Рішення

від 23.08.2016 по справі 903/401/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2016 р. Справа № 903/401/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ларус", с. Корничі, Самбірський район, Львівська область

до відповідача приватного підприємства "Кінг Айс", с. Липини, Луцький район, Волинська область

про стягнення 22817,35грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 01.06.2016р.

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність від 12.08.2016р.

16.08.2016р. в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.08.2016р.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ларус" звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства "Кінг Айс" в якій просить суд стягнути 20142,80грн. основного боргу, 463,56грн. річних, 2210,99грн. інфляції та 1378,00грн. судового збору.

Представник відповідача у відзиві від 15.08.2016р. в задоволенні позову просить відмовити, оскільки зазначеної позивачем останньої поставки (кокосового масла 1,545 т та какао-порошку 0,025 т за видатковою накладною №776 та рахунком-фактурою №810 від 18.07.2013) на загальну суму 22162,00 грн. не проводилося.

За наслідками проведеної внутрішньої перевірки ПП «Кінг Айс» не виявило документів чи інших відомостей про те, що за вказаною вище видатковою накладною №776 від 18.07.2013 на суму 22 162,00 грн. підприємство отримувало чи використовувало зазначені в накладній товарно-матеріальні цінності. Із громадянином ОСОБА_3, який вказаний в накладній, як отримувач ТМЦ, підприємство вже тривалий час не перебуває в будь-яких стосунках і не має актуальних його контактів. На підприємстві не виявлено також відомостей про те, що ОСОБА_3 видавалася довіреність №104 від 18.07.2013р. на отримання ТМЦ. За таких обставин підприємство не може погодитися із фактом існування заборгованості, оскільки доказів отримання підприємством товарно- матеріальних цінностей за накладною №776 від 18.07.2013 позивач не надав.

Водночас проведеною перевіркою встановлено, що за кокосове масло, поставлене позивачем і отримане підприємством «Кінг Айс» за іншою видатковою накладною, №725 від 04.07.2013 на суму 13980,00 грн., ПП «Кінг Айс» сплатило кошти в надлишковій сумі, а саме 16000,00 грн., тобто, на 2020,00 грн. більше, ніж вартість отриманого товару. Так, всього було здійснено наступні платежі: 17.07.2013р на суму 7000,00 грн.; 25.07.2013р. на суму 3 000,00 грн.; 07.08.2013р. на суму 4 000,00 грн.; 23.08.2013р. на суму 2000,00 грн.

Усі ці платежі були здійснені з цільовим призначенням «За кокосову олію» згідно накладної №725 від 04.07.2013». Проте, оскільки вказана накладна охоплює товар вартістю 13980,00грн. - то зі сторони ПП «Кінг Айс» має місце переплата в сумі 2020,00грн. Ця обставина викликана тим, що представники позивача у липні-серпні 2013р. неодноразово телефонували посадовим особам ПП «Кінг Айс», зазначаючи про наявний борг та вимагаючи провести оплату за поставлений товар. ПП «Юнг Айс» брало зазначену інформацію до уваги і за першої можливості проводило оплату. Проте, як з'ясувалося, остання оплата в сумі 2 000,00 грн. була надлишковою.

За таких обставин, має місце не заборгованість, а переплата, з огляду на що позов не підлягає до задоволення.

Однак підпису отримувача товару та печатки ПП «Кінг Айс» видаткова накладна №776 від 18.07.2013р. не містить.

Тобто факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином.

За таких обставин, господарської операції з поставки товару за видатковою накладною №776 від 18.07.2013 на суму 22162,00грн. не відбувалося. З огляду на викладене вище, підлягають відхиленню позовні вимоги як в частині стягнення боргу, так і щодо стягнення 3 % річних й інфляційних втрат.

В судовому засіданні 18.08.2016р. представник позивача долучив до матеріалів справи копію довіреності, видані ОСОБА_3 на отримання товару згідно спірної видаткової накладної № 776 від 18.07.2013р., виписаної на підставі рахунку - фактури № 810 та належним чином завірену копію видаткової накладної № 776 від 18.07.2013р. з підписом ОСОБА_3, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ларус" відпустив відповідачу - приватному підприємству "Кінг Айс", згідно рахунок - фактур № 585 від 21.05.2013р., № 601 від 27.05.2013р., № 608 від 28.05.2013р., № 641 від 05.06.2013р., № 642 від 05.06.2013р., № 676 від 13.06.2013р., № 697 від 19.06.2013р., № 757 від 04.07.2013р., № 810 від 18.07.2013р., видаткових накладних № 573 від 22.05.2013р., № 584 від 27.05.2013р., № 590 від 28.05.2013р., № 621 від 05.06.2013р., № 622 від 05.06.2013р., № 674 від 19.06.2013р., № 658 від 13.06.2013р., № 725 від 04.07.2013р., № 776 від 18.07.2013р. товар на суму 72172,00грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі видаткових накладних між сторонами склалися відносини купівлі-продажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, передав відповідачу товар на суму 72172,00грн., що стверджується видатковими накладними № 573 від 22.05.2013р., № 584 від 27.05.2013р., № 590 від 28.05.2013р., № 621 від 05.06.2013р., № 622 від 05.06.2013р., № 674 від 19.06.2013р., № 658 від 13.06.2013р., № 725 від 04.07.2013р., № 776 від 18.07.2013р. та довіреностями № 51 від 22.05.2013р., № 57 від 28.05.2013р., № 65 від 05.06.2013р., № 55 від 27.05.2013р., № 77 від 13.06.2013р. та податковими накладними № 55 від 22.05.2013р., № 69 від 27.05.2013р., № 75 від 28.05.2013р., № 13 від 05.06.2013р., № 14 від 05.06.2013р., № 48 від 13.06.2013р., № 64 від 19.06.2013р., № 21 від 04.07.2013р., № 76 від 18.07.2013р.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. (надалі - Інструкція), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Таким чином, наявна в матеріалах справи довіреність від 15.07.2013р. № 104, яка є належним доказом на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Ларус» по видатковій накладній № 776 від 18.07.2013р.

Оригінали видаткової накладної № 776 від 18.07.2013р. оглянуто в судовому засіданні 18.08.2016р.

Отримання товару підтверджується підписами уповноваженої на отримання товару особи.

Відповідач не надав суду доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача.

Суд дослідивши матеріали справи, з врахуванням рахунків - фактур, довіреностей, видаткових накладних, податкових накладних, часткових проплат на користь позивача вважає долучені до матеріалів справи видаткові накладні, довіреності, податкові накладні належним доказом на підтвердження передачі ПП «Кінг Айс» товару на суму 72172,00грн.

Відповідач отриманий товар повністю не оплатив.

В Інформаційному листі від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Строк оплати поставленого згідно видаткових накладних товару сторонами не визначений, тому такий строк настав з моменту прийняття товару.

23.06.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 20/063 від 20.06.2016р. про сплату заборгованості в розмірі 20142,80грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №№3302402456008, 3302402685198. Відповідна претензія залишена відповідачем без виконання.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи складає 20142,80грн. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 20142,80грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Нараховані позивачем 463,56грн. річних за період з 07.06.2015р. по 07.06.2016р. та 2210,99грн. збитків від інфляції за період 01.06.2015р. по 30.04.2016р. підставні та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Кінг Айс", (юридична адреса: вул. Окружна 32Ас. Липини, Луцький район, Волинська область, код 37598365, поштова адреса: м. Луцьк, вул. Дубнівська 18) товариства з обмеженою відповідальністю "Ларус", (юридична адреса: вул. Гаєва 6, с. Корничі, Самбірський район, Львівська область, код 30253668, поштова адреса: 33024, м. Рівне, вул. Млинівська 23) 20142,80грн. основного боргу, 463,56грн. річних, 2210,99грн. інфляції та 1378,00грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено 23.08.2016

Суддя М. С. Шум