Рішення

від 18.08.2016 по справі 910/12810/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016Справа №910/12810/16 За позовом Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН"

про стягнення 294 500,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Толстогузов Б.О.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Сільгоспновація Плюс" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН" (далі -відповідач) про визнання недійсним договору поставки № 2405 від 24.05.2016 та застосування наслідків його недійсності, з поверненням позивачу суми попередньої оплати у розмірі 294 500, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

08.08.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій позивач просить прийняти заяву про зміну предмета позову та стягнути з відповідача на користь Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" 294 500,00 грн., а також повернути судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

У судовому засіданні 18.08.2016 представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову, просив прийняти її до розгляду та задовольнити позовні вимоги, викладені в ній.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи ті обставини, що розгляд справи по суті ще не відбувся, приймаючи до уваги, що заява про зміну предмету позову відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд, приймає її до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог, викладених в заяві позивача про зміну предмету позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та від 01.08.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН" (далі - постачальник) та Фермерським господарством "Сільгоспновація Плюс" (далі - покупець) укладено договір поставки № 2405 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити мінеральні добрива (далі - товар) у відповідності зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору, ціна на поставлений за договором товар визначається за погодженням сторін і зазначається в специфікаціях.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору, сторони погодили поставку діамофоска у кількості 20 тонн, вартістю 218 000,00 грн.

Покупець здійснює оплату за товар за цінами, встановленими специфікаціями, на основі виставлених постачальником рахунків на плату в порядку, визначеному розділом 6 даного договору (п. 3.3 договору).

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється у строки, вказані у специфікації.

Умовами Специфікації № 1 до договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 3 днів після оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Строк поставки товару - 26.05.2016.

Термін дії договору - з моменту підписання сторонами до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 9.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату товару № 475 від 24.05.2016 на суму 218 000,00 грн. та № 480 від 25.05.2016 на суму 76 500,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору № 2405 від 24.05.2016 та специфікації № 1 було перераховано відповідачеві 294 500,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 745 від 25.05.2016 та № 751 від 25.05.2016 (в матеріалах справи).

Враховуючи, що відповідачем не було виконано поставки товару у визначені договором та специфікацією строки, позивачем було направлено претензію № 31/05-1 від 31.05.2015, що підтверджується копією експрес-накладної № 59000185093226 (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути перераховані йому кошти в розмірі 294 500,00 грн., що відповідач в свою чергу не зробив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2405 від 24.05.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві грошові кошти у розмірі 294 500,00 грн., в якості попередньої оплати за поставку товару, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.

При цьому, відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом було встановлено вище, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення передоплачених коштів у розмірі 294 500,00 грн., однак відповідач такого обов'язку не виконав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 294 500,00 грн. в якості передоплати.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 294 500,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, разом із позовною заявою Фермерським господарством "Сільгоспновація Плюс" подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН".

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тож, враховуючи, що спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення суми попередньої оплати за оплачений, але не поставлений товар, приймаючи до уваги, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, однак в межах суми позову - 294 500,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 гривень.

Позивачем згідно із заявою про зміну предмета позову заявлено до стягнення 294 500,00 грн., та не заявлено вимогу про визнання недійсним договору, а тому розмір судового збору становить 4 417,50 грн. Відповідно до платіжних доручень № 799 від 22.06.2016 та № 767 від 06.06.2016 позивачем сплачено 5 795,50 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на зазначене, оскільки позивачем подано заяву про зміну предмета позову, то надмірно сплачена позивачем сума судового збору становить 1 378,00 грн.

Разом з тим, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Заяву Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код - 36947385) в межах суми позову у розмірі 294 500,00 (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

3 . Позовні вимоги Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" задовольнити.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕФРОЛАЙН" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, ідентифікаційний код - 36947385), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фермерського господарства "Сільгоспновація Плюс" (53070, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Широке, вул. Ленінського комсомолу, буд. 20, ідентифікаційний код 33143226) 294 500 (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - боргу та 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

5. Повернути Фермерському господарству "Сільгоспновація Плюс" (53070, Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Широке, вул. Ленінського комсомолу, буд. 20, ідентифікаційний код 33143226) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням № 799 від 22.06.2016, оригінал якого міститься у Господарському суді міста Києва.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.08.2016.

Суддя Бондарчук В.В.