Постанова

від 17.08.2016 по справі 916/1137/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2016 р.Справа № 916/1137/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.08.2016:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, за довіреностями

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2016

по справі № 916/1137/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ»

до відповідача: Комунального закладу В«Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомогиВ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство В«ОДЕСАГАЗВ»

про стягнення пені, інфляційного збільшення боргу та трьох відсотків річних

У судовому засіданні 17.08.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» (далі також - позивач, ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» , Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу В«Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомогиВ» (далі також - відповідач, КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» , Заклад) про стягнення з останнього 8939,55 грн., з яких: 7416,18 грн. - пеня, 1015,41 грн. - інфляційні втрати та 507,96 грн. - 3% річних.

У правове обґрунтування позову ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» послалось на ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231, 232 ГК України.

18.05.2016 у судовому засіданні місцевого господарського суду представник позивача звернувся з письмовим клопотанням (вх.№2-2651/16) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства В«ОДЕСАГАЗВ» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2016 залучено до участі у справі № 916/1137/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство В«ОДЕСАГАЗВ» .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/1137/16 (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» до КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1015,41 грн. інфляційних втрат та 507,96 грн. 3% річних. У решті позову відмовлено.

Рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат мотивовано тим, що відповідні суми нараховані у відповідності до обставин справи та вимог чинного законодавства. Що стосується позовної вимоги про стягнення пені, суд дійшов до висновку про відсутність вини відповідача, що виключає його відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення зобов'язання, врахував соціальну значимість відповідача - лікувальний заклад, який покликаний піклуватись про життя і здоров'я громадян регіону, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 7416,18 грн. пені.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства пеню у розмірі 7416,18 грн. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також не дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, але не відмовляти повністю у стягненні пені.

Від КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У судовому засіданні 17.08.2016 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2016.

Публічне акціонерне товариство В«ОДЕСАГАЗВ» , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштового відправлення третій особі у справі, не скористалось своїм процесуальним правом прийняти учать у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов неправильних висновків щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені, припустився неправильного застосування норм матеріального закону - ст. 614 ЦК України та ст. 218 ГК України, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 04.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» (Постачальник), Публічним акціонерним товариством В«ОДЕСАГАЗВ» (Газорозподільне підприємство) та КЗ В«Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомогиВ» (Споживач) укладено договір №024105 на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів (далі також - Договір), за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору газ передається на пункти споживання, обладнані вузлами обліку з коректором та розташовані за адресами: м. Болград, вул. Інзовська, 164 та структурні підрозділи КЗ В«Болградського РЦПМСДВ» .

Пунктом 3.1 Договору визначено, що договірні обсяги постачання природного газу Споживача визначаються в п. 3.10 Договору.

За п. 3.4 договору місячний обсяг постачання природного газу до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.

Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами (далі - акт), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Постачальник до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає Споживачу три примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені Постачальником та скріплені печатками. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Постачальнику два примірника оригіналу акту, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Споживача (для юридичних осіб), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг (п.п. 3.6-3.8 Договору).

За умовами п. 3.9 Договору акти прийому-передачі газу та прийняття послуг з його транспортування розподільними газопроводами є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Як вбачається з пунктів 5.1-5.4 Договору, розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). У випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами, тариф на постачання газу за регульованим тарифом, податок на додану вартість. Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та у розрахунках за газ згідно з умовами договору.

У п. 5.5 Договору сторони погодили, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Вартість послуг по Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Згідно п. 5.6 Договору оплата за спожитий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату величини заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку.

Відповідно до п.п. 5.7, 5.8 Договору оплата вартості послуг за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок Газорозподільного підприємства за договором на розподіл природного газу. У разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг по Договору, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості їх виникнення. Укладення сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором. У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник має право в порядку, визначеному розділом VIII Договору, припинити або обмежити постачання газу Споживачу до повного погашення заборгованості.

Пунктом 5.9 Договору визначено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.

У відповідності до п. 6.1 Договору Постачальник зобов'язується: виконувати умови Договору; забезпечувати постачання природного газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором та погоджених Оператором, за умов дотримання дисципліни відбору природного газу та розрахунків Споживача за надані Постачальником послуги; розміщувати інформацію про тариф, встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на своєму офіційному веб-сайті odgaz.odessa.ua та в регіональних засобах масової інформації; складати і погоджувати акт наданих послуг.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що Постачальник має право, зокрема, отримувати від Споживача плату за надані послуги за тарифами відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 розділу V Договору.

Споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість послуг згідно з умовами Договору (п. 6.3.2 Договору).

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2015 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення . Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 липня 2015 року згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Згідно частини 6, статті 40 Закону України В«Про здійснення державних закупівельВ» №1234-VІІ від 06.05.2014 (із змінами та доповненнями), дія цього Договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у даному Договорі.

ОСОБА_4 угодою № 2 від 30.12.2015 до Договору перший абзац п. 5.6 розділу 5 «ОСОБА_1 та порядок розрахунку» викладено в наступній редакції:

« 5.6. Оплата на постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше, ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки газу».

Пунктом 2.1. додаткової угоди визначено, що загальна вартість послуг по Договору складає 266000,00 грн., у тому числі в 2016 році - 53200,00 грн. Сторони домовились продовжити термін дії Договору до 31.03.2016.

