Рішення

від 16.08.2016 по справі 927/666/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 16 серпня 2016 року у справі №927/666/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/666/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс», вул. Щорса, 32-Г, оф.8, м. Київ, 01133

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс-93» ЛТД, вул. В.Василевської, 4-А, м. Чернігів, 14007

про стягнення 77950грн.08коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №53 від 14.01.2016)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 16.08.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 77950грн.08коп. боргу по оплаті послуг з організації перевезень вантажів, наданих на підставі договору №9205282 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати послуг, наданих в березні та квітні 2016 року.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надіслав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.08.2016, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 02.08.2016 про відкладення розгляду справи на 16.08.2016 об 11год.00хв., яка направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: вул. В.Василевської, 4-А, м. Чернігів, 14007, повернулась до суду неврученою адресату з відмітками оператора поштового зв'язку про причини повернення: «через не запит».

При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.67-71) адресою місцезнаходження відповідача є вул. В.Василевської, 4-А, м. Чернігів, 14007, на яку судом направлялась копія ухвали суду від 02.08.2016 про відкладення розгляду справи на 16.08.2016 об 11год.00хв.

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

18 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс» (позивач у справі, експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс-93» ЛТД (відповідач у справі, клієнт за договором) укладено договір №9205282 про організацію перевезень вантажів (далі за текстом рішення - договір), за умовами якого експедитор згідно даного договору, що є дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладення договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Відповідно до п.9.1. договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року включно.

Згідно із п.9.2. договору договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії договору.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №9205282 від 18.01.2012, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Крім того, враховуючи, що жодною зі сторін не надано суду доказів звернення до іншої сторони у строки, встановлені п.9.2. договору, із письмовим повідомленням про припинення дії договору, суд доходить висновку, що вказаний договір був пролонгований та діяв у спірний період, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір №9205282 від 18.01.2012 є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту договору №9205282 від 18.01.2012, свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини з транспортного експедирування вантажів, які регулюються нормами глави 32 Господарського кодексу України, та глави 65 Цивільного кодексу України, а також нормами спеціального щодо даної сфери правовідносин Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічне визначення поняття договору транспортного експедирування міститься і в ст.929 Цивільного кодексу України, а також в ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

За твердженням позивача на виконання договору ним надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги в березні 2016 року на суму 32262грн.08коп. та в квітні 2016 року на суму 67450грн.99коп., про що складено та підписано визначені договором документи, а саме: рахунок №9205282-0316 за березень 2016р., акт виконання робіт (надання послуг) №9205282-0316 за березень 2016 від 31.03.2016, звіти експедитора про обсяг наданих послуг №04031152800 та №26031152800, акт звірки взаємних розрахунків за березень 2016 року станом на 31.03.2016; рахунок №9205282-0416 за квітень 2016р., акт виконання (надання послуг) №9205282-0416 за квітень 2016 від 30.04.2016, звіти експедитора про обсяг надання послуг №11041152800 та №30041152800, акт звірки взаємних розрахунків за квітень 2016 року станом на 30.04.2016, та направлено їх для підписання відповідачу, зокрема кур'єром, що підтверджується описом внутрішнього вмісту відправлення №537044 (а.с.30-31) та кур'єрською накладною (а.с.29).

За повідомленням позивача відповідач направлені на його адресу та ті, які потребують його підпису, документи не підписав, зауважень щодо наданих позивачем послуг та складених ним документів не висловив.

Станом на день винесення рішення вищевказані документи, які потребують підпису відповідача, залишаються непідписними відповідачем. Зауважень щодо вартості та обсягу наданих позивачем послуг та складених ним документів в ході розгляду справи відповідач також не представив.

Відповідно до п.3.4. договору у випадку заперечень з боку клієнта стосовно будь-яких наданих експедитором документів, які потребують підписання або узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не надійдуть письмові заперечення клієнта документи будуть вважатись погодженими сторонами.

А згідно із підп.2.2.17. п.2.2. договору клієнт зобов'язаний в терміни, встановлені договором, підписувати акти звірки розрахунків, інші документи, які потребують підпису клієнта.

Таким чином, оскільки відповідачем у визначені договором строки не надіслано позивачу письмових мотивованих заперечень щодо документів, складених позивачем на виконання договору та на підтвердження факту надання в березні та квітні 2016 року транспортно-експедиторських послуг загальною вартістю 99713грн.07коп., суд доходить висновку, що відповідач неправомірно ухиляється від виконання взятого на себе за договором обов'язку у встановлені за домовленістю сторін строки підписувати документи, які потребують його підпису.

Крім того, в силу ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Факт надання позивачем відповідачу у спірний період транспортно-експедиторських послуг підтверджується також наданими позивачем накладними, які супроводжували вантаж під час перевезення.

Отже суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу в березні, квітні 2016 року транспортно-експедиторських послуг загальною вартістю 99713грн.07коп.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт

зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно із п.3.1. договору клієнт для організації перевезень вантажів і пов'язаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. Розрахунки здійснюються грошовими коштами.

В п.3.3. договору сторонами встановлено, що винагорода (плата) експедитору встановлюється в розмірі 0,3% вартості організації перевезень вантажів (без ПДВ) та сплачується клієнтом впродовж 3-х робочих днів після надання послуг на підставі рахунків експедитора або утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

З огляду на вищенаведені умови договору суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити надані позивачем в березні та квітні 2016 року транспортно-експедиторські послуги шляхом здійснення авансових платежів, а у випадку їх нездійснення - впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором.

За повідомленням позивача авансові платежі відповідачем за спірний період не здійснювались. Докази здійснення авансових платежів за вказаний період відповідач суду в ході розгляду справи також не надав.

Таким чином, враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити транспортно-експедиторські послуги, надані позивачем у березні та квітні 2016 року до 21 червня 2016 року включно (так як останній день строку (19.06.2016) припадає на святковий день - Трійцю, а наступний за ним день (20.06.2016) є неробочим), оскільки рахунки та інші документи, визначені договором, як свідчить кур'єрська накладна (а.с.29), були вручені йому кур'єром 16 червня 2016 року.

Разом з тим, за повідомленням позивача, враховуючи, що відповідач при оплаті наданих транспортно-експедиторських послуг в призначенні платежу не визначав конкретний місяць надання послуг, за який ним здійснюється оплата, та оскільки між сторонами існують тривалі відносини транспортного експедирування вантажів, які виникли на підставі покладеного в основу позову договору, позивач направляв отримані кошти в рахунок оплати послуг, які надавались раніше в порядку черговості.

У зв'язку з цим, за обліком позивача в рахунок оплати транспортно-експедиторських послуг, наданих в березні 2016 року, відповідачем сплачено позивачу 08.04.2016 4762грн.99коп. та 15.04.2016 17000грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Транспортно-експедиторські послуги, надані позивачем відповідачу в квітні 2016 року, за твердженням позивача, відповідачем взагалі не оплачені, внаслідок чого станом на день подання позову за ним рахується борг в сумі 77950грн.08коп., який позивач просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, як зазначено в підп.2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем наявність та розмір заявленого до стягнення боргу не оспорено, доказів оплати отриманих у спірний період послуг в повному обсязі в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надано; клопотання про витребування таких доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неможливістю самостійного їх подання не подано.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом строк оплати транспортно-експедиторських послуг, наданих позивачем в березні та квітні 2016 року, сплив, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, в зв'язку з чим заявлені до стягнення 77950грн.08коп. неоплаченої вартості послуг за своєю правовою природою є боргом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманих в березні та квітні 2016 року транспортно-експедиторських послуг, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню 77950грн.08коп. боргу.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1378грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.193, 316 Господарського кодексу України, ст.253, 254, 530, 610, 612, 629, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст.32, 33, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Шанс-93» ЛТД, м. Чернігів, вул. В.Василевської, 4-А (ідентифікаційний код 14238099, р/р 26005001350949 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Транс», м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф.8 (ідентифікаційний код 37881749, р/р 26009962491946 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851) 77950грн.08коп. боргу та 1378грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 22 серпня 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич