Постанова

від 04.07.2016 по справі 804/325/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 804/325/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріЗоідзе Т.А. за участю: представника позивача представника відповідача Коваль І. О. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Дніпропетровський центр технічного сервісу» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0002702204.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при купівлі товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БК «УНИПРОМ» (код ЄДРПОУ 36982042) за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки складено акт від 03.06.2015 року №1690/04-63-22-04/30269259, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.198.1., п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, товариством сформовано податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з податку на додану вартість на загальну суму 92 554,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 92 554,00 грн.

07 липня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002702204, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 831,00 грн., в тому числі за основним платежем - 92 554,00 грн., штрафних санкцій - 46 277,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» (виконавець) було укладено договір №141225 від 25.12.2014 року, відповідно до п.1.1, п.1.2, п.1.3, 1.4 якого виконавець виконує роботи по маркуванню сейф-пакетів методом нанесення на пакет штрих-коду і порядкового номера; укладання сейф-пакетів в пачки і підготовку до відправки (упаковка і нанесення найменування одержувача); відбракування сейф-пакетів до проведення маркування, що мають пошкодження в результаті транспортування; ведення бази даних віддрукованих номерів для виключення повторення номерів.

У пунктах 3.3 та 3.4 договору визначено, що виконавець зобов'язується виконувати роботи, зазначені в пункті 1 зі своїх матеріалів на своєму обладнанні, а вартість витратних матеріалів включити в загальну вартість робіт. Своїми силами і своїм транспортом забирати сейф-пакети для виконання умов договору і своїми силами і своїм транспортом здійснювати доставку сейф-пакетів представнику замовника. Вартість транспортування в обидві сторони входить у вартість робіт і окремо не оплачуються. Виконавець за узгодженням із замовником може виконувати умови договору на території представника замовника, в такому випадків відрядження та інші витрати, пов'язані з виконанням робіт, додатково замовником не оплачуються і входять в загальну вартість.

Фактичне здійснення господарських операцій за договором №141225 від 25.12.2014 року підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №6187 від 29.01.2015 року та №6188 від 30.01.2015 року, а також податковими накладними №6187 від 29.01.2015 року та №6188 від 30.01.2015 року.

Товар для маркування передавався ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» на підставі акту передачі сейф-пакетів на маркування від 06.01.2015 року. Передача промаркованої продукції позивачу відбувалась шляхом підписання акту отримання сейф-пакетів з маркуванням. Послуги надавались у відповідності з реєстром-завданням від 08.01.2015 року. Загальна вартість наданих за договорам послуг становить 551 208,00 грн., в т.ч ПДВ у розмірі 91 868,00 грн.

Оплата товару за договором №141225 підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

В подальшому промарковані сейф-пакети відпускались контрагенту - покупцю ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі договору поставки №130815 від 15.08.2013 року згідно специфікацій.

Як вбачається зі змісту специфікації №1 приватне виробничо-комерційне підприємство «Дніпропетровський центр технічного сервісу» зобов'язувалось передати у власність ПАТ КБ «ПриватБанк» сейф-пакети, що мають відповідати певним характеристикам.

Фактичне постачання позивачем товарів на підставі договору поставки №130815 від 15.08.2013 року підтверджується видатковими накладними, актами приймання - передачі товару, банківськими виписками.

Позивачем проводилась закупівля у ТОВ «ПЛОМБІКС» безпосередньо самих сейф-пакетів для їх доведення до стану готового продукту шляхом подальшого маркування та реалізації ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується договором №ДЦТС/15 від 01.10.2014 року, додатковою угодою до даного договору від 01.12.2014 року, видатковою накладною №3 від 06.01.2015 року, рахунком на оплату №4 від 06.01.2015 року, заявкою на поставку сейф-пакетів на січень 2015 року та банківськими виписками.

Підприємство позивача надсилало ТОВ «ПЛОМБІКС» відповідну заявку на поставку сейф-пакетів,а ТОВ «ПЛОМБІКС» передавало необхідну кількість сейф-пакетів представнику позивача Копиловій Н.А.

На підставі договору відповідального зберігання №01-10/14 від 01.10.2014 року, укладеному позивачем з ТОВ «ПЛОМБІКС», останній прийняв товар за актом передачі на відповідальне зберігання, після чого працівники ТОВ «ПЛОМБІКС» надали відповідну кількість сейф-пакетів ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» для проведення маркування.

ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» здійснювало маркування сейф-пакетів з використанням власних ресурсів на території складського приміщення, що знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди частини складського приміщення від 01.10.2014 року, укладеному з ТОВ «ПЛОМБІКС».

Оскільки у позивача в м. Одеса відсутня можливість самостійно здійснити подальше постачання промаркованого товару на адреси відділень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», то ТОВ «ПЛОМБІКС» зняв сейф-пакети з відповідального зберігання шляхом підписання акту від 09.01.2015 року та здійснював відправлення промаркованого товару на адреси відділень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначених у замовленні на виконання умов договору поставки №ДЦТС/15. Відправка даного товару підтверджується актами надання послуг ТОВ «СТАР-ЕКСПРЕС» від 09.01.2015 року.

05 січня 2015 року позивачем було укладено з ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» договір поставки №150105, за умовами якого продавець (ТОВ «БК «УНИПРОМ » ) поставляє, а покупець (позивач) купує банківське обладнання: грошово-рахункові машини вітчизняного та зарубіжного виробництва, комплектуючі та витратні матеріали до банківського обладнання, вузли та блоки до платіжних терміналів і вендінгових автоматів, пакувальники банкнот, детектори валют, документацію та програмне забезпечення до банківського і вендінгового обладнання. Поставка обладнання здійснюється транспортом продавця за його рахунок. Місце поставки - склад або об'єкт покупця, при необхідності вказується в Додатковій угоді до договору. Навантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюється силами продавця. Розвантаження товару з транспортних засобів на складі покупця здійснюється силами і за рахунок покупця.

У січні 2015 року позивачем у ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ» придбано товару на підставі видаткових накладних №6186 від 27.01.2015 року та №6186 від 27.01.2015 року.

Відповідно до умов договору №150105 від 05.01.2015 року транспортування товару із складу ТОВ «Будівельна компанія «УНИПРОМ», розташованого за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22 здійснювалось ТОВ «БК «УНИПРОМ», автомобільний перевізник ТОВ «ЛИА», автомобіль форд ВВ 1157 ВА згідно товарно-транспортної накладної №0000169 від 27.01.2015 року, з якої вбачається, що замовник - ТОВ «БК «УНИПРОМ», вантажовідправник - ТОВ «БК «УНИПРОМ», вантажоодержувач - приватне виробничо-комерційне підприємство «Дніпропетровський центр технічного сервісу», пункт навантаження - м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, буд.11 - А, літ. Д-3.

Позивач здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

В подальшому продукція, отримана позивачем від ТОВ «БК «УНИПРОМ» на підставі договору №150105 від 05.01.2015 року (монітор до детектору валют, відеокамера, блок живлення, дрюсель), була використана з метою проведення ремонту банківської техніки та обладнання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується договором №100701 від 01.07.2010 року, рахунком-фактурою №ДЦ-0000349 від 17.02.2015 року, актом здачі-приймання виконаних робіт від 17.02.2015 року, актом списання №ДЦ-0000005 від 28.01.2015 року, банківськими виписками.

Папір для принтера у кількості 11 000 шт. був реалізований ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», що підтверджується видатковою накладною №ДЦ-0000091 від 28.01.2015 року, рахунком - фактурою №ДЦ- 0000163 від 21.01.2015 року та банківською випискою.

Заготовки пластикових карт були використані для виробництва продукції (пластикових карт), що підтверджується калькуляцією вартості виробництва продукції №ДЦ - 0000002 від 30.01.2015 року, яка була реалізована наступним контрагентам - покупцям: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі видаткової накладної №ДЦ - 0000103 від 30.01.2015 року, рахунку-фактури №ДЦ-0000210 від 30.01.2015 року; ТОВ «МЕТАН-ТОРГ», що підтверджується видатковою накладною №ДЦ -0000118 від 05.02.2015 року, рахунком-фактурою №ДЦ - 0000194 від 28.01.2015 року, довіреністю від 04.02.2015 року.

Факт здійснення оплати підтверджується банківськими виписками.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про нереальність господарських операцій ґрунтується на податковій інформації про контрагента приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу».

Так, в обґрунтування своєї правової позиції щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «УНИПРОМ» у якості доказу податковий орган посилається на той факт, що ТОВ «БК «УНИПРОМ» не надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку. Також податкова інспекція зазначає, що згідно додатку 5 ТОВ «БК «УНИПРОМ» сформовано податковий кредит січня 2015 року за рахунок ТОВ «Інтехмет», яке перебуває у стані 9, в свою чергу ТОВ «Інтехмет» не включено до складу податкових зобов'язань січня 2015 року взаємовідносини з ТОВ «БК «УНИПРОМ».

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридичні особи та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.07.2015 р. №0002702204, яким збільшено суму грошового зобов'язання приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу» з податку на додану вартість на суму 138 831,00 грн., з них 92 554,00 грн. - за основним платежем та 46 277,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпропетровський центр технічного сервісу» судові витрати у розмірі 2 082,47 грн. (дві тисячі вісімдесят дві гривні457 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 липня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко