Рішення

від 22.08.2016 по справі 910/14060/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа № 910/14060/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий регіональний економічний центр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" простягнення 370 479 грн 11 коп. Представники: від позивача:Рудик О.В. - представник за довіреністю від відповідача:не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий регіональний економічний центр" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" про стягнення 370 479 грн 11 коп. заборгованості за договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013, в тому числі 174 971 грн 24 коп. основного боргу, 142 751 грн 80 коп. пені та 52 756 грн 07 коп. 15 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг зберігання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 174 971 грн 24 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 142 751 грн 80 коп. пені та 52 756 грн 07 коп. 15 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14060/16, розгляд справи призначений на 22.08.2016.

11.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

У судове засідання 22.08.2016 з'явився представник позивача, надав клопотання про доручення документів до матеріалів справи та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 22.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий регіональний економічний центр" (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику складські послуги пов'язані із зберіганням товару, перепакуванні товару, вантажно-розвантажувальні роботи, тощо, а замовник - приймати послуги та своєчасно сплачувати за послуги виконавця.

Відповідно до пунктів 15.1 та 15.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. По закінченні строку дії договору, він вважається продовженим на наступний рік (12 місяців), якщо жодна зі сторін, за 1 (один) місяць до спливу строку його дії, не сповістила письмово іншу сторону про розірвання договору.

Згідно з пунктом 2.4. договору на підтвердження факту надання виконавцем послуг та (або) виконання робіт відповідно до умов договору протягом кожного повного або неповного календарного місяця за період дії договору сторони укладають та підписують акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) із зазначенням видів та фактичного обсягу наданих послуг (виконаних робіт).

У відповідності до пункту 8.1. договору оплата робіт та послуг за цим договором здійснюється на підставі виставлених виконавцем рахунків не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого надавалися послуги за договором. Оплата виконується відповідно до рахунку виконавця, із наступним підписанням акта здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

Тарифи на послуги виконавця відображені в додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 8.3. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до норм частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до вантажних митних декларацій № 100250000/2013/423401 від 17.07.2013, № 100250000/2013/423402 від 24.07.2013, № 100250000/2013/423404 від 27.09.2013 та № 100250000/2013/423405 від 08.10.2013 замовником передано, а виконавцем прийнято на зберігання товар - автомат з прийому використаної тари "Фондомат", в кількості 98 одиниць (місць).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було надано послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013 на загальну суму 174 971 грн 24 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0007588 від 29.11.2013 на суму 2 198 грн 02 коп., № ОУ-0007589 від 29.11.2013 на суму 2 381 грн 18 коп., № ОУ-0008944 від 31.12.2013 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0008945 від 31.12.2013 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0008946 від 31.12.2013 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0008947 від 31.12.2013 на суму 5 126 грн 16 коп., № ОУ-0000590 від 29.01.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0000593 від 29.01.2014 на суму 6 151 грн 39 коп., № ОУ-0001490 від 26.02.2014 на суму 5 556 грн 10 коп., № ОУ-0001491 від 26.02.2014 на суму 5 128 грн 70 коп., № ОУ-0001492 від 26.02.2014 на суму 5 128 грн 70 коп., № ОУ-0001493 від 26.02.2014 на суму 5 128 грн 70 коп., № ОУ-0002482 від31.03.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0002483 від 31.03.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0002484 від 31.03.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0002485 від 31.03.2014 на суму 6 151 грн 39 коп., № ОУ-0003391 від 30.04.2014 на суму 5 495 грн 04 коп., № ОУ-0003393 від 30.04.2014 на суму 5 495 грн 04 грн., № ОУ-0003394 від 30.04.2014 на суму 5 495 грн 04 коп., № ОУ-0003395 від 30.04.2014 на суму 5 492 грн 96 коп., № ОУ-0004285 від 30.05.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0004286 від 30.05.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0004287 від 30.05.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0004288 від 30.05.2014 на суму 6 151 грн 39 коп., № ОУ-0005204 від 30.06.2014 на суму 5 495 грн 04 коп., № ОУ-0005205 від 30.06.2014 на суму 5 495 грн 04 коп., № ОУ-0005206 від 30.06.2014 на суму 5 495 грн 04 коп., № ОУ-0005207 від 30.06.2014 на суму 5 952 грн 96 коп., № ОУ-0006337 від 31.07.2014 на суму 6 151 грн 39 коп., № ОУ-0006338 від 31.07.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0006339 від 31.07.2014 на суму 5 678 грн 21 коп., № ОУ-0006340 від 31.07.2014 на суму 5 678 грн 21 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків-фактур за надані послуг зберігання вантажу піл митним контролем згідно з договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем у розмірі 174 971 грн 24 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних робіт на суму 174 971 грн 24 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати послуг згідно з договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013, вимоги позивача про стягнення 174 971 грн 24 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 142 751 грн 80 коп. пені та 52 756 грн 07 коп. 15 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 06.12.2013 по 05.05.2016.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 10.6 договору у разі невчасної оплати послуг виконавця замовник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У разі затримки замовником оплати рахунків виконавця більш ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю суму заборгованості з урахуванням 15 % (п'ятнадцять відсотків) річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення замовником заборгованості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пунктів 10.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено наведені позивачем розрахунки пені та 15 % річних та встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, а саме застосований невірний розмір облікової ставки Національного банку України, оскільки Постановою Правління Національного банку України від 21 квітня 2016 року № 278 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" прийняло рішення про зниження облікової ставки до 19 % річних з 22 квітня 2016 року, проте позивачем у розрахунку пені за період з 22.04.2016 по 05.05.2016 застосовано облікову ставку у розмірі 22 % річних.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені становить 137 904 грн 67 коп.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов'язання з оплати наданих послуг зберігання товару за договором про надання послуг зі зберігання товару (та послуг, пов'язаних зі зберіганням товару) та/або послуг з декларування товару на митному складі № 3003 від 04.03.2013 у розмірі 174 971 грн 24 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 52 756 грн 07 коп., вимоги про стягнення непі підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 137 904 грн 67 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віар Плюс" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, ідентифікаційний код 38419900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий регіональний економічний центр" (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, ідентифікаційний код 37210725) заборгованість у розмірі 174 971 (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) грн 24 коп., пеню у розмірі 137 904 (сто тридцять сім тисяч дев'ятсот чотири) грн 67 коп., 15 % річних у розмірі 52 756 (п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 484 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.08.2016

Суддя Н.Б. Плотницька