Рішення

від 19.04.2007 по справі 3/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.07                                                                                 Справа № 3/142.

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Алчевськ", м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон і Компанія", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 266 888 грн. 16 коп.          

за участю представників сторін:

від позивача – Зубова Т.П. (дов. від 23.02.07 № 163),

від відповідача –Козін В.М. (дов. від 05.04.07),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача               заборгованості у сумі 245 076 грн. 39коп. та 21 811 грн. 77 коп. - пені.

Відповідач відзивом, зданим у судовому засіданні 19.04.07, проти позову заперечує, посилаючись на те, що договором між сторонами у справі від 01.05.06 № 10506/УА-ЛК обумовлено досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають з цього договору та позивачем не дотриманий такий порядок, крім того, відповідач вважає, що неможливо застосовувати для нарахування пені її розмір, встановлений договором, оскільки згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені не повинен перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та надає контрозрахунок пені за заявлений у позові період на суму 10906 грн. 06 коп..

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та підлягає до задоволення.

          Дослідивши обставини справи, додатково надані  матеріали, вислухавши представників сторін,  суд прийшов до наступного.

Між сторонами у справі укладено договір  від 01.05.06 № 10506/УА-ЛК (а.с.9-12), за умовами  якого “Продавець” (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання продати, а “Покупець” (відповідач у справі) –купити відповідно до умов договору металопродукцію –«товар». . Кількість, асортимент та ціна товару визначається у специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід»ємною частиною вказаного договору (а.с.13).

Відповідно до умов договору та вказаної специфікації строк оплати визначений сторонами –протягом 7 днів з дати відвантаження товару, оплата здійснюється на умовах 100% передоплати  товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  виконав свої зобов'язання за вказаним договором та  за накладними від 30.11.06 № УА-000778 та № УА-001374  поставив  відповідачеві  відповідний товар  на суму 245076 грн. 39 коп., який був прийнятий відповідачем, що останній не заперечує.

Відповідач за отриманий товар на вказану суму не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 245076 грн. 39 коп., який позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Крім того,  позивачем нарахована  пеня - 21811 грн. 80 коп. за період прострочення, яку він також просить стягнути на свою користь з відповідача.

Відповідач відзивом на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу  України встановлює, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Несвоєчасно сплачений борг в   сумі   245076 грн. 39 коп.  підтверджений матеріалами справи, у тому числі  вищезазначеними накладними від 30.11.06 № УА-000778 та № УА-001374, проти чого відповідач не заперечує  .

Таким чином, борг за отриманий товар у сумі 245076 грн. 39 коп.  та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати цього боргу підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства.

Договором (п.8.3) сторони передбачили, що у разі часткової оплата товару з Покупця стягується  пеня у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання  за кожен день прострочки виконання.

При цьому відповідач правомірно у відзиві відзначив, що згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені за прострочку грошових зобов»язань, який встановлюється договором,  не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який стягується пеня

Пеня у сумі 10906 грн. 06 коп. розрахована відповідачем у відзиві на позов правомірно відповідно до норм чинного законодавства, тому заявлена до стягнення пеня підлягає до стягнення частково, у сумі 10906 грн. 06 коп..

Враховуючи викладене, у задоволені решти позову  в частині стягнення пені слід відмовити.

Заперечення відповідача відносно того, що позивачем не дотриманий досудовий порядок врегулювання спору  відхиляється судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 року визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативними правовими актами.

Таким чином, позивач як юридична особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, у сумі заборгованості - 245076 грн. 39 коп.  та пені - 10906 грн. 06 коп..

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито” державне мито у сумі 2668 грн.89 коп., сплачене за платіжним дорученням  від   13.03.07 № 717, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 00 грн. 01 коп., у зв'язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 526, 549 ЦК України, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон і Компанія", Луганська область, м. Алчевськ, вул..Гмирі,28, к.45 (фактичне місцезнаходження: м.Алчевськ, вул..Гагаріна,24, оф.408), код 33968465, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Алчевськ", Луганська область, м. Алчевськ, вул..Скіфська, 15, код 32616206,

борг у сумі 245076 грн. 39 коп., пеню - 10906 грн. 06 коп. , витрати по державному миту –2559 грн. 82 коп. та 113 грн. 18 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволені решти позову відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничо-металургійна компанія - Алчевськ", Луганська область,     м. Алчевськ, вул..Скіфська, 15, код 32616206, зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 01коп. за платіжним дорученням від 13.03.07 № 717.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказане платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –20.04.07.

Суддя                                                                                                       М.Л. Доманська