської області від 24 червня 2016 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу господарського суду Харківської області 08 липня 2016 року з відміткою Укрпошти "За закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61060, м. Харків, проспект Льва Ландау (П'ятдесятиріччя СРСР) буд. 171, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані до суду документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначено в позовній заяві, 10 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт" (Покупцем) був укладений договір поставки будівельних матеріалів шляхом надання позивачеві для передоплати рахунку-фактури №СФ-0000501 від 10.06.2014 року на суму 36072,05 грн. з ПДВ, а саме:

- кутник монтажний 150мм оцинкований 1,50 мм з отвірами кількістю 1625 шт. за ціною 3,4167 грн. (без урахування ПДВ) за штуку;

- кутник монтажний 200 мм оцинкований 1,50 з отвірами кількістю 435 шт. за ціною 3,8500 грн. (без урахування ПДВ) за штуку;

- профіль L посилений оцинкований 0,70 мм кількістю 1540 пог.м. вартістю 9,2667 грн. (без урахування ПДВ) за метр);

- профіль Омега-30 цинк 0,70 мм кількістю 924 пог.м. вартістю 9,2667 грн. (без урахування ПДВ) за метр.

Позивач на підставі отриманого рахунку-фактури перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за товар у сумі 36072,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням №271 від 10 червня 2014 року. В призначенні платежу позивачем зазначено: оплата за будматеріали згідно рахунку №СФ0000501 від 10.06.2014 року.

Оскільки товар так і не був поставлений, позивач звернувся до відповідача з вимогою №2494, в якій просив здійснити у термін 10 днів з дня пред'явлення даної вимоги постачання товару, в разі невиконання цієї вимоги терміново повернути отриману передоплату на поточний рахунок позивача.

Відповідач відповіді на претензію-вимогу не надіслав, Товар не поставив, грошові кошти в розмірі 36072,05 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані до суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб, на підставі виставленого відповідачем рахунку №СФ-0000501 від 10 червня 2014 року було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 36072,05 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №2494 , в якій просив здійснити у термін 10 днів з дня пред'явлення даної вимоги постачання товару, в разі невиконання цієї вимоги терміново повернути отриману передоплату на поточний рахунок позивача.

Зазначена вимога була повернута позивачу відділенням поштового зв'язку 04 червня 2016 року з відміткою про неможливість її вручення, у зв'язку із спливом терміну зберігання.

Підпунктом 1.7. пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. зазначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача строк виконання зобов'язання щодо поставки товару настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не подано доказів повної поставки товару або повернення позивачу сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 36072,05грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення вартості оплаченого та непоставленого товару в сумі 36072,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача..

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсистеми" (61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау (П'ятдесятиріччя СРСР) буд. 171, код ЄДРПОУ 35399117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугстройексперт" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, код ЄДРПОУ 33241854) попередню оплату за будівельні матеріали у сумі 36072,05 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2004/16