Постанова

від 18.08.2016 по справі 903/360/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа № 903/360/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 8 від 14.04.2016р.

відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 1 від 04.07.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу "Агро-Дар" в м. Луцьк на рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2016р. у справі № 903/360/16 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Силком" (м. Луцьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу "Агро-Дар" в м. Луцьк

про стягнення 12 243,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.06.2016 року у справі №903/360/16 (суддя Костюк С.В.) позов задоволено частково. Підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу "Агро-Дар" в м. Луцьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Силком" 12239,27 грн., з них 6482,24 грн. заборгованості, 5347,85 грн. інфляційних, 409,18 грн. 3% річних, а також 1377,58 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 28.07.1994 № 02-5/492 "Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2016. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 18.08.2016р.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 21020/16 від 11.08.2016).

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що згідно актів здачі-прийняття робіт №РН-0000412 від 14.11.2013 року, №РН-0000383 від 21.10.2013 року, №РН-0000394 від 30.10.2013 року ТзОВ «Силком» надало ТзОВ «Агро-Дар» послуги по виконанню ремонтних робіт автомобілів ГАЗ-3302 (а.с.13-15). Дані акти від виконавця підписав ОСОБА_3, від замовника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреностей №203 від 14.11.2013 року, №180 від 11.10.2013 року, №194 від 29.10.2013 року (а.с.13-15 зі зворотної сторони).

Загальна вартість виконаних робіт по зазначених актах становить 6982,24 грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між сторонами по справі виникли зобов'язання, що випливають з договорів про надання послуг та регулюються гл.63 ЦК України.

Так, за ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) обумовлена вартість робіт (послуг), яка складає 6982,24 грн.

Згідно платіжного доручення №12899 від 14.11.2013 року відповідач перерахував ТзОВ «Силком» 500 грн. за ремонт автомобіля, заборгованість по оплаті склала 6482,36 грн.

03.04.2014 року за №8 відповідачу направлена претензія на оплату заборгованості в сумі 6482,36 грн., яка отримана відповідачем 09.04.2014 року, що підтверджено повідомлення про вручення №4302004001258 (а.с.12).

За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач вимогу (претензію) на оплату заборгованості отримав 09.04.2014 року, строк по оплаті послуг настав 17.04.2014 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума інфляційних нарахувань з квітня 2014 року по квітень 2016 року складає 5347,85 грн., 3% річних з 10.04.2014 року по 23.05.2016 року - 412,91 грн.

Водночас, враховуючи настання строку оплати згідно вимоги позивача період прострочки слід рахувати з 17.04.2014 року по 23.05.2016 року, тобто за 768 днів і сума 3% річних з врахуванням даного періоду складає 409,18 грн.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 6482,24 грн. підтверджена матеріалами справи вимога позивача в даній частині підтверджена і підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині заявлених до стягнення інфляційних та відсотків річних та перевіривши її розрахунок, дійшов вірного висновку про правомірне її нарахування в розмірі 5347,85 грн. та 409,18 грн.

Як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, виходячи зі змісту позовних вимог та прохальної частини позовної заяви, позивач звертаючись до господарського суду Волинської області, визначив відповідачем саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" (код ЄДРПОУ 32272111), але в особі його структурного підрозділу в м. Луцьк.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст. 58 ГК України, відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначено як фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням Структурного підрозділу "Агро-Дар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в м.Луцьку, 43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирівська, буд. 55 (а.с. 22, 23).

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції приписів ч. 2. ст. 15 Господарського процесуального кодексу щодо невірного визначення підсудності даної справи судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 28 ГПК України передбачено, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювали її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Коло повноважень СП "Агро-Дар" щодо здійснення у господарському суді повноваженя сторони у справі від імені ТОВ "Агро-Дар" стверджується наявною в матеріалах справи довіреністю № 274 від 01.08.2015 року.

Таким чином, враховуючи те, що замовником робіт по ремонту транспортного засобу (ГАЗ 3302 держ № НОМЕР_1) виступив структурний підрозділ "Агро-Дар", а саме СП "Агро-Дар" ТОВ "Агро-Дар", який знаходиться в м. Луцьку, за таких обставин спір правильно було розглянуто за місцезнаходженням цього відокремленого підрозділу.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 28.07.1994 № 02-5/492 "Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" оскільки, зазначене роз'яснення, визнано таким, що втратило чинність згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2016р. у справі № 903/360/16 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 07.06.2016р. у справі № 903/360/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дар" в особі структурного підрозділу "Агро-Дар" в м. Луцьк без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/360/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.