Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/11487/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016Справа №910/11487/16

За позовом Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович»

До Миколаївської обласної державної адміністрації

Про визнання незаконним та скасування розпорядження № 13-р від 27.01.2015

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович» до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11487/16 та призначено справу до розгляду на 05.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11487/16 від 05.07.2016, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.06.2016, розгляд справи було відкладено до 14.07.2016.

05.07.2016 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про залучення останньої до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судом 14.07.2016 розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

06.07.2016 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що спірне розпорядження прийнято в межах повноважень та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11487/16 від 14.07.2016, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 23.06.2016, розгляд справи було відкладено до 16.08.2016.

Позивачем 18.07.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство «Нестеренко Світлана Вікторівна».

01.08.2016 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить розглядати справи за відсутності представника відповідача.

Позивачем 10.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство «Нестеренко Світлана Вікторівна».

Суд розглянувши в судовому засіданні 16.08.2016 подані позивачем клопотання про залучення третьої особи відзначає наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Як вбачається з матеріалів справи спірним розпорядженням скасовано розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.11.2014 № 320-р «Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області» яким затверджено окрім технічної документації позивача технічну документацію Фермерському господарству «Нестеренко С.В.» та передано останнім у власність земельні ділянки для ведення фермерських господарств.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, може вплинути на права або обов'язки Фермерського господарства «Нестеренко Світлана Вікторівна» щодо позивача, тому вважає необхідним залучити останнє до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Позивачем 10.08.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, який перебуває у відпустці поза мажами України.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 69 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Встановлений строк для вирішення спору у даній справі вже закінчився та жодною із сторін заяви в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору не подавалось.

З урахуванням викладеного клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Позивач в судове засідання 16.08.2016 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 16.08.2016 не з'явився.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

В судовому засіданні 16.08.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011 ОСОБА_4 як голова Фермерського господарства»Нестеренко П.Г.» звернувся до Миколаївської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), визначеної для сільськогосподарського підприємства, розташованої на території Криничанської сільської ради для ведення фермерського господарства площею 9,6 ум. кад. га.

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 592-р від 09.12.2011 голові ФГ «Нестеренко П.Г.» надано дозвіл звернутися в проектну організацію:

- для складання технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 10,07 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради;

- для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,07 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради.

28.10.2014 ОСОБА_4 звернувся до Миколаївської районної державної адміністрації із заявою про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку надану голові ФГ «Нестеренко П.Г.» із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради.

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 затверджено

технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) голові Фермерського господарства «Нестеренко П.Г.» площею 11,2660 га рілі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ «Нестеренко П.Г.» в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) голові Фермерського господарства «Нестеренко С.В.» площею 11,2644 га рілі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ «Нестеренко С.В.» в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у відповідності до затверджених технічних документацій із землеустрою.

18.11.2014 ОСОБА_4 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 11,266 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, яке зареєстроване Реєстраційною службою миколаївського районного управління юстиції миколаївської області.

27.01.2015 Миколаївською обласною державною адміністрацією видано розпорядження № 13-р «Про скасування розпорядження голови Миколаївської райдержадміністрації від 13.11.2014 року № 320-р «Про затвердження Технічної документації із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області».

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 є протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що порушує права та законні інтереси позивача.

Вивчивши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Загальний порядок набуття і реалізації прав на земельні ділянки державної або комунальної власності визначено Земельним кодексом України.

Так, ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Законом України "Про фермерське господарство" встановлено правові засади діяльності фермерських господарств та визначено особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

В преамбулі Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правовою та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Цим же Законом визначено і перелік державних органів, до повноважень яких відноситься вирішення питань щодо розпорядження такої категорії земель.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство"передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерською господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", члени фермерською господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їх у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільського господарською підприємства, розташованого па території відповідної ради.

Із зазначеного вище вбачається, що окрім місцевої державної адміністрації, не зазначено жодних інших державних органів, до яких громадянин може звернутись для отримання у власність земельних ділянок саме із державної власності і саме для ведення фермерського господарства.

З огляду на вищезазначені норми є підстави для висновку, що Закон України "Про фермерське господарство" має спеціальний статус по відношенню до Земельного кодексу України. Тобто, при передачі земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, цей Закон має пріоритетне значення, чого, в свою чергу, не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного розпорядження.

У зв'язку з викладеним суд не погоджується з твердженням відповідача, що до повноважень райдержадміністрацій чинним земельним законодавством не віднесено розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно ч. 1 ст 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В пункті 2 вказаного роз'яснення визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі .

Відповідно до п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Конституційний суд України своїм рішенням від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 (№ 7-рп/2009) за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) установив, що

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення . Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 про скасування розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 поширює свою дію на відносини, пов'язані з реалізацією позивачем свого права власності на відповідну земельну ділянку, які виникли до прийняття розпорядження № 13-р від 27.01.2015 та погіршують становище позивача, порушуючи його законні права та інтереси.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються у зв`язку із недоведеністю обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюване позивачем розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович», а тому підлягає визнанню недійсним лише в частині що стосується Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 27, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фермерське господарство «Нестеренко Світлана Вікторівна»

2. Позов задовольнити частково.

3. Скасувати розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 «Про скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.11.2014 № 320-р «Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області» в частині що стосується Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович».

4. Стягнути з Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська область, вул. Адміральсьска, 22, код ЄДРПОУ 00022579) на користь Фермерського господарства «Нестеренко Павло Григорович» (57121, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Кринички, вул. Олімпійська, 7, код ЄДРПОУ 23042751) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.08.2016.

СуддяВ.В. Сівакова