Рішення

від 16.04.2007 по справі 2/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.07                                                                                 Справа № 2/79.

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство                     «Газтерм», м. Луганськ

до Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс», м. Луганськ

про стягнення 21305 грн. 15 коп.          

за участю представників сторін:

від позивача –Балакін В.К., директор,

від  відповідача –Бугайов Ю.В., дов. від 29.06.06 б/н,

відповідно до ст. 77 ГПК України у засіданні суду було оголошено перерву з 13.04.07 по 16.04.07,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у суми 15000 грн. згідно договору підряду від 14.08.03 № 3/8, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню у сумі 6305 грн. 15 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 06.03.07 б/н позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності по заявленому позову, передбачений гл. 19 Цивільного кодексу України, тому на підставі ст.ст. 256, 257,258,261,266, 267 Цивільного кодексу України він просить суд застосувати до заявлених вимог строк позовної давності та відмовити позивачеві у дій вимозі.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

Між сторонами у справі, 14.08.03 було укладено договір підряду № 3/8,  за умовами якого „Підрядник” (позивач  у справі) зобов'язався виконати роботи по газифікації котельної лікарні № 3 м. Луганська, а „Замовник” (відповідач у справі) зобов'язався прийняти їх та здійснити оплату.  

На виконання вказаного договору позивачем було виконано роботу, що підтверджено актами виконаних робіт  КБ 2В за вересень 2003 року № 1/9 та грудень 2003 року № 3/12  , який підписаний сторонами без доповнень та зауважень на загальну суму 40000 грн.

Згідно п. 5.1 укладеного сторонами договору, відповідач здійснив на користь позивача авансову оплату на придбання матеріалів у сумі 25000 грн.

Однак, відповідно до вимог п. 5.2, укладеного сторонами договору,  кінцеву оплату за виконані роботи відповідач повинен здійснити в триденний строк з моменту оформлення акту передачі-приймання робіт, що ним до наступного часу не було виконано, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15000 грн. на свою користь.

Крім того, відповідно до умов п. 7.3, укладеного сторонами договору позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань нарахована відповідачеві пеня , розмір якої нараховується від суми простроченого платежу, з врахування офіційного рівня інфляції з розрахунку облікової ставки Національного банку України, яка збільшена в 1,5 рази та складає суму 6305 грн. 15 коп., яку він теж просить стягнути з відповідача за весь час прострочення.

Відповідач відзивом на позовну заяву проти вимог позивача заперечує частково з підстав визначених у відзиві.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Предметом розгляду даної справи є правовідносини, які виникли за договором від 01.12.03 № 1/12, однак право на отримання заборгованості виникло у 2004 році, тому при регулюванні даних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України.      

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності по основному зобов'язанню судом не приймається до уваги, оскільки позивачем надано до суду підстави докази переривання строку позовної давності .

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається здійсненням боржником дій, які свідчать при визнання ним свого боргу. В обґрунтування даних тверджень позивачем надані акти звірення розрахунків від 17.01.05, від 01.12.06 з визначенням суми за кожним з актів приймання-передачі робіт, які підписані директорами підприємств без доповнень та зауважень з виведеним сальдо на користь позивача, у тому числі і у сумі позову, тому посилання відповідача на невизначеність даною нормою закону підстави для переривання неправомірні.  

Щодо нарахованої суми пені, то відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для неустойки ( штрафу, пені) законом передбачений спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік. Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права 03.01.04, тобто він повинен звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені до 03.01.05. Однак, посилання позивача на переривання строку позовної давності, внаслідок визнання відповідачем суми заборгованості судом заслуговують на увагу, але з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідно до укладеного сторонами договору не встановлено, тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені слід відмовити.

  З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 15000 грн., з віднесенням судових витрат з цієї частини позовних вимог на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,77,82,84,85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

            1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Луганськ-Сервіс-Плюс», м. Луганськ, кв. Норінського, 4а, код 31995921 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Газтерм», м. Луганськ, вул. Советська, буд. 82, код 31995214 заборгованість у сумі 15000 грн.,  витрати по сплаті державного мита у сумі 150 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 83 грн. 08 коп.,  видати наказ.

3. У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  20.04.07

  Суддя                                                                                                              О.О. Седля