На виконання умов Договору Постачальник поставив до пунктів споживання за адресою: Одеська область, с. Оксамитне, вул. Суворова, 10 (ФП); с. Тополине, вул. Ялпугська, 2 (ФП); с. Криничне, вул. Леніна, 117 (АОПСМ); с. Зладичень, вул. Леніна, 45 (ФАП); с. Калчева, вул. Леніна, 99 (АОПСМ); с.Залізничне, вул. Єрмака, 15 (АОПСМ); с. Жовтневе, вул. Леніна, 88 (АОПСМ); с.Виноградівка, вул. І.Банєва, 69 (АОПСМ); с. Табаки, вул. Шкільна, 69 (АОПСМ); с. Нові Трояни, вул. Шкільна 13 (АОПСМ); с. Ч.Армійське, вул. Рад. Армії, 15-а (АОПСМ), м.Болград, вул. Інзовська, 164, а споживач прийняв природний газ:

- протягом січня 2016 року - природний газ обсягом 10655 куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № 024105 від 31 січня 2016 року, на загальну суму 92704,90 грн. Станом на 01.01.2016 у Відповідача була кредиторська заборгованість у розмірі 42060,71 грн., яку було зараховано в рахунок оплати за січень. Залишок заборгованості за січень склав 50644,19 грн.;

- протягом лютого 2016 року - природний газ обсягом 5981 куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № 024105 від 29 лютого 2016 року, на загальну суму 50897,11 грн.

- протягом березня 2016 року - природний газ обсягом 3876 куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № 024105 від 31 січня 2016 року, на загальну суму 33058,40 грн.; 22.04.2016 сплачено 93000,00 грн., 25.04.2016 сплачено 41599,70 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та додатковою угодою №2 до цього Договору щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу стало підставою для звернення Товариства до господарського суду з вказаним позовом.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» неналежно виконував свої зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, від 04.11.2015 №024206 та додатковою угодою №2 до цього Договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» нараховано 7416,18 грн. пені, 1015,41 грн. інфляційних втрат та 507,96 грн. 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1015,41 грн. інфляційних втрат та 507,96 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат у сумі 1015,41 грн. та 3 % річних у сумі 507,96 грн., місцевий господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги ТОВ В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» про стягнення з КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» вказаних сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Що стосується вимоги Товариства про стягнення з Закладу 7416,18 грн. пені, судова колегія виходить з наступного.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає відшкодуванню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вище згадувалось, пунктом п.7.2.1 Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення вказаної суми пені, місцевий господарський суд послався на наступне.

Підставою для стягнення пені - є наявність вини Споживача щодо своєчасної сплати коштів.

Матеріали справи свідчать про своєчасне направленням Замовником платіжних доручень в рахунок сплати коштів за виконані роботи. Так, Управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняло до реєстрації юридичне зобов'язання в сумі 149263,50 грн. по Договору №0241105 від 04.11.2015.

30.12.2015 з метою недопущення порушень у сфері державних закупівель, КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» було укладено з позивачем ОСОБА_4 угоду № 2 до договору №024105 від 04.11.2015 про продовження дії цього Договору до 31 березня 2016 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, укладеному в попередньому році.

Однак, Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області не було проведено реєстрацію вищезазначеної ОСОБА_4 угоди, у зв'язку з тим, що Договір № 024105 від 04.11.2015 не є тендерною угодою та укладений не з переможцем кон курсних торгів.

Крім того, відповідачем приймались всі можливі заходи для погашення наявної заборгованості у найкоротший термін, зокрема після прийняття місцевого бюджету та надання районною радою відповідачу згоди на проведення процедури державних закупівель природного газу на 2016 рік, ним одразу ж було розпочато підготовку та проведення тендерних торгів.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача, що виключає його відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення зобов'язання, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 7416,18 грн. При цьому, суд також врахував і соціальну значимість відповідача, який є лікувальним закладом, а не прибутковою організацією, та покликаний піклуватись про життя і здоров'я громадян регіону. Крім того, господарський суд зазначив, що пеня є засобом для спонукання особи до виконання своїх зобов'язань, а не способом збагачення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на нижче викладене.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Частиною 1 статті 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У підпункті 3.17.4 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки .

Дослідивши обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача у справі - КЗ В«Болградський РЦПМСДВ» від відповідальності за порушення ним грошового зобов'язання, тому Заклад зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за Договором та ОСОБА_4 угодою щодо оплати поставленого газу.

Разом з тим, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції враховує, що на час подання позову боржник вже виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого газу; відповідач є бюджетною неприбутковою установою, що фінансується за рахунок медичної субвенції з Державного бюджету України й місцевого бюджету та обслуговується Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, яке у січні-березні 2016 року не приймало до обслуговування платіжні доручення відповідача щодо оплати спожитого природного газу, тобто заборгованість виникла не з вини лікувального закладу; вжиття Закладом заходів з метою недопущення порушень у сфері державних закупівель газу, тому вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені вдвічі.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - Комунального закладу В«Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомогиВ» становить 3708,09 грн.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції частково скасовує рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/1137/16 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 по справі № 916/1137/16 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу В«Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомогиВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯВ» 507,96 грн. 3% річних, 3708,09 грн. пені та 1015,41 грн. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.08.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький