Рішення

від 29.07.2016 по справі 233/2737/16-ц

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/2737/16-ц

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області» про стягнення компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовом до відповідача про стягнення компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просить стягнути з Комунальної медичної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки» на її користь: суму компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 3670,94 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42095,79 грн.; моральну шкоду 10000 грн.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала наступними обставинами. З 09.07.2012 року по 13.10.2014 року вона перебувала у трудових правовідносинах з КМУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області». Починаючи з липня 2014 року, відповідач в порушення діючого трудового законодавства став виплачувати їй заробітну плату нерегулярно, внаслідок чого з липня 2014 року по жовтень 2014 року виникла заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 6414,28 грн. Сума заборгованості у зв'язку з ростом інфляції частково знецінилась та підлягає компенсації, яка за її підрахунком становить 3670,94 грн. Крім того, в порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не провів з нею повний розрахунок в день її звільнення 13.10.2014 р. до теперішнього часу, тож за вимогами ст.117 КЗпП України з відповідача на її користь має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку в 303 дні, який виходячи з її середньоденної заробітної плати в розмірі 138,93 грн., складає 42095,79 грн. Порушенням її трудових прав відповідачем завдано їй моральну шкоду яка на її думку складає 10000 грн.

Позивач ОСОБА_1, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, який був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи - через оголошення на сайті суду, а також шляхом друкування оголошення у офіційному виданні газеті «Урядовий кур'єр» № 136 (5756) від 22 липня 2016 року, у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, тому суд на підставі ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, беручи до уваги також те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. З огляду на це, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з Комунальною медичною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області» з 09.07.2012 року по 13.10.2014 року, де працювала медичною сестрою. Наказом № 141/169-ос від 13.10.2014 року звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.5-6).

За вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На день звільнення ОСОБА_1 належала до сплати від Комунальної медичної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області» заробітна плата, що підтверджено наданими позивачем довідкою від 30.09.2014 року (а.с.8).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст. 2 цього Закону, компенсація втрати громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) на інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями наведених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року, та Кодексу законів про працю України, обов'язковою умовою для покладання на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, установи, організації.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

Судом встановлено, що Комунальну медичну установу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області», ідентифікаційний код 05493361, зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, тимчасово непідконтрольній владі.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (правова позиція викладена в постановах ВСУ 6-2159цс15; 6-364цс16;6-365цс16).

Загальновідомим фактом, який не потребує доказування є те, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в населеному пункті - м. Макіївка Донецької області, де знаходиться лікувальний заклад, станом на травень 2014 року - жовтень 2014 року і до теперішнього часу унеможливлюють виконання зобов'язань, зокрема, розрахунки по оплаті праці.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ситуації, яка склалася підтверджує відсутність вини відповідача у затримці виплати належних сум при звільненні у зв'язку із настанням з квітня 2014 року обставин непереборної сили, що об'єктивно унеможливлювало виконання зобов'язань, передбачених умовами договору обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Так як медичний заклад знаходиться в зоні антитерористичної операції, на території, тимчасово непідконтрольній владі, про що свідчить витяг із реєстру, то затримка виплати належних позивачеві сум заробітної плати у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини відповідача, а через настання обставин непереборної сили, а тому відсутні передбачені законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним органа повинні відшкодувати моральну шкоду, завдану працівнику у разі порушення його законних прав, в порядку, визначеному законодавством. Статтями 1166, 1167 ЦК України підставами відповідальності за завдану як матеріальну, так і моральну шкоду, є неправомірні рішення, дії, або бездіяльність фізичної або юридичної особи. Судом не встановлено винних дій з боку відповідача, та інших порушень трудових прав позивачки ОСОБА_1, спричинених з вини медичного закладу, що могли б бути підставою для задоволення позовних вимог останньої в частині стягнення завданої моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Таким чином, оскільки не доведено вини підприємства в затримці виплат позивачці належних при звільненні сум, то і відсутні передбачені трудовим законодавством підстави для стягнення з відповідача компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Згідно із ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а рішення ухвалюється не на її користь, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 м. Макіївки Донецької області» про стягнення компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності сторони у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